ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2016 року Справа № 5015/4554/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: прокуратури: Качуровський В.В. ОСОБА_7. Клюге Л.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 рокуу справі№ 5015/4554/12за позовомСамбірського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській областідоОСОБА_6про розірвання договору та зобов'язання повернути об'єкт незавершеного будівництва

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 р. Самбірський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Фонду державного майна України в особі регіонального відділення по Львівській області звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 507 від 07.02.2006 - головного виробничого корпусу, що розташований, за адресою АДРЕСА_1, розміщений на земельній ділянці Бісковицької сільської ради (зі змінами) та зобов'язання відповідача повернути в державну власність об'єкт незавершеного будівництва.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 (суддя - Сухович Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області в дохід Державного бюджету України судовий збір.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (головуючий - Дубник О.П., судді - Кузь В.Л., Скрипчук О.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Розірвано договір купівлі-продажу № 507 від 07.02.2006 об'єкта незавершеного будівництва, зі змінами, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ОСОБА_6 та зобов'язано останнього повернути в державну власність об'єкт незавершеного будівництва - головний виробничий корпус, за адресою АДРЕСА_1 згідно акту прийому-передачі.

Стягнуто з ОСОБА_6 судовий збір.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, залишивши в силі рішення Господарського суду Львівської області від 23.11.2015.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 07.02.2006 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) було укладено договір № 507 купівлі-продажу під розбирання об'єкта незавершеного будівництва - головного виробничого корпусу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, посвідчений нотаріально.

Відповідно до п. 1.2. договору право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно з п. 1.4. договору вказаний об'єкт незавершеного будівництва продано шляхом викупу за 85 706,40 грн.

Передача об'єкта незавершеного будівництва здійснюється продавцем покупцеві у 5-денний термін після оплати покупцем повної вартості об'єкта незавершеного будівництва. Передача об'єкта незавершеного будівництва продавцем і прийнятті незавершеного будівництва покупцем здійснюється за актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. п. 3.1., 3.2. договору).

16.03.2006 сторони підписали акт прийому-передачі об'єкта незавершеного будівництва - головного виробничого корпусу.

До договору сторонами неодноразово вносились зміни, зокрема, відповідно до п. 5.3. договору покупець зобов'язувався добудувати об'єкт незавершеного будівництва протягом п'яти років за цільовим призначенням: торговий центр; а за п. 5.4. договору - на вимогу продавця до моменту завершення будівництва та підписання акту підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу надавати продавцю необхідні матеріали, відомості, документи, тощо про виконання умов цього договору.

Відповідно до п. 5.6. договору (зі змінами) покупцеві заборонялось продавати об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій розташований об'єкт до моменту завершення будівництва та здачі його в експлуатацію.

Також договір було доповнено п. 5.7. такого змісту: "покупець зобов'язаний сплатити кошти за проведення нової незалежної оцінки об'єкта незавершеного будівництва та у разі встановлення позитивної різниці між вартістю недобудови, визначеною за результатами нової оцінки та вартістю недобудови під її розбирання, перерахувати дану суму на рахунок регіонального відділення".

Впродовж дії договору продавцем неодноразово проводилась перевірка щодо виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, про що складались за участю ОСОБА_6 відповідні акти.

Актом від 24.03.2011 поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - головний виробничий корпус по АДРЕСА_1 № 507 від 07.02.2006 зафіксовано, що відповідачем не виконано умови договору № 507 від 07.02.2006 в частині добудови об'єкта незавершеного будівництва впродовж 5-ти років за цільовим призначенням - торговий центр.

21.12.2011 позивач - регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області надіслало на адресу відповідача претензію № 11-11-07426 про розірвання договору та повернення об'єкта незавершеного будівництва, яка була залишена останнім без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки умовами приватизації та договору купівлі-продажу спірний об'єкт незавершеного будівництва підлягав продажу (приватизації) виключно для його розбирання, а не для добудови, то наявність факту недобудови відповідачем такого об'єкта не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу та повернення цього об'єкта у державну власність.

Проте, погодитись з таким висновками місцевого суду неможливо, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору. Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Аналогічні положення закріпленні і у ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна".

Згідно з п. 11.2. договору (зі змінами) у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути розірваний на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду, а об'єкт незавершеного будівництва повернутий у державну власність.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позов, апеляційний суд прийшов до правильного висновку, що відповідачем не було виконано умови договору купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва (зокрема, не здійснено добудови об'єкта), що є порушення вимог ст. 526 ЦК України та згідно з п. 11.2. договору (зі змінами), ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" підставою для розірвання договору купівлі-продажу № 507 від 07.02.2006, укладеного між регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Львівській області та ОСОБА_6 та зобов'язання останнього повернути в державну власність вказаний об'єкт за актом прийому-передачі.

Щодо доводів відповідача в касаційній скарзі про те, що позивач не мав права змінювати цільове призначення умов договору та вносити до нього зміни, то слід зазначити таке.

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК України. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони після підписання договору № 507 купівлі-продажу неодноразово вносили зміни до нього, шляхом укладення угод, які були підписанні сторонами без зауважень і заперечень та нотаріально посвідченні, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Також безпідставним є посилання відповідача в касаційній скарзі на вимоги ч. 3 ст. 61 ЦПК України та на те, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області було порушено ст. 19 Конституції України і вимоги Закону України "Про звернення громадян".

Отже, апеляційним судом були почуті сторони і прийнято обґрунтоване і мотивоване судове рішення, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного господарського суду не спростовують і підстав для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року у справі за № 5015/4554/12 - без змін.

Головуючий Л.В. Стратієнко

Судді І.В. Вовк

І.Д. Кондратова