Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 904/3193/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Кролевець О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016у справі№ 904/3193/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57"до1. Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"; 2. Колективного підприємства "Альянс"провизнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 до договору поставки № 857 від 14.06.2010та за зустрічним позовомДочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57"; 2. Колективного підприємства "Альянс"провизнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/03-5 від 20.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012,за участю представників: від ТОВ "Дорожньо-будівельне управління № 57" не з'явивсявід ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" Фрейдун О.М.від КП "Альянс"не з'явивсяВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" (далі - ТОВ "БДБУ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - ДП "Дніпропетровський облавтодор") та Колективного підприємства "Альянс" (далі - КП "Альянс") про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 24.06.2010 до договору поставки № 857 від 14.06.2010, укладеної між відповідачами.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2015 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 904/3193/15.

ДП "Дніпропетровський облавтодор" подано зустрічну позовну заяву до ТОВ "БДБУ" та КП "Альянс" про визнання недійсними договору про відступлення права вимоги № 20/03-5 від 20.03.2012 та додаткової угоди до нього від 05.04.2012, укладених між відповідачами за зустрічним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.05.2015 прийнято вказану зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 у справі № 904/3193/15 призначалась судова експертиза, проведення якої доручалось Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2015 здійснено заміну найменування Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахчисарайське дорожньо-будівельне управління" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57" (далі - ТОВ "ДБУ № 57").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/3193/15 (колегія суддів у складі: Рудь І.А. - головуючий, Петренко Н.Е., Юзіков С.Г.) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсними договір про відступлення права вимоги № 20/03-5 від 20.03.2012 та додаткову угоду до нього від 05.04.2012, укладені між КП "Альянс" та ТОВ "БДБУ".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 (колегія суддів у складі: Дармін М.О. - головуючий, Величко Н.Л., Березкіна О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/3193/15 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 у справі № 904/3193/15, ТОВ "ДБУ № 57" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти, справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "ДБУ № 57" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.11.2016 о 10 год. 45 хв.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ДБУ № 57", який надійшов до Вищого господарського суду України 02.11.2016, ДП "Дніпропетровський облавтодор" проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак ТОВ "ДБУ № 57" та КП "Альянс" передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористались.

Заслухавши представника ДП "Дніпропетровський облавтодор", дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.06.2010 між КП "Альянс" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_11, що діяв на підставі статуту, та ДП "Дніпропетровський облавтодор" (Покупець) в особі начальника філії "Павлоградський райавтодор" ОСОБА_12, який діяв на підставі довіреності № 341 від 30.12.2009 і Положення про філію, було укладено договір поставки № 857 (далі - Договір № 857), відповідно до умов якого в порядку та умовах, визначених цим договором, Постачальник зобов'язався продати (передати у власність) Покупцю, а Покупець зобов'язався купити (прийняти та оплатити) фарбу для розмітки автомобільних доріг АК-2С, склокульки (товар).

У Договорі № 857 сторони визначили, окрім іншого, кількість, якість та ціну товару, строки і умови поставки, умови оплати, відповідальність сторін, строк дії договору.

У подальшому, 24.06.2010 між КП "Альянс" (Постачальник) в особі директора ОСОБА_11, що діяв на підставі статуту, та ДП "Дніпропетровський облавтодор" (Покупець) в особі начальника філії "Павлоградський райавтодор" ОСОБА_12, який діяв на підставі довіреності № 341 від 30.12.2009 і Положення про філію, було укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 857 (далі - Додаткова угода № 1), якою внесено зміни до п.п. 3.5, 4.1, 6.6, 10.3 вказаного договору, зокрема, п. 10.3 Договору № 857 доповнено реченням наступного змісту: "У зобов'язаннях, що виникають за даним договором не допускається заміна боржника або кредитора та передача прав і обов'язків за даним договором третім особам".

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 20.03.2012 між КП "Альянс" (Первісний кредитор) в особі директора ОСОБА_13, що діяв на підставі статуту, та ТОВ "БДБУ" (Новий кредитор) в особі директора ОСОБА_14, що діяв на підставі статуту, було укладено договір про відступлення права вимоги № 20/03-5 (далі - Договір № 20/03-5), відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив, а Новий кредитор набув право вимоги з боржника грошових коштів у сумі 98 855,28 грн., належне Первісному кредитору за договором поставки № 857 від 14.06.2010 (Основний договір), укладеним між Первісним кредитором та ДП "Дніпропетровський облавтодор" в особі філії "Павлоградський райавтодор" (Боржник).

Додатковою угодою від 05.04.2012 до Договору № 20/03-5 (далі - Додаткова угода від 05.04.2012) сторони передбачили, що право вимоги, належне Первісному кредитору за Договором № 857, переходить до Нового кредитора з 01.01.2014 за умови несплати Боржником суми боргу Первісному кредитору, а Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредитору документи (оригінали чи копії, у разі неможливості передати оригінали), що підтверджують право вимоги до Боржника, в термін до 01.01.2014; Первісний кредитор зобов'язаний передати Новому кредиторові документи (оригінали чи копії, у разі неможливості передати оригінали), що підтверджують право вимоги до боржника, у термін до 01.01.2014.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги, ТОВ "ДБУ № 57" посилалося на те, що Додаткова угода № 1 є сфальсифікованою, оскільки підпис та печатка на ній підроблено, що свідчить про порушення приписів статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині відсутності волевиявлення КП "Альянс" на укладання оспорюваної угоди.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, листом від 23.09.2015 місцевий господарський суд витребував від Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області оригінал Додаткової угоди № 1, проте вимоги суду виконані не були.

У листі від 25.02.2016 начальник Бабушкінського районного відділу Дніпропетровського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області повідомив, що документи, вилучені у ДП "Дніпропетровський облавтодор" на підставі ухвали Бабушкінського районного суду від 16.07.2015, повернуті власнику, однак, як встановлено судами, доказів на підтвердження повернення документів ДП "Дніпропетровський облавтодор" суду не надав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 було призначено судову експертизу, проте через відсутність документів (ненадання їх сторонами, зокрема, і ТОВ "ДБУ № 57") судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України повідомлено про неможливість надання експертного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторони повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "ДБУ № 57" не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин на підтвердження своїх вимог.

Звертаючись із зустрічним позовом, ДП "Дніпропетровський облавтодор" посилалось на те, що Договір № 20/03-7 та Додаткова угода від 05.04.2012 укладені з порушенням ч. 3 ст. 512 ЦК України та ст. 203 ЦК України, оскільки суперечать умовам Договору № 857 в редакції Додаткової угоди № 1.

Відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною першою статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи зустрічний позов, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відмову у задоволенні первісного позову ТОВ "ДБУ № 57" та задоволення зустрічного позову ДП "Дніпропетровський облавтодор".

Крім того, судова колегія зазначає, що з урахуванням ст. 1 ГПК України і ст. 519 ЦК України, Договір № 857 та Додаткова угода № 1 на момент їх вчинення не могли порушувати прав ТОВ "ДБУ № 57", оскільки Договір № 20/03-5 було укладено лише 20.03.2012, а тому вимога про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 є правом та пріоритетом КП "Альянс" як первісного кредитора та не може бути заявлена ТОВ "ДБУ № 57".

Також слід зазначити, що згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Виходячи зі змісту Договору № 20/03-5 саме в редакції Додаткової угоди від 05.04.2012, вказані оспорювані правочини не визначали конкретний обсяг права вимоги Первісного кредитора станом на 01.01.2014, оскільки з моменту укладення Додаткової угоди від 05.04.2012 до 01.01.2014 (визначений сторонами момент переходу права вимоги) Боржник зобов'язаний був сплачувати суму боргу Первісному кредитору, тобто сторонами визначено перехід права вимоги за умови наявності боргу у майбутньому, а також зафіксована відсутність можливості передати Новому кредитору документи, що засвідчують відповідні права.

Тобто, як Договір № 20/03-5, так і Додаткова угода від 05.04.2012 також суперечать положенням ст.ст. 514, 517 ЦК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожньо-будівельне управління № 57" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.08.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2016 у справі № 904/3193/15 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.А. Кролевець