Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року Справа № 917/2459/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Кролевець О.А., Самусенко С.С.,

за участю представників: Дешка В.О. дов. № 5 від 2 вересня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" до ТОВ "Кремремтранс" про стягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року відмовлено у прийнятті позовної заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" Паламарчука В.В. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" Паламарчука В.В. залишено без розгляду згідно п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 березня 2016 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" задоволено.

Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року скасовано.

Справу передано на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року, справу передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Посилається на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Зазначає, що уповноважена особа фонду здійснює заходи щодо збереження активів, діє в інтересах та від імені юридичної особи та має виключне право на пред'явлення позовів такого характеру.

Наведене, на думку заявника, свідчить про порушення судами норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Стверджує, що не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а оскаржувана постанова прийнята за відсутності заявника, що, у відповідності ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України, є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позовній заяві вказано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" Паламарчука Віталія Віталійовича, який згідно ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України не може бути стороною (позивачем) у судовому процесі, а тому позовна заява не підлягає розгляду в господарському суді.

Проте, суд касаційної інстанції не може погодитись з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

На підставі наведеної норми суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо спір непідвідомчий господарському суду, зокрема, коли його вирішення законодавством України віднесено до компетенції іншого органу або заява взагалі не підлягає розглядові в судовому порядку.

Вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам, визначено ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, враховуючи вимоги статей 1, 41, 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Згідно ч. 1 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм слідує, що при вирішенні питання щодо підвідомчості позовної заяви господарському суду необхідно приймати до уваги у сукупності обставини як щодо суб'єктивного складу сторін, так і предмета та підстав позову, а також характеру правовідносин сторін цього спору.

Звертаючись з позовом у даній справі, уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит" мотивує свої вимоги неналежним виконанням відповідачем - ТОВ "Кремремтранс" зобов'язань перед ПАТ "Банк Національний Кредит" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-251ю/2014/2-1 від 15 січня 2014 року, у зв'язку з чим у останнього утворився борг, який позивач просить стягнути на користь банку.

Поряд з цим, вказав, що 28 серпня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 159 про початок з 31 серпня 2015 року процедури ліквідації ПАТ "Банк Національний Кредит", відповідно до якого, а також наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 276 від 28 серпня 2015 року Паламарчука В.В. призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків Фонд здійснює через призначену виконавчою дирекцією уповноважену особу Фонду.

Уповноважена особа, згідно п. 17 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

За п. п. 2, 5 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право:

- укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій з урахуванням вимог, встановлених цим Законом;

- заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що на виконання своїх повноважень уповноважена особа фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку.

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду.

Таким чином, у відповідності до наведених положень, з моменту прийняття виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації банку з делегуванням цій особі відповідних повноважень призначена у відповідності до вимог Закону уповноважена особа приймає функції органів управління банку, має право підпису документів, діє від імені банку без довіреності, у тому числі має право заявляти від імені банку позови.

З урахуванням наведеного, уповноважена особа Фонду на здійснення ліквідації банку, звертаючись до його контрагента з позовом про виконання зобов'язань, що виникли з господарських договорів, укладених з банком, діє від імені юридичної особи - банку у межах та порядку, визначених нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та відповідним рішенням виконавчої дирекції Фонду, тобто, виходячи з повноважень, пов'язаних із здійсненням ліквідації банку.

З огляду на викладене, сам факт зазначення позивачем у позові уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку не дає підстави вважати цей спір таким, що не підвідомчий господарським судам з підстав невідповідності суб'єктному складу сторін господарського спору, оскільки, з урахуванням положень Закону, такий позов заявлено від імені банку та у межах повноважень, встановлених законом, а тому у місцевого господарського суду були відсутні визначені п. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України підстави для відмови у прийнятті позовної заяви у даній справі.

Наведене не враховано апеляційним господарським судом.

За таких обставин ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанцій визнати законними та обгрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа з позовною заявою підлягає передачі на розгляд до місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2016 року та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 листопада 2015 року.

Справу передати на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий Т. Козир

Судді О. Кролевець

С. Самусенко