Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року Справа № 910/20780/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2015у справі Господарського суду№ 910/20780/15 м. Києваза позовомСлужби зовнішньої розвідки Українидотовариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп"простягнення 82 337,75 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Дученко О.В., дов. від 03.03.2015 № 48; Мітлицька О.О., дов. від 20.04.2015 № 5/3/316 Б;відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року Служба зовнішньої розвідки України (далі - Служба) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила стягнути на її користь з товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" (далі - Товариство) штрафні санкції за договором на постачання товарів за державні кошти від 29.10.2014 № 576/14 у розмірі 82 337,75 грн.

Позовні вимоги Служба, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України), обґрунтовувала тим, що Товариство неналежним чином виконало взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за укладеним між сторонами договором на постачання товарів за державні кошти від 29.10.2014 № 576/14, у зв'язку з чим має сплатити пеню у розмірі 75 042,00 грн. та штраф у розмірі 7 295,75 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.10.2015 (суддя Головіна К.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) позов задоволено.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Службою у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 07.10.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з Товариства на користь Служби пеню у розмірі 10 839,40 грн. та штраф у розмірі 7 295,75 грн. В решті позовних вимог просить відмовити. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі умови укладеного між сторонами договору та приписи ст. ст. 265, 525, 526, 549, 610, 656, 692, 997, 998 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231 ГК України.

Служба, не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Службою (замовник) та Товариством (постачальник) 29.10.2014 було укладено Договір на постачання товарів за державні кошти № 576/14 (далі - Договір), за яким постачальник зобов'язався постачати речове майно (формений одяг для військовослужбовців) для підрозділів забезпечення (далі - товар), а замовник зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором;

- пунктом 1.3. Договору передбачено, що ціна, найменування (асортимент) кількість товару обумовлюються у додатку № 1 специфікації, який додається до даного договору і є його невід'ємною частиною;

- у пункті 3.3. Договору визначено суму договору, яка складає 104 225,00 грн. з ПДВ;

- за приписами пункту 4.2. Договору розрахунок за товар здійснюється замовником лише за фактично отриманий товар на підставі пред'явлених постачальником рахунку на оплату та видаткової накладної, з можливістю відстрочки платежу до кінця бюджетного року при наявності бюджетних призначень на ці цілі;

- згідно з пунктом 4.3. Договору замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування коштів за кожну відвантажену партію товару на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських діб з моменту відвантаження і підписання сторонами видаткової накладної;

- пунктом 5.1. Договору встановлено, що строк поставки товару: листопад - грудень 2014 року, окремими партіями згідно з попередніми заявками замовника, але у будь-якому разі товар має бути поставлений не пізніше 15.12.2014;

- пунктом 6.3.6. Договору сторони визначили, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором;

- у пункті 7.2. Договору сторонами передбачено, що за порушення строку поставки товару замовнику, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 1 % вартості договору за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вказаної вартості, але не менше розміру подвійної облікової ставки НБУ;

- на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату від 12.11.2014 № 144 та видаткової накладної від 12.11.2014 № 97, Служба здійснила попередню оплату вартості товару у розмірі 104 225,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.11.2014 № 9498 (т. 1, а.с. 14-16);

- в порушення умов п. 5.1. Договору Товариство здійснило поставку товару лише 25.02.2015, що підтверджується наявним у матеріалах справи актом прийому-передачі товару від 25.02.2015 (т. 1, а.с. 29-30);

- 12.02.2015 Товариство звернулось до Служби з гарантійним листом № 2/02, у якому повідомляло, що у зв'язку з перебоями поставки тканин та великими поставками продукції в зону АТО не встигає своєчасно поставити продукцію Службі та гарантувало поставку товару до 17.03.2015;

- у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору Служба зверталася до Товариства претензіями від 25.02.2015 вих. № 5/3/179 Б та від 13.03.2015 № 5/3/212 Б, у яких вимагала здійснити поставку товару;

- посилаючись на порушення строків виконання Товариством своїх зобов'язань за Договором, Служба у відповідності до пункту 7.2. Договору нарахувала Товариству пеню в розмірі 1 % від суми Договору за період з 16.12.2014 по 25.02.2015 у розмірі 75 042,00 грн. та штраф в розмірі 7 % вартості всього товару на суму 7 295,75 грн. та звернулася до суду з даним позовом.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

За приписами частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Разом з тим, частиною четвертою статті 231 ГК України передбачено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, а відповідно до частини другої статті 551 ЦК України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Пунктом другим інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" роз'яснено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій:

- сторонами у Договорі збільшено розмір пені, що підлягає сплаті постачальником за несвоєчасну поставку товару, що відповідає положенням частини другої статті 231 ГК України та частини 2 статті 551 ЦК України;

- взяте Товариством за Договором зобов'язання щодо поставки товару має саме негрошовий характер і Службою нараховано пеню у відсотковому відношенні до вартості несвоєчасно поставленого товару;

- Товариством порушено господарське зобов'язання, в якому одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки.

За таких обставин, враховуючи доведеність порушення Товариством строків поставки товару, який відповідно до Договору повинен був бути поставлений не пізніше 15.12.2014, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій, передбачених п. 7.2. Договору.

Розрахунок заявлених до стягнення пені та штрафу перевірено та визнано арифметично вірним, відтак колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Служби про стягнення на її користь з Товариства пені у розмірі 75 042,00 грн. та штрафу у розмірі 7 295,75 грн.

Викладені у касаційні скарзі доводи Товариства вказаних висновків не спростовують. Посилання скаржника на обмеження щодо розміру пені, встановлені Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм надано належну правову оцінку, у зв'язку із чим вони відхиляються колегією суддів касаційної інстанції як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Макс К Груп" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 у справі № 910/20780/15 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський