Постанова ВГСУ від 11.04.2017 року у справі №910/14298/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 910/14298/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Корнілової Ж.О., Могил С.К.Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р.у справі№910/14298/16господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фінексперт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд"простягнення суми

за участю представників від: позивачаЛєвенцова К.В.відповідачаВронський О.О.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Фінексперт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в розмірі 480 000,00 грн., а також 3% річних у сумі 1 104,66 грн.

Рішенням від 23.08.2016 р. (суддя Отрош І.М.) господарський суд міста Києва позов задовольнив повністю. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегаполісжитлобуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фінексперт" суму основного боргу у розмірі 480 000,00 грн., 3% річних у розмірі 1 104,66 грн. та судовий збір у розмірі 7 216,57 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра" звернулось до апеляційного господарського суду з заявою про відновлення терміну на звернення до суду та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2016 р. та припинити провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 р. (судді: О.М. Гаврилюк, В.В. Сулім, О.М. Коротун) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" на рішення господарського суду міста Києва від 23.08.2016 р.

Не погоджуючись із ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та припинити провадження у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк „Надра" не є учасником провадження у справі та судом першої інстанції до участі у справі не було залучене.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України (право апеляційного оскарження) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

За змістом пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України держава забезпечує особам право на апеляційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Разом з цим, Верховний Суд України при розгляді справи № 3-2424к08 в постанові від 02.09.2008 дійшов наступних висновків щодо права особи, не залученої до участі у справі, на оскарження судового рішення. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому разі рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а також їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідно до п. 5-2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Як вбачається із матеріалів справи, 17.06.2016 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №1706/3 безпроцентної позики, відповідно до п.п. 1.1. якого позивач, за договором позикодавець, передає у власність відповідача, за договором позичальнику, грошові кошти (позика), а відповідач зобов'язується повернути її позивачу в порядку та у строк, визначені цим договором; за цим договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

Скаржник у скарзі зазначає, що 24.09.2012 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Кліринговий Дім", Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполісжитлобуд", відповідачем у даній справі, було укладено консорціумний кредитний договір № 37/2012- КК.

Як зазначає скаржник, згідно із п. 4.3.19 договору № 37/2012- КК відповідача зобов'язано не укладати будь-які інші кредитні договори чи договори позики, договори фінансової допомоги або інші договори, що встановлюють зобов'язання для відповідача та не проводити емісію цінних паперів без попереднього письмового узгодження з банком вчинення таких дій.

Отже, з матеріалів справи № 910/14298/16 вбачається, що прийнятим рішенням у цій справі суд вирішив питання про права та обов'язки Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра", оскільки, внаслідок дій позичальника, є ймовірність збільшення грошових зобов'язань, що в свою чергу може призвести до подальшого банкрутства ТОВ "Мегаполісжитлобуд" та, як наслідок, унеможливить задоволення кредитором своїх вимог за консорціумним кредитним договором.

Таким чином, апеляційним судом не обґрунтовано зазначено, що скаржником не доведено того, що господарський суд вирішив питання про права та обов'язки Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра", яке є стороною за договором № 37/2012- КК.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12).

Таким чином, оскільки апеляційний суд не встановив тих фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення, постановлена у справі ухвала суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,