Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 922/1337/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.15у справі№922/1337/15 Господарського суду Харківської областіза позовомВиконуючого обов'язки прокурора міста Харковадо1.Харківської міської ради 2.Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани"проскасування акта та зобов'язання вчинити певні діїРозпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.08.15 для розгляду даної справи, сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Добролюбова Т.В., судді - Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача - Суходольський С.М. - прок. ГПУ посв. №020273;

від відповідача 1- не з'явилися, проте повідомлені належно про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача 2- Фомін Р.Б. за дов. від 16.03.15.

Виконуючим обов'язки прокурора міста Харкова у березні 2015 року заявлено позов до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани" про визнання незаконним та скасування рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.10 №13/10 в частині пункту 10.2. додатку 1; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189777, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 26,1684 га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0037 у первісному (придатному для використання) стані. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення Харківською міською радою при прийнятті оскаржуваного рішення приписів статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Скаржник зазначав, що Харківська міська рада була зобов'язана з'ясувати правовий статус, мету та підстави створення Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани", який не є за своєю організаційно-правовою формою житлово-будівельним кооперативом. Позивач наголошував, що згідно приписів глави 5 Житлового кодексу УРСР, статті 41 Земельного кодексу України та статті 2 Закону України "Про кооперацію" метою створення обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани" не може бути будівництво житлових будівель, а його члени, кількісний склад яких не відповідає пункту 5 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, не потребують та не мають права на поліпшення житлових умов.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.15, ухваленим суддею Інте Т.В., у задоволені позову відмовлено. Суд, беручи до уваги приписи статей 253, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що строк позовної давності оскарження спірного рішення Харківської міської ради від 24.02.10 сплив 25.02.13, а отже виконуючий обов'язки прокурора міста Харкова звернувся до суду поза межами строку позовної давності про застосування наслідків якої було заявлено відповідачами. Суд першої інстанції мотивуючи рішення виходив з того, що початок перебігу позовної давності, починається саме з дати прийняття зазначеного рішення, оскільки заступник прокурора міста Харкова перебувала на пленарному засіданні. В іншій частині позовних вимог судом також відмовлено, оскільки вони мають похідний характер від вимоги про скасування спірного рішення.

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Істоміна О.А., Білецька А.М., Гребенюк Н.В., постановою від 09.06.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишив без задоволення.

Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції у справі скасувати, та прийняти нове рішення яким задовольнити позов Виконуючого обов'язки прокурора міста Харкова в повному обсязі. Скаржник вказує на порушення судами приписів частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що застосовуючи до спірних правовідносин позовну давність суди не дали оцінки доводам прокурора та не встановили чи порушене право або охоронюваний інтерес держави, за захистом якого звернувся позивач. Крім цього, скаржник вважає безпідставними висновки суду, про те, що прокурором документально не обґрунтовані причини пропуску позовної давності, оскільки перевірка, під час якої установлено невідповідність діючому законодавству оскаржуваного рішення Харківської міської ради, проведена у 2015 році, а отже строк не є пропущеним. Скаржник зазначає, що, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, тому прокурором не було заявлено клопотання про його поновлення. При цьому вважає, помилковим висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності посилання прокурора на постанову Верховного суду України від 17.06.14 №21-195а14. У судовому засіданні представник скаржника змінив свої вимоги та просив суд касаційної інстанції рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції у справі скасувати та скерувати матеріали справи на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Від Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани" отримано відзив, у якому останній просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Харківської міської ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Судами попередніх інстанцій установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що предметом даного судового розгляду є вимога Виконуючого обов'язки прокурора міста Харкова про визнання незаконним та скасування рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 24.02.10 №13/10 в частині пункту 10.2. додатку 1; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189777, зареєстрованого в Управлінні Державного земельного агентства у місті Харкові; зобов'язання Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 26,1684 га з кадастровим номером 6310136600:13:009:0037 у первісному (придатному для використання) стані. Підставою позову прокурором визначено те, що у ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою міста встановлено, що пунктом 10.2. додатку 1 до рішення від 24.02.10 №13/10 прийнятого 41 сесією Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Бархани" надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:13:009:0037), яка належала територіальній громаді міста Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 26,1684 га, в межах акта встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 21.06.07 №699/07 для будівництва та подальшої експлуатації житлової забудови по вулиці Тополиній (в районі вулиці Квітучої). На підставі вказаного рішення Харківської міської ради, Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у місті Харкові) Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Бархани" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №189777, який 03.09.10 зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600018. Судами установлено, що звертаючись з позовом до суду прокурор вважав, що оскаржуване рішення в частині пункту 10.2 додатку 1 прийняте усупереч приписам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 за №186. Судами установлено і те, що відповідачі звернулись до місцевого господарського суду з заявами про застосування позовної давності. Частинами 1, 2, 4 статті 29 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Тобто, у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу, тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України. За приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом. Згадану заяву може бути зроблено і в процесі нового розгляду справи, який здійснюється після скасування судового рішення за результатами його касаційного перегляду. Якщо відповідачів у справі два чи кілька, суд вправі відмовити у задоволенні позову за наявності згаданої заяви лише одного з них, оскільки позовну давність законом визначено саме для позивача у справі як строк, у межах якого він може звернутися до суду. Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання відповідно до пункту 6 частини 2 статті 811 Господарського процесуального кодексу України; господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи. Відмовляючи у задоволенні заявлених Виконуючим обов'язки прокурора міста Харкова позовних вимог, господарський суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, який слід обчислювати не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з 24.02.10, тобто з дати прийняття оскаржуваного рішення Харківською міською радою, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участі заступника прокурора міста Харкова, яка перебувала на пленарному засіданні. Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову лише на підставі спливу строку позовної давності, без розгляду позову по суті та без висновків щодо його обґрунтованості, а також щодо наявності або відсутності у позивача порушених відповідачами прав передчасними. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи. Тобто, правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, а відтак і обґрунтованості позовних вимог. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, необхідно з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про застосування наслідків її спливу зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Наведені питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті, залишились за межами судового дослідження, тому свідчать про неповноту судового розгляду даного спору. Відтак, доводи касаційної скарги про безпідставність відмови в задоволенні позовних вимог лише у зв'язку із спливом строку позовної давності без розгляду спору по суті підтверджені матеріалами справи. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства. Проте, постанова і рішення у справі прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Відповідно до частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи передбачені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати об'єктивну оцінку наявності у позивача порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду і, в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.06.15 у справі №922/1337/15 і рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.15 у справі скасувати.

Матеріали справи скерувати для нового розгляду до Господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Дроботова