Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №910/15558/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/15558/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 рокуу справі№910/15558/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз"простягнення 111 765,24 грнв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Грищенко А.А., довір. від 19.12.2016 №2-362д;

- відповідача: Ярмоленко Є.П., довір. від 10.01.2017 №4;

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ШЕБЕЛИНКАГАЗВИДОБУВАННЯ" Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" про стягнення пені та трьох відсотків річних, нарахованих за несвоєчасне проведення відповідачем оплати наданих за договором від 01.02.2011 № СДВ-21/01 послуг у розмірі 111765,24 грн., з яких: 103897,28 грн. пені, та 7867,96 грн. 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 у справі №910/15558/16 (суддя Балац С.В.) позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРПАТИГАЗ" на користь Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ШЕБЕЛИНКАГАЗВИДОБУВАННЯ", пеню в розмірі 79 086,14 грн., 3 % річних у розмірі 5989,05 грн. та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 32670,1 грн. відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (головуючий Жук Г.А., судді Дикунська С.Я., Мальченко А.О.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасовано з прийняттям у цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 32670,1 грн., у зв'язку з чим резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 викладено у такій редакції:

" 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 13-19; ідентифікаційний код 30162340) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28; ідентифікаційний код 30019775) Газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню в сумі 103 897 (сто три тисячі вісімсот дев'яносто сім) грн. 28 коп.; 3 % річних в сумі 7 867 (сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 96 коп. та 1 676 (одну тисячу шістсот сімдесят шість) грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору".

Апеляційним судом також постановлено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування») 1 844 (одну тисячу вісімсот сорок чотири) грн. 15 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою апеляційного суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" звернулось із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом статей 625 693 Цивільного кодексу України та недотримання вимог статей 4, 42, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2016 залишити без змін.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" в особі філії ГАЗОПРОМИСЛОВЕ УПРАВЛІННЯ "ШЕБЕЛИНКАГАЗВИДОБУВАННЯ" ПАТ "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" у якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між дочірньою компанією "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", як виконавцем, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "ТЕХПРОЕКТ", як оператором спільної діяльності між товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "ТЕХПРОЕКТ" і дочірньою компанією "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" національної акціонерної компанії "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", згідно з договором про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 24.03.2004 № 493, як замовником, 01.02.2011 укладено договір № СДВ-21/01 на виконання послуг по прийому та підготовці вуглеводної сировини (далі - Договір).

Предметом Договору, відповідно до додаткової угоди від 25.12.2012 № 5 до Договору є надання позивачем товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "ТЕХПРОЕКТ" послуг по видобутку, збору, підготовці, обліку та транспортуванню природного газу, газового конденсату та послуги по подачі інгібітору гідратоутворення (метанолу) на гирло свердловин та установку низькотемпературної сепарації, а товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "ТЕХПРОЕКТ" зобов'язується оплатити вартість наданих послуг на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами додаткової угоди від 25.02.2014 № 10 товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробничою фірмою "ТЕХПРОЕКТ" замінено на товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатигаз" (далі - відповідач).

Положеннями укладеної між сторонами спору додаткової угоди від 31.12.2014 № 12 до Договору, сторони виклали п. 5.2 Договору в наступній редакції: "відповідач зобов'язується щомісячно, до 15 числа поточного місяця, провести попередню оплату на підставі рахунку-фактури наданого позивачем в розмірі 25 відсотків від вартості фактично наданих послуг за попередній місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться відповідачем до 15 числа місяця наступного за звітним, на підставі актів здачі-приймання послуг та рахунку-фактури наданого позивачем з урахуванням перерахованої попередньої оплати. Переплата за звітній місяць враховується при розрахунках на наступний місяць".

Пунктом 7.2 Договору визначено, що за порушення строків оплати послуг відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору надано відповідачу такі послуги як:

- послуги з подачі інгібітору на суму 726.438,35 грн., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2016 № 03/16-4;

- послуги з видобутку, збору, підготовці та транспортуванню природного газу на суму 2.782.070,12 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2016 № 03/16-1, 03/16-2, 03/16-5;

- послуги з видобутку газового конденсату на суму 127.515,53 грн., підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2016 № 03/16-3.

Усі з перелічених актів приймання-передачі, як встановлено судами, підписані сторонами та скріплені відбитками їх печаток.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури:

- від 31.03.2016 № СД/171 на оплату послуг з подачі інгібітору гідратоутворення за березень 2016 - до сплати: 548.499,99 грн.;

- від 31.03.2016 № СД/172 на часткову оплату послуг з подачі інгібітору гідратоутворення в квітні 2016 - до сплати 181.609,59 грн.;

- від 31.03.2016 № СД/167 на оплату послуг з видобутку, збору, підготовці природного газу за березень 2016 - до сплати 2.164.381,54 грн.;

- від 31.03.2016 № СД/168 на часткову оплату послуг з видобутку, збору, підготовці природного газу в квітні 2016 - до сплати 668.150,15 грн.;

- від 31.03.2016 № СД/169 на оплату послуг з видобутку, збору, підготовці та транспортування газового конденсату із св.. № 71 Юліївського НГКР за березень 2016 - до сплати 97.413,95 грн.;

- від 31.03.2016 № СД/170 на часткову оплату послуг з видобутку, збору, підготовці та транспортування газового конденсату із св.. № 71 Юліївського НГКР в квітні 2016 - до сплати 31.878,88 грн.

Спір у справі, що переглядається, виник в результаті порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати отриманих послуг. Враховуючи умови п. 5.2 Договору вартість отриманих відповідачем послуг за березень 2016 має бути сплачена останнім на користь позивача до 14.04.2016 включно. Однак розрахунок за надані позивачем послуги за березень 2016 здійснено відповідачем з порушенням вказаного строку, а саме: 11.05.2016, що, як зауважено позивачем, є підставою для нарахування визначених умовами договору та нормами чинного законодавства господарських санкцій у вигляді пені та трьох відсотків річних.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, останній здійснив оплату наданих за договором від01.02.2011 № СДВ-21/01 послуг з порушенням строків оплати, визначених умовами цього договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, за приписами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З поданого до суду розрахунку позовних вимог вбачається, що позивачем нараховані суми пені та 3 % річних в частині попередньої оплати послуг в квітні 2016 в розмірі 25 % від вартості фактично отриманих послуг за березень 2016 відповідно до рахунків-фактур, а саме:

Відмовляючи у стягненні пені та трьох відсотків річних, нарахованих на суму простроченого платежу з оплати послуг у розмірі 25%, Господарський суд міста Києва зазначив, що оплата в розмірі 25% від вартості наданих послуг у березні та квітні 2016 року є попередньою оплатою (тобто авансовим платежем), що відповідно до практики Верховного Суду України не вважається грошовим зобов'язанням, за порушення виконання якого може застосовуватись відповідальність, передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України та нарахування пені.

Натомість апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, з чим погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України з огляду на таке.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, згідно з п. 5.2. договору в редакції Додаткової угоди №12 від 31.12.2014 оплата вартості послуг була обумовлена сторонами двома частинами з визначенням строку оплати першої частини до 15-го числа поточного місяця та остаточного розрахунку до 15-го числа наступного місяця.

Рахунки-фактури, які виставлялись відповідачу для оплати чітко визначають розмір як першого, так і останнього платежу. Таким чином, "попередня оплата" як визначений договором перший платіж має встановлений розмір (25%) і строк оплати.

Отже, в даному випадку договором не передбачено внесення авансу або попередньої оплати, а лише визначений порядок часткової оплати послуг поточного місяця, які через технологічні особливості надаються безперервно і споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Відтак, вимоги про стягнення з відповідача сум пені та 3 % річних, які нараховані позивачем на частину оплати послуг в розмірі 25% від вартості фактично отриманих послуг за березень 2016 відповідно до рахунків-фактур від 31.03.2016 № СД/172, № СД/168 та № СД/170 є правомірними та обґрунтованими.

Доводи заявника касаційної скарги не спростовують висновки апеляційного суду стосовно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення пені на трьох відсотків річних, нарахованих позивачем на суму простроченого платежу з оплати послуг у розмірі 25%.

Судами також перевірено розрахунок суми штрафних санкцій, нарахованих позивачем за прострочення оплати наданих за договором послуг у вигляді пені в сумі 79 086,14 грн. та 3 % річних в сумі 5 989,05 грн. та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору, у зв'язку з чим колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до пункту 6 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду та постанові апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що саме судом апеляційної інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваної постанови та залишення рішення місцевого суду без змін - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України