ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 923/1233/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б.- головуючого Алєєвої І.В. Рогач Л.І.за участю представників:прокуратуриРоманов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ"на постановувід 12.05.2015 р. Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 923/1233/14 господарського суду Херсонської областіза позовомПрокурора Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі: 1.Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області; 2.Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області 3.Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській областідо Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ"простягнення заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2014 року Прокурор Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі: Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області; Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області; Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" про:

- розірвання договору оренди землі зареєстрованого 30.05.2003 року (зі змінами згідно угоди про зміну договору оренди земельної ділянки від 12.11.2003 року) укладеного між Білозерською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ";

- стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" на користь Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області заборгованості за договором оренди землі зареєстрованого 30.05.2003 року у розмірі 31275,53 грн.;

- зобов'язання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" повернути земельну ділянку, яка знаходиться на території Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області вартістю 10788749 грн. Белозерській районній державній адміністрації.

Посилаючись на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, статей 173, 193, 291 Господарського кодексу України та статті 15 Закону України "Про оренду землі" позивач вказував на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо сплати орендної плати за договором оренди землі №12-180 від 30.05.2003 року.

У наданих до суду письмових поясненнях Цюрупинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області зазначала, що відповідно до облікової карти СТОВ "СІМ" з орендної плати з юридичних осіб згідно поданих декларацій, підприємству проведено нарахування протягом 2012-2014 років, а саме:

- у 2012 році нараховано 14 841, 72 грн., які сплачено підприємством повністю;

- у 2013 році нарахування орендної плати не проведено у зв'язку з тим, що СТОВ "СІМ" податкову декларацію не подавало;

- у 2014 році проведено нарахування за 2013 рік у розмірі 14841,74 грн. та за 2014 рік у розмірі 14841,74 грн., які сплачено підприємством повністю.

02.10.2014 року прокурор подав до суду заяву в якій просив припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати виходячи з того, що після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі відповідачем 03.09.2014 року погашено заявлену до стягнення суму заборгованості.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02.10.2015 р. (суддя П.Д. Пригуза) позовні вимоги задоволено в повному обсязі, розірвано укладений між Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ» договір оренди земельної ділянки від 30.05.2003 р. №12-180, кадастровий номер 6520385500:06:015:0003, площею 156,4014 га (землі несільськогосподарського призначення для рибогосподарських потреб) та зобов'язано сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «СІМ» повернути орендовану земельну ділянку загальним розміром 156,4014 га, кадастровий номер земельної ділянки - 6520385500:06:015:0003 Білозерській районній державній адміністрації Херсонської області.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичну не сплату орендної плати відповідно до умов договору, що згідно норм чинного законодавства є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

За апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "СІМ" Одеський апеляційний господарський суд (судді: Л.О. Будішевська, М.А. Мишкіна, С.В. Таран), переглянувши рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2015 р. в апеляційному порядку, постановою від 12.05.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ" подало до Вищого господарського суду України касаційну скарг в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 року та рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити прокурору у задоволенні позову в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 21, 32, 55 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України та статей 525, 530, 651, 652 Цивільного кодексу України.

Заявник касаційної скарги звертає увагу на те, що він сплатив орендну плату одним платежем, ще до прийняття судового рішення у справі, у зв'язку з чим не можна вважати, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ" не виконує умови договору оренди землі.

Скаржник також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не враховано те, що договірні відносини між Білозерською районною державною адміністрацією та СТОВ "СІМ" слід досліджувати разом з договором оренди водного об'єкта місцевого значення, укладеного між останніми 11.11.2011 року, який на даний момент є укладеним та не був предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанції.

На думку скаржника, вказаний договір оренди водного об'єкта площею 89,1 га дає законні підстави відповідачу користуватись водним об'єктом, проте, судами було вирішено зобов'язати повернути орендовану земельну ділянку загальним розміром 156,4014 га, куди входить й ставок площею 89,1 га, наданий в оренду згідно договору від 11.11.2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 30.05.2003 року між Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області (Орендодавець) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «СІМ» (Орендар) було укладено та зареєстровано договір оренди земельної ділянки, про що в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі по Правдинській сільській раді вчинено запис №12-180.

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Правдинської сільської ради згідно плану землекористування.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 184,3 га, в тому числі пасовища - 56,2 га, ставок - 89,1 га, прибережна захисна смуга - 39 га, із земель державної власності на території Правдинської сільської ради для сільськогосподарського використання та рибогосподарських потреб, терміном на п'ять років.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що орендна плата встановлюється: за ставок в розмірі 105 грн. за 1 га в рік, за прибережну захисну смугу в розмірі земельного податку, за пасовища - 30 грн. за 1 га в рік та сплачується щомісячно до 15 числа на рахунок Орендодавця.

30.05.2003 року згідно акта про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, земельна ділянка у розмірі 184,3 га була передана Правдинською сільською радою відповідачеві.

Угодою про зміну договору оренди земельної ділянки від 12.11.2003 року, укладеною між Білозерською районною державною адміністрацією Херсонської області та відповідачем, площу орендованої ділянки було зменшено на 27,9 га. Усього залишено в оренді 156,4 га, в тому числі ставок-89,1 га, пасовища-28,3 га, прибережна смуга-39 га.

Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки та інформації управління Дерземагенства в Білозерському районі нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 10848518,60 грн.

В матеріалах справи міститься довідка Правдинської сільської ради від 12.08.2014 року №02-36/309, з якої вбачається, що заборгованість СТОВ «Сім» станом на 10.08.2014 року з орендної плати за 2012, 2013, 2014 роки складає 31275,53 грн.

Вказана заборгованість відповідачем була сплачена лише після порушення провадження у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі (з урахуванням заяви прокурора про зменшення позовних вимог від 01.10.2014 року №84-100-14 том 1 а.с.102) є вимоги Прокурора Білозерського району Херсонської області в інтересах держави в особі: Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області; Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області; Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про:

- розірвання договору оренди землі зареєстрованого 30.05.2003 року (зі змінами згідно угоди про зміну договору оренди земельної ділянки від 12.11.2003 року) укладеного між Білозерською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ";

- зобов'язання Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "СІМ" повернути земельну ділянку, яка знаходиться на території Правдинської сільської ради Білозерського району Херсонської області вартістю 10788749 грн. Белозерській районній державній адміністрації, з підстав несплати відповідачем орендних платежів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, про істотне порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме систематичну не сплату орендної плати відповідно до умов договору.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанції передчасними з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення правовідношення, зокрема шляхом розірвання договору.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Відносини з оренди земельної ділянки регулюються, зокрема Законом України «Про оренду землі».

За приписами статті 1 вказаного Закону орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Поняття договору оренди землі визначено статтею 13 цього ж Закону, за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтями 24, 25 Закону України «Про оренду землі» передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати, орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

За приписами статті 31 названого Закону договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання унормований статтею 32 Закону України «Про оренду землі», а саме на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» визначені наслідки розірвання договору оренди землі, а саме у разі розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Отже, вирішуючи спір про розірвання договору оренди земельної ділянки необхідно дотримуватись вимог статті 32 Закону України "Про оренду землі".

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказані приписи законодавства були залишені поза увагою останніх та не було враховано, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність або відсутність заборгованості за земельним податком та орендною платою.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, що відповідачем погашена заборгованість зі сплати орендних платежів, на час ухвалення рішення у справі, за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "СІМ" не обліковується заборгованість з орендної плати перед бюджетом, у зв'язку з чим прокурор у заяві поданій до суду 02.10.2014 року просив припинити провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приймаючи рішення про розірвання договору оренди землі, суди не звернули уваги на строк дії цього договору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2015 р. у справі № 923/1233/14 та рішення господарського суду Херсонської області від 02.10.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: І. Алєєва

Л. Рогач