ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 902/1462/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого,

суддів: Короткевича О.Є., Ткаченко Н.Г.,

за участю представників:

ДП "Українська Горілчана Компанія"Nemiroff" - Тапанової Р.А. (дов. від 15.11.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія"Nemiroff"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017

та рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2016

у справі № 902/1462/15 господарського суду Вінницької області

за позовом ОСОБА_4

до Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія"Nemiroff"

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при

звільненні,

встановив:

04.11.2015 ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Вінницької області з позовом до Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", в якому (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 24.10.2016 року) просить стягнути з відповідача 9921,49грн. - заборгованості по заробітній платі, 3684,02 грн. - компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, 44711,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2014 року по 05.08.2014 року, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2015 року по дату винесення судового рішення по даній справі.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 19.01.2016 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 та рішення господарського суду Вінницької області від 19.01.2016, справу №902/1462/15 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Після нового розгляду рішенням господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 (суддя Міліціанов Р.В.) позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 8476,38 грн. - заборгованість із заробітної плати за період з 24.03.2014 року по 22.04.2014 року включно, за відрахуванням усіх необхідних платежів.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 166,29 грн. - компенсація за невикористанні діні щорічної відпустки за період з 24.03.2014 року по 22.04.2014 року включно, за відрахуванням усіх необхідних платежів.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 13367,26 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.06.2014 року по 05.08.2014 року включно, за відрахуванням усіх необхідних платежів.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 141969,52 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2015 року по 24.10.2016 року включно, за відрахуванням усіх необхідних платежів.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" у доход Державного бюджету України 1994,35 грн. - судового збору за подачу позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" у доход Державного бюджету України 2193,30грн. - судового збору за подачу ОСОБА_4 апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнуто з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" у доход Державного бюджету України 2393,22 грн. - судового збору за подачу ОСОБА_4 касаційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24.01.2017) (колегія суддів у складі: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Розізнана І.В.) рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 в частині стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2014 по 05 серпня 2014 року та судового збору змінено, викладено його в наступній редакції:

"Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 9921,49 грн., 49 коп. - заборгованість із заробітної плати за період з 24.03.2014 року по 30.04.2014 року включно.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 3684,02 грн.02 коп. - компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 29 500 грн. 16 коп- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2014 року по 05.08.2014 року включно.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 141969,52 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2015 року по 24.10.2016 року включно.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" у доход Державного бюджету України 2775,83 грн. - судового збору за подачу позовної заяви пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" у доход Державного бюджету України 3 331грн.- судового збору за подачу ОСОБА_4 касаційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Стягнути з ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" у доход Державного бюджету України 3048,61 грн. - судового збору за подачу ОСОБА_4 апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам".

В касаційній скарзі ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 та рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" про стягнення 9921,49 грн. - заборгованості по заробітній платі, 3684,02 грн. - компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, 44711,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2014 по 05.08.2014, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2015 по дату винесення судового рішення по даній справі відмовити повністю.

Від ОСОБА_4 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю як представника ПАТ "ОГХК" у справі № 908/1396/16 , яка розглядається господарським судом Запорізької області. Обговоривши дане клопотання, враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, а відповідно до вимог ГПК України, нез'явлення представників сторін в судове засідання Вищого господарського суду України не є перешкодою для розгляду справи за касаційною скаргою, судова колегія, беручи до уваги встановлений ст.111-8 ГПК України строк розгляду касаційної скарги, не знаходить підстав для його задоволення.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.11.2009 позивача було прийнято на роботу на посаду юрисконсульта з інтелектуальних прав ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", що підтверджено заявою працівника та наказом про прийняття на роботу.

20.10.2011 єдиним власником ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" компанією „Nemiroff Holdings Limited" прийнято рішення № 20-10-2011/1, яким, зокрема: усунуто (відкликано) ОСОБА_9 від виконання обов'язків Генерального директора Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з 24 жовтня 2011 року або в перший день після її виходу з відпустки (лікарняного), відпустки без збереження заробітної плати; призначено ОСОБА_10 генеральним директором дочірнього підприємства з 25 жовтня 2011 року; встановлено, що єдиною особою, яка має право вчиняти дії від імені Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", в тому числі підписувати договори (угоди, контракти), правочини (юридично значимі дії), та вчиняти будь-які інші дії без довіреності є Генеральний директор (керівник) Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_10.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 04.03.2014 у справі №910/3478/14 забезпечено позов ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" - заборонено всім державним реєстраторам реєстраційної служби Немирівського районного управління юстиції Вінницької області вносити записи про зміну керівника ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" .

12.03.2014 Генеральним директором ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" ОСОБА_10 винесено Накази про вступ до виконання посадових обов'язків, введення в обіг нових печаток, скасовано всі довіреності, видані до цієї дати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2014 у справі №826/3176/14 вжито заходи забезпечення адміністративного позову ОСОБА_9 та ОСОБА_11 - зупинено реєстраційну дію від 12.03.2014 року щодо внесення змін до ЄДРЮОФОП про зміну керівника ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff".

Наказом від 24.03.2014 №24/03/2014 Генерального директора ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" ОСОБА_10 затверджено акт про простій ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff", який продовжено наказами від 31.03.2014 року, 07.04.2014 року, 14.04.2014 року, 22.04.2014 року до 31.05.2014 року.

Актами №1, №№3-6 від 24 березня, 02 червня, 01 липня, 01 серпня, 29 серпня "Про відсутність працівників на території підприємства та робочих місцях" комісією ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" зафіксовано відсутність на робочому місці ОСОБА_4 протягом періоду з 29.03.2014 року по 29.08.2014 року.

ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" відображено факт відсутності позивача на робочому місці в табелях обліку використання часу.

13.05.2014 ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" отримало рекомендований лист від Коровяковської Н.С., в якому знаходились: оригінал наказу №821/К від 29.04.2014 про звільнення ОСОБА_4 з 30.04.2014 року з посади Директора юридичного департаменту підприємства; копія заяви ОСОБА_4 від 15.04.2014 про звільнення за власним бажанням із зазначенням дати звільнення - 30.04.2014; копія заяви ОСОБА_4 від 15.04.2014 про виплату грошової компенсації.

30.04.2014 до трудової книжки ОСОБА_4 внесено запис про звільнення з посади юрисконсульта інтелектуальних права за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, за підписом заступника генерального директора Коровяковської Н.С., підстава внесення запису - наказ № 821/К від 29.04.2014.

18.06.2014 ОСОБА_4 направила до ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" вимогу про сплату заробітної плати за частину березня та квітень 2014 року та компенсації за невикористану частину відпустки, який отриманий відповідачем 23.06.2014.

Ухвалою господарського суду Вінницької області 22.07.2014 у справі №902/798/14 за заявою Компанії "Nemiroff Holding Limited" було порушено провадження про банкрутство ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff", введено процедуру розпорядження майном боржника.

23.07.2014 було здійснено офіційне оприлюднення даного факту на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет за №6508 - повідомлення про порушення провадження у справі №902/798/14 про банкрутство ДП "Українська Горілчана Компанія "Nemiroff" із зазначенням про те, що граничний строк на пред'явлення грошових вимог кредиторів до боржника становить тридцять днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

29.08.2014 на підставі Наказу №323-НК Генерального директора Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_10 позивачку було звільнено із займаної посади згідно п.4 ст.40 КЗпП України за здійснений в період 24.03.2014 р. по 29.08.2014 р. прогул.

Рекомендованим листом від 02.09.2014, отриманим ОСОБА_4, відповідачем направлено позивачу копію наказу про звільнення з ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" за ч.4 ст.40 КЗпП у зв'язку з прогулом та повідомлено, що нарахована їй до виплати сума 1 724 гривень 60 копійок заробітної плати та грошової компенсації за всі не використані нею дні щорічної відпустки була перерахована відповідачем на його ім'я в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" по системі Аваль - Експрес.

В подальшому, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015 року у цивільній справі №755/16968/14-ц задоволено позов ОСОБА_4 , стягнуто з Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" на користь ОСОБА_4 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 153493,02 грн., за період з 06 серпня 2014р. по 03 серпня 2015 р. включно

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.01.2016р. рішення апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015р. залишено без змін. При цьому , в даній ухвалі зазначено, що суд апеляційної інстанції встановивши, що позивач був звільнений відповідно до наказу № 821/К від 29.04.2014, що є чинним, скасованим та оспорюваним у судовому порядку не був, обґрунтовано дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у відповідності до ст.ст. 116,117 КЗпП України.

Постановою Вищого господарського суду України 27.04.2016 у справі № 902/798/14 про банкрутство ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" скасована постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 15.01.2016 в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з підстав порушення вимог ст.ст. 43, 101 ГПК України , оскільки суд не надав належної правової оцінки рішенню апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015.

Повторно постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.10.2015 у справі №902/798/14 про відмову в задоволенні заяви скасовано в частині відмови ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff' з сумою грошових вимог в розмірі 40357,04грн., з яких: 9921,49грн. - заборгованість по заробітній платі, 1281,57грн. - заборгованість по компенсації за невикористану відпустку, 29153,98грн. - заборгованість за затримку розрахунку при звільненні та стягнення з ОСОБА_4 в доход Державного бюджету України 1218,00грн. витрат на сплату судового збору.В цій частині прийнято нове судове рішення, яким відмовлено ОСОБА_4 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff' з сумою грошових вимог в розмірі 40357,04грн..

Вказані вимоги ОСОБА_4 до ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" обґрунтовані тим, що на підставі наказу № 821/К від 29.04.2014 її звільнено з 30 квітня 2014 року за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, однак відповідач не провів з нею повного розрахунку при звільненні, а саме: не здійснив належних виплат по заробітній платі компенсації за невикористану відпустку.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як визначено ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач просить ( з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) стягнути з відповідача на його користь заборговану йому відповідачем заробітну плату 9921,49 грн., 3684,02 грн.- компенсації за невикористану частину щорічної відпустки, 44711,18 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2014р. по 05.08.2014р., а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.08.2015р. по дату винесення судового рішення у даній справі.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд керувався положеннями ч.3 ст. 248 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 24,29, ст.34,38, 113, 116,ч.2 ст.233 КЗпП, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику розгляду судами трудових спорів" №9 від 06.11.1992 р., п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, ст. 24 Закону України "Про відпустки" та прийшов до висновку, що вирішення питання працевлаштування, звільнення працівників Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія „Nemiroff" віднесено до виключної компетенції Генерального директора. Делегування повноважень Генерального директора допускається виключно у випадку його відсутності та за наявності волевиявлення Компанії „Nemiroff Holdings Limited", як Власника Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія „Nemiroff".

Оскільки матеріали справи не містять відомостей про прийняття Компанією „Nemiroff Holdings Limited" рішення про виконання обов'язків Генерального директора ОСОБА_14 та видачу відповідної довіреності, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність у ОСОБА_14 повноважень на видачу від імені ДП УГК „Nemiroff", як роботодавця позивача, Наказу №821/К від 29 квітня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з роботи, починаючи з 30.04.2014 року.

Частково задовольняючи позов про стягнення заробітної плати, суд першої інстанції не погодився з формулюванням про звільнення позивачки на підставі наказу № 323-НК від 29 серпня 2014р. та прийшов до висновку, що позивачем надано допустимі докази, згідно яких вона з 24.03.2014 року по 22.04.2014 року включно приймала участь в судових засіданнях, складала процесуальні документи від імені ДП "УГК "Nemiroff". Документи ДП "УГК "Nemiroff", які регулюють трудові відносини не передбачають можливості зменшення розміру заробітної плати у випадку виконання обов'язків без відповідного дозволу; протягом спірного періоду роботодавець ДП "УГК "Nemiroff" не скористався правом застосування до ОСОБА_15 дисциплінарних стягнень або звільнення із займаної посади, що покладає на відповідача обов'язок виплатити заробітну плату за виконану роботу. Подовження виконання трудових обов'язків підтверджує перебування ОСОБА_15 хоча не на робочому місці, однак за місцем роботи, що не може бути кваліфіковано як прогул.

Оскільки трудовий договір із ОСОБА_4 в період березня - квітня 2014 року не було розірвано уповноваженою особою, відповідач зобов'язаний провести розрахунок по заробітній платі за період виконання позивачкою трудової функції.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що рішення Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015 у цивільній справі №755/16968/14-ц про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за інший період часу не має преюдиціального значення, оскільки судом не вирішувалось питання про стягнення на користь позивача заробітної плати та грошової компенсації за невикористану відпустку, мотивувальна частина даного рішення не містить аналізу правомірності винесення Наказу №815/К від 29.04.2014, обсягу повноважень особи, яка його підписала, обставин фактичного виконання позивачем трудових обов'язків протягом спірного періоду, відомостей про перебування його на робочому місці та інше.

Апеляційний господарський суд, переглянувши справу в апеляційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.99 -101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та заперечення сторін, зазначив, що місцевий господарський суд вдався до оцінки повноважень генерального директора відповідача, не взявши до уваги рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24.07.2014 у справі № 753/11485/14-ц за позовом ОСОБА_16 до ДП "УГК "Nemiroff" про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) встановлено, що ОСОБА_16 було звільнено із займаної посади 30 квітня 2014 рок) наказом №815/К від 29 квітня 2014 року. Зазначене рішення є чинним. Таким чином, судом встановлено правомірність звільнення ОСОБА_16 на підставі наказу заступника генерального директора підприємства Відповідача Коровяковської Н.С.

Проаналізувавши вказане судове рішення, апеляційний господарський суд, констатував, що ОСОБА_16 і ОСОБА_4 було звільнено з посади однією тією ж особою і в той же самий день.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що факт правомірності звільнення позивача наказом саме від 29.04.2014 за підписом Коровяковської Н.С. встановлено рішенням Апеляційного суду м. Києва від 05.10.2015. Цим же рішенням на її користь стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішенням апеляційного суду м.Києва від 05.10.2015 у цивільній справі № 753/16968/14-ц встановлено преюдиціальні факту для розгляду даної справи, а саме, що наказом №821/К від 29.04.2015 ОСОБА_4 звільнено з посади юрисконсульта з інтелектуальних прав ДП "УГК "Nemiroff" з 30.04.2014 року на підставі ст. 38 КзпП;

При цьому, апеляційний господарський суд визнав помилковими покликання відповідача на наявність повноважень на звільнення працівників виключно у генерального директора відповідача - ОСОБА_10

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2014 в адміністративній справі №826/3176/14 була зупинена реєстраційна дія від 12 березня 2014 року про внесення інформації про ОСОБА_10 до ЄДР та, відповідно, всі наслідки такої реєстраційної дії, а саме - зупинено повноваження ОСОБА_10 діяти від імені Дочірнього підприємства "Українська горілчана компанія"Nemiroff".

Зазначена ухвала була чинною на момент подання позовної заяви про звільнення 15.04.2014 та безпосередньо самого звільнення 30.04.2014.

З урахуванням даної ухвали, у зв'язку із зупиненням дії реєстраційної дії щодо внесення ОСОБА_10 до Єдиного реєстру як керівника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у ОСОБА_10 на момент звільнення позивача не було повноважень діяти як генеральний директор та використовувати юридичні наслідки реєстраційної дії, в чому числі встановлювати нові печатки підприємства.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент внесення ОСОБА_10 як керівника підприємства Відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була чинною ухвала Господарського суду м. Києва від 04.04.2014 про забезпечення позову у справі №910/3478/14, якою усім державним реєстраторам Реєстраційної служби Немирівського МУЮ Вінницької області було заборонено вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записи та вчиняти реєстраційні дії щодо ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff , у тому числі, але не виключно вносити записи про зміну керівника юридичної особи та/або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт наявності у Коровяковської Н.С., як посадової особи відповідача, повноважень звільняти працівників відповідача встановлено наведеними вище рішеннями та не потребує доказування у цій справі

Відповідно до ст. 94 КЗпП, підставою для стягнення на користь працівника заробітної плати є встановлення обставин виконання ним роботи під час перебування у трудових відносинах з роботодавцем.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оплату праці": працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

В свою чергу, згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як визначено ч.2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи вищенаведені факти у сукупності, надавши їм правову оцінку, а саме, що трудовий договір із ОСОБА_4 в період березня - квітня 2014 року не було розірвано уповноваженою особою, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов'язання відповідача провести розрахунок по заробітній платі за період виконання позивачкою трудової функції.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.03.2014 по 23.03.2014 включно позивачу було нараховано заробітну плату у розмірі 5716,15 грн. (довідка ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" від 08.07.2015.

При цьому, апеляційний господарський суд обґрунтовано не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення заробітної плати на користь ОСОБА_4 лише з 24.03.2014 по 22.04.2014, оскільки, як зазначалось вище, рішенням апеляційного суду м.Києва, яке має преюдиціальне значення, встановлено, що дата звільнення ОСОБА_4 є 30.04.2014., а відтак вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають до задоволення саме по день її звільнення.

Здійснивши самостійні розрахунки при вирішенні питання про стягнення заборгованості по заробітній платі суд апеляційної інстанції встановив, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заробітна плата в сумі 9 921,49 грн. за період з 24 березня 2014року по 30 квітня 2014року.

Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 24 Закону України "Про відпустки" та Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, здійснив самостійні розрахунки, врахувавши, що ОСОБА_4 фактична виплачена сума - 8581,54 грн., що підтверджується довідкою від 30 вересня 2014 року, встановив, що до стягнення підлягає 3684,02 грн.

Щодо стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд апеляційної інстанції виходив з положень ст.117 КЗпП України, в якій закріплено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

В силу п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

При цьому, апеляційний суд погодився з розрахунками суду першої інстанції, який з врахуванням кількості робочих днів, які припадають на вказаний період, позовні вимоги ОСОБА_4 в цій частині визнав такими, що підлягають до часткового задоволення, а стягненню підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.05.2014р. по 05.08.2014р. в сумі 29 500,16 грн., та за період за 04.08.2015р. по 24.10.2016р. в сумі 141 969,52 грн.

Доводи ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв заяву ОСОБА_4 про збільшення позовних вимог від 24.10.2016, оскільки на його думку позивач змінив одночасно предмет та підставу позову, були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який встановив, що у поданій заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_4 уточнила період затримки розрахунку при звільненні у зв"язку з прийнятим рішенням господарським судом м. Києва від 05.10.2016, а не змінила одночасно предмет і підстави позову, а також заявила до стягнення заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку, про які йшлась мова у мотивувальній частині первісної позовної заяви.

З огляду на встановлені в сукупності обставини, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення господарського суду Вінницької області від 24.10.2016 в частині стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 травня 2014 по 05 серпня 2014 року.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова позиція щодо дотримання вимог ст. 111-7 ГПК України судом касаційної інстанції, викладена у постановах Верховного Суду України від 27.12.2005 по справі №24/389, від 16.03.2010 по справі № 30/44-09, від 23.03.2010 по справі № 4/45-38, відповідно до яких, касаційна інстанція під час розгляду справи, зокрема, не вправі виходити за межі своїх повноважень, переоцінювати докази, що є в матеріалах справи, ставити під сумнів достовірність документальних доказів, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій.

Відтак, доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, постанова суду апеляційної інстанції відповідає приписам чинного законодавства та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Українська Горілчана Компанія"Nemiroff" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 по справі №902/1462/15 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Короткевич О.Є.

Ткаченко Н.Г.