Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2016 року Справа № 920/1414/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач)суддівДемидової А.М., Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргуКорпорації "Сант" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі№ 920/1414/15 господарського суду Сумської області за позовомПідприємства об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (УТОС) до Корпорації "Сант"пророзірвання договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: Вороненко Р.М., договір б/н від 05.10.2015

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Сумської області від 27.10.2015 у справі №920/1414/15 (суддя Зражевський Ю.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (у складі головуючого судді Пелипенко Н.М., суддів Івакіної В.О., Камишевої Л.М.) задоволено позов Підприємства об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (УТОС) до Корпорації "Сант", розірвано договір № 2, укладений 1 серпня 2012 р. між Підприємством об'єднання громадян (релігійні організації, профспілки) Сумське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (УТОС) та Корпорацією "Сант".

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Корпорація "Сант" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 611, 613, 651, 1130, 1131 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 36, 43, 82 ГПК України, просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2015 у справі №920/1414/15 і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Сумського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до корпорації "Сан" про розірвання договору № 2 від 01.08.2012.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.08.2012 між Сумським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих (УТОС) та Корпорацією "Сант" був укладений договір №2, предметом якого згідно з п. 1.1 договору є реконструкція нежитлового складського приміщення - прибудова за літерами Д, Д-1, відповідно до технічного плану площею 231,1 кв.м, розташованого за адресою м. Суми, вул. Кузнечна, 8.

Нерухоме майно, що є предметом вказаного договору та підлягає реконструкції, належить УТОС на праві власності, а земельна ділянка, на якій знаходяться це майно, належить УТОС на праві постійного користування.

Відповідно до п. 4.1 договору Корпорація "Сант" зобов'язалась здійснювати в повному обсязі фінансування будівництва та реконструкції об'єкта нерухомості та завершити будівництво об'єкта до 30.12.2014.

Згідно з розділом 6 договору сторони обумовили, що після закінчення будівництва та реконструкції приміщення розрахунки здійснюються шляхом поділу нерухомості за згодою сторін: УТОС отримує у власність нежитлові приміщення на другому поверсі об'єкта нерухомості площею 100 кв.м, якими володіє та розпоряджається на власний розсуд; Корпорація "Сант" отримує у власність решту приміщень всього об'єкта нерухомості, за виключенням частки, переданої УТОС, якими володіє та розпоряджається на власний розсуд.

У п. 8.1 договору встановлений строк дії договору до 30.12.2014, а в частинах взятих на себе сторонами зобов'язань упродовж його дії - до повного його виконання. Договір не може бути розірвано в односторонньому порядку.

Факт приймання-передачі для подальших демонтажу та реконструкції виробничої будівлі загальною площею 230,1 кв.м, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Кузнечна, 8, підтверджується актом №1 від 05.11.2012.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Корпорація "Сант" у встановлений договором строк будівництво та реконструкцію приміщення не здійснило.

17.03.2015 УТОС звернулося до Корпорації "Сант" з листом № 36, в якому, посилаючись на неналежне виконання контрагентом умов договору №2 від 01.08.2012, повідомив про його розірвання, однак Корпорація згоди на розірвання вказаного договору не надала.

З огляду на те, що судами було встановлено істотне порушення відповідачем договору № 2 від 01.08.2012 щодо невиконання зобов'язань з реконструкції нежитлового приміщення та незавершення будівництва об'єкта в строки, передбачені зазначеним договором, на підставі ст.ст. 6, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, для розірвання договору № 2 від 01.08.2012, укладеного між Сумським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих (УТОС) та Корпорацією "Сант".

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи на те, що позивач при укладенні договору № 2 від 01.08.2012 розраховував на здійснення відповідачем реконструкції нежитлового приміщення, яка є предметом спірного договору, і завершення будівництва в строк до 30.12.2014, однак внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивач був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про істотне порушення відповідачем договору № 2 від 01.08.2012, що є підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Колегією суддів касаційної інстанції не приймаються посилання скаржника на ненадання позивачем в оренду відповідачу земельної ділянки під нежитловим приміщенням, яке підлягало реконструкції, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться у позивача на праві постійного користування і право позивача на розпорядження такою земельною ділянкою не може бути обмежено, а відповідачем не зазначено, як ці обставини унеможливлюють виконання зобов'язань за договором № 2 від 01.08.2012.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 920/1414/15.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Корпорації "Сант" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2015 у справі № 920/1414/15 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.В. Попікова