ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 904/7767/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промсофтсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2017

зі справи № 904/7767/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промсофтсервіс" (далі - Позивач)

до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (далі - Відповідач).

про захист авторських прав.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Позивача - Баннова Є.Г., Воробейчика О.С.,

Відповідача - Ботвінка О.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про:

- припинення користування комп'ютерними програмами "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол", права на які належать Позивачу;

- знищення комп'ютерних програм "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол" на всіх наявних у Відповідача носіях.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 (колегія суддів у складі: Подобєд І.М. - головуючий, Широбокова Л.П. і Орєшкіна Е.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Позивач просить скасувати оскаржувані рішення і постанову попередніх судових інстанцій з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано незастосуванням господарськими судами до спірних правовідносин норм статей 31-33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) та статей 1107-1109 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та про законність оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а в задоволенні скарги відмовити.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді справи суди виходили з таких обставин та висновків.

Воробейчик О.С. є автором комп'ютерних програм "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол", що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію авторських прав на твір від 16.11.2015 №№ 62504, 62505, виданими Державною службою інтелектуальної власності України.

Зазначені комп'ютерні програми Воробейчик О.С. передав товариству з обмеженою відповідальністю "Семиол" (далі - ТОВ "Семиол"), яке впродовж 2006-2014 років використовувало його шляхом програмного забезпечення електрообладнання Відповідача.

02.12.2015 громадянином України Воробейчиком О.С. (ліцензіар) та Позивачем (ліцензіат) укладено авторський (ліцензійний) договір про передачу права на використання комп'ютерних програм (далі - Авторський договір), відповідно до умов якого:

- ліцензіар, який є власником авторських прав на комп'ютерні програми, що є предметом цього договору, в порядку, в обсягах та на умовах, визначених у цьому договорі, передає ліцензіатові право на комерційне використання комп'ютерних програм на визначений цим договором строк, а ліцензіат за передання вищезгаданого права в порядку та розмірах, визначених у цьому договорі, виплачує винагороду ліцензіарові. У цьому договорі під комерційним використанням комп'ютерних програм розуміється вільне тиражування комп'ютерних програм, їх відтворення, надання їх третім особам у ліцензійне користування на підставі ліцензійних договорів, продаж зареєстрованих копій або іншого їх використання в комерційному обороті, пов'язані із здійсненням ліцензіатом прав, визначених у пункті 2.1 цього договору (пункт 1.1);

- ліцензіар передає ліцензіату, зокрема, право дозволяти або забороняти використання комп'ютерних програм, що є предметом цього договору, іншим особам (пункт 2.1).

Позивач зазначає, що йому стало відомо про те, що комп'ютерні програми, права на які йому передані автором, Відповідач використовує на обладнанні, яке було укомплектоване мікропроцесорними модулями ТОВ "Семиол".

Листом від 06.12.2015 № 2 Позивач повідомив Відповідача про те, що Позивач на підставі Авторського договору є набувачем авторських прав на комп'ютерні програми, а дозволу на використання даних комп'ютерних програм Відповідач не отримував та з метою запобігання порушення авторських прав щодо використання комп'ютерних програм ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол" запропонував припинити з 01.01.2016 їх використання без дозволу та забезпечити доступ фахівців Позивача до електротехнічного обладнання виробництва для здійснення технологічних операцій щодо їх видалення з пам'яті мікропроцесорних модулів. 09.02.2016 Позивач звернувся до Відповідача з листом, в якому вимагав від останнього негайно припинити порушення авторських прав щодо незаконного використання комп'ютерних програм ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол".

11.01.2016 Позивач направив звернення до Державної служби інтелектуальної власності України щодо порушення авторських прав Відповідачем, у якому підставою для такого звернення зазначив існування факту порушення авторських прав Відповідачем, яке полягає у незаконному використанні комп'ютерних програм ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол".

27.07.2016 Державна служба інтелектуальної власності України надала лист - відповідь Позивачу та громадянину України Воробейчику О.С., в якому повідомила, що відповідно до Плану проведення перевірок на ІІ квартал 2016 року нею проведено заходи державного нагляду (контролю) Відповідача на предмет законності використання програмного забезпечення ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол". У результаті встановлено, що зазначене програмне забезпечення використовується Відповідачем з порушенням Закону. Матеріали перевірки направлено до Департаменту кіберполіції Національної поліції України для відповідного реагування.

Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.06.2016, складеним слідчим слідчого відділення Дзержинського відділення поліції Криворізького відділу поліції головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у зв'язку з проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.02.2016 за №12016040710000489 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 176 Кримінального кодексу України, за результатами огляду технологічного обладнання на території Відповідача (перелік обладнання зазначений в протоколі) встановлено, що обладнання обладнане пультами керування фірми "Семіол", однак факт безпосереднього використання програмного забезпечення виявити "не вдалося можливим" у зв'язку із неперервним технологічним процесом обладнання, переривання якого не дозволене спеціалістами.

З наявних у матеріалах справи технічних паспортів на електрообладнання вбачається, що електроприводи та перетворювач мали у своєму складі процесорні модулі з необхідним програмним забезпеченням, яке вже було встановлене їх виробником - ТОВ "Семіол".

В акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері інтелектуальної власності від 26.05.2016 № 00010 заступник начальника управління державного нагляду за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності Державної служби інтелектуальної власності України Гаврильчик В.І. зазначив обставини, які були встановлені в ході перевірки Відповідача, що здійснювалася у період з 23.05.2016 по 27.05.2016, зокрема:

- з'ясовано використання обладнання ТОВ "Семіол", на якому встановлено програмне забезпечення - комп'ютерна програма "ПЧ "Вектор "Семіол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол", автором яких є Воробейчик О.С.;

- обладнання ТОВ "Семіол" із зазначеними комп'ютерними програмами використовує у своїй діяльності Відповідач у станах МС-250-1, 2, 3ПС-150-1.

Суди попередніх інстанцій щодо викладених в акті перевірки висновків Державної служби інтелектуальної власності України зазначили, що вони не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили та повинні оцінюватися у сукупності з рештою доказів у даній справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Семіол" використовувало комп'ютерні програми "ЭПТ "Вектор" Семиол" та ПЧ "Вектор "Семиол" упродовж 2006-2014 років шляхом встановлення відповідного програмного забезпечення на електрообладнання, яке постачалося Відповідачу за договорами поставки.

Назви комп'ютерних програм "ЭПТ "Вектор" Семиол" та ПЧ "Вектор "Семиол" зазначаються на електронному табло, яке вмонтоване у відкриваючу частину шафи.

Актом перевірки Державної служби інтелектуальної власності України та протоколом тимчасового доступу до речей і документів підтверджено факт використання Відповідачем у своєму виробництві електрообладнання з процесорними модулями, постачальником якого було ТОВ "Семіол". Тому, оскільки робота вказаного електрообладнання неможлива без використання відповідних комп'ютерних чи прикладних програм, які керують його роботою, а Відповідач не подав доказів зворотного чи доказів використання комп'ютерних програм, автором яких є інші особи, суди вважають доведеним використання Відповідачем саме комп'ютерних програмам, які були встановлені ТОВ "Семіол".

За твердженням Воробейчика О.С., саме він є автором програм усіх версій, які використовуються в модулях, що поставлялися Відповідачу від ТОВ "Семіол" протягом 2006 - 2014 років.

Позивачем був підтверджений факт використання Відповідачем у своїй виробничій діяльності електрообладнання (приводів, перетворювачі струму), на яких встановлено процесорні (мікропроцесорні) модулі, в пам'яті яких зберігаються комп'ютерні програми, автором яких є Воробейчик О.С., зокрема й програми "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол".

Таким чином, використання даних програм як об'єктів інтелектуальної власності здійснюється Відповідачем у спосіб: зберігання комп'ютерних програм на належному Відповідачу електрообладнанні (електронних пристроях), які задіяні в експлуатації належного відповідачу технологічного електрообладнання.

Разом з тим наявними у матеріалах справи доказами підтверджено отримання Відповідачем зазначеного електрообладнання, належне функціонування якого забезпечувалося використанням оригінального авторського програмного забезпечення, яке вже знаходилося (було встановлене) на цьому обладнані до моменту його поставки покупцю від ТОВ "Семіол" - виробника цього обладнання.

Враховуючи наявність у Відповідача значної кількості обладнання, поставленого ТОВ "Семіол", яке пов'язане спільними технологічним та виробничими процесами, судами взяті до уваги пояснення автора програм "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Воробейчика О.С. про те, що він особисто брав участь в остаточному налагодженні вказаних програм з метою належної роботи означеного електрообладнання у виробничих процесах підприємства Відповідача, але вважає, що слід визнати, що такі дії вчинялись ним насамперед у ході налагодження окремого електрообладнання як складової частини певної системи, і такі пояснення не спростовують того факту, що кожна одиниця згаданого обладнання на момент його передачі Відповідачу вже мала у своєму складі мікропроцесор з авторською програмою, про що є відповідні відомості у технічних паспортах на це обладнання.

Таким чином, судами встановлено, що всі примірники програм "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол" та їх попередні версії, які були встановлені на виробничому обладнані Відповідача у період з 2006 по 2015 роки, фактично були введені у цивільний обіг шляхом їх першого продажу від імені ТОВ "Семіол" за згодою їх автора Воробейчика О.С. або передані (встановлені) Відповідачу у цей же період часу безпосередньо їх автором у процесі налагодження виробничого обладнання, що виключає їх неправомірне використання Відповідачем у зазначений Позивачем спосіб.

За матеріалами справи не знайшло підтвердження будь-яке використання Відповідачем даного програмного забезпечення інакше, ніж у процесі безпосередньої технічної експлуатації зазначених електроприводів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що використання спірного об'єкта інтелектуальної власності в ході експлуатації електрообладнання, в якому встановлено програмне забезпечення, не є неправомірним використанням твору в розумінні статті 441 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону.

Відтак позовні вимоги щодо припинення використання Відповідачем та знищення ним тих об'єктів авторського права (комп'ютерних програм), які були отримані останнім за договорами поставки із ТОВ "Семіол", тобто були відчужені цією особою із дозволу їх автора, та по цей час знаходяться в користуванні Відповідача, - є необґрунтованими.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні клопотання Позивача про призначення у даній справі судової комплексної експертизи, оскільки із самого клопотання Позивача вбачається, що із запропонованих у ньому питань, метою призначення такої експертизи для Позивача є насамперед зібрання та надання суду доказів щодо кількості одиниць електрообладнання, в якому на цей час Відповідач використовує комп'ютерні програми "ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол", а не роз'яснення питань, які потребували б спеціальних знань.

ТОВ "Семіол" повідомляло Позивачу про кількість поставленого Відповідачу обладнання, де можуть бути використані спірні об'єкти авторського права, а Воробейчик О.С. брав участь у налагоджені цього обладнання, тому ці особи не були позбавлені можливості подавати суду відповідні докази.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність порушення майнових прав Позивача на спірні комп'ютерні програми.

Відповідно до статті 1 Закону:

комп'ютерна програма - набір інструкцій у вигляді слів, цифр, кодів, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для досягнення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, виражені у вихідному або об'єктному кодах);

виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Частиною третьою цієї статті визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів;6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; 10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; 11) імпорт примірників творів.

Відповідно до статті 8 Закону до об'єктів авторського права віднесено, зокрема, комп'ютерні програми.

Частиною першою статті 441 Цивільного кодексу України визначено, що використанням твору є його: опублікування (випуск у світ); відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; переклад; переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; публічне виконання; продаж, передання в найм (оренду) тощо; імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Згідно ж зі статтею 1 Закону відтворення твору - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.

Попередні судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи та встановлені ними фактичні обставини справи, з'ясувавши, що дії Відповідача, а саме використання об'єктів інтелектуальної власності (комп'ютерних програм ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол") у ході експлуатації електрообладнання, в якому встановлено програмне забезпечення, не може вважатися неправомірним використанням твору в розумінні статті 441 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону, дійшли не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на те, що Відповідачем не укладено жодного договору чи угоди щодо розпорядження майновими правами на комп'ютерні програми ПЧ "Вектор" Семиол" та "ЭПТ "Вектор" Семиол", які свідчили б про правомірність їх придбання та використання, спростовується тим, що Відповідач не використовує, не здійснює жодних з перелічених у статті 441 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону дій з даними комп'ютерними програмами, встановленими на технологічному обладнанні, і в ході своєї виробничої діяльності лише використовує саме технологічне обладнання, а не програмне забезпечення (комп'ютерні програми), й тому у нього відсутня будь-яка необхідність в укладенні ліцензійного договору з Позивачем.

Водночас оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції, яка згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 та

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 зі справи № 904/7767/16 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промсофтсервіс" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій