Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 року Справа № 913/184/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиСєвєродонецької міської ради Луганської областіна постановувід 30.09.2015 Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 913/184/15господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Латєст"доСєвєродонецької міської радипровизнання недійсною додаткової угоди №441290004000152 від 24.06.2011 до договору оренди землі № 435 від 20.11.2002в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача:не з'явилисьвід відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Луганської області (суддя - Смола С.В.) від 21.07.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мартюхін Н.О., судді - Кододова О.В., Малашкевич С.А.) від 30.09.2015 у справі № 913/184/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" до Сєвєродонецької міської ради задоволено повністю; визнано недійсною додаткову угоду №441290004000152 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 за №435, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" та Сєвєродонецькою міською радою; стягнуто з Сєвєродонецької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латєст" судовий збір у сумі 1218,00 грн.

В касаційній скарзі Сєвєродонецька міська рада просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.202, 236, 215, 256, 261,263, 267 ЦК України, 207 ГК України, ч.6 ст.21 Закону України "Про оренду землі".

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" повністю заперечує викладені в ній доводи.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Латєст" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради про визнання недійсною додаткової угоди №441290004000152 від 24.06.2011 до договору оренди землі № 435 від 20.11.2002. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що спірна додаткова угода була підписана сторонами на виконання рішення 20 (чергової) сесії 6 скликання Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011, яке в подальшому було скасоване постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 03.08.2012 по справі №2а/1227/380/2012.

Судами встановлено таке.

20.11.2002 між Сєвєродонецькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" було укладено договір оренди землі №435, державна реєстрація від 20.11.2002 за №435.

Відповідно до абзацу 1 розділу 1 "Предмет договору" договору оренди землі від 20.11.2002 орендодавець на підставі рішення виконкому Сєвєродонецької міської ради за №1557 від 01.10.2002 та сесії Сєвєродонецької міської ради №404 від 07.11.2002 надає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: вул.Пивоварова, 15-Г, м.Сєвєродонецьк Луганської області.

В абзаці 2 розділу 1 "Предмет договору" сторони визначили, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4561 га.

Грошова оцінка земельної ділянки становить 288300,81 грн (абзац 4 розділу 1 "Предмет договору" договору).

Згідно з абзацом 7 розділу 1 "Предмет договору" договору оренди землі на земельній ділянці знаходяться: мийка, прохідна, господарська споруда.

Відповідно до абзацу 1 розділу 2 договору "Мета використання земельної ділянки" земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для: землі транспорту (під нафтосховище). Орендарю надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання на підставі розробленої та узгодженої, згідно діючого законодавства, проектно-кошторисної документації, та дозволу на будівництво, отриманого у виконкомі.

Договір укладається на строк до 20.11.2027 включно, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди (абзац 1 розділу 2.2. "Термін договору").

Орендна плата за землю вноситься орендарем самостійно в грошовій формі в розмірі 3171,31 грн на рік. Грошова плата сплачується щомісячно в розмірі: 264,28 грн протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (абзаци 1, 2 розділу 2.3. договору "Орендна плата").

Абзацом 1 розділу 4 договору "Умови зміни, припинення і розірвання договору" встановлено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

24.03.2003 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору оренди землі №435 від 20.11.2002, державна реєстрація від 20.11.2002 за №435, якою сторони внесли зміни в абз.4 п.2.3. розділу "Плата за землю".

У 2006 році між сторонами була укладена додаткова угода №1/1 до договору оренди землі, якою сторони внесли зміни в абз.1, 2 п.2.3. "Орендна плата".

17.10.2006 між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою сторони внесли зміни в абз.1, 2 п.2.3. "Орендна плата".

В березні 2008 року між сторонами була укладена додаткова угода №3, якою сторони внесли зміни в абз.4 та 5 розділу 1 "Предмет договору" та абз.1, 2 п.2.3. "Орендна плата".

В 2009 році між сторонами була укладена додаткова угода №4 до договору оренди землі, якою сторони внесли зміни в абз.4, 5 розділу 1 "Предмет договору" та абз.1, 2 п.2.3. "Орендна плата".

24.06.2011 між сторонами була укладена додаткова угода, державна реєстрація від 07.07.2011 за №441290004000152, якою сторони внесли зміни в абзац 4 розділу 1 "Предмет договору", абзаци 1 і 2 розділу 2.3. "Орендна плата".

В додатковій угоді зазначено, що вона укладена на виконання рішення сесії Сєвєродонецької міської ради №431 від 29.03.2011 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєродонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка" та керуючись рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради "Про затвердження коефіцієнтів орендної плати за земельні ділянки, які передаються в оренду з земель міської ради" від 28.04.2011 за №516, відповідно довідки про грошову оцінку земельної ділянки від 17.05.2011.

Згідно з п.1 вказаної додаткової угоди абзац 4 розділу 1 "Предмет договору" змінено на "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №4412900000:04:004:0031 становить: 585313,13 грн.".

Абзаци 1 і 2 розділу 2.3. "Орендна плата" змінено на: "Орендна плата вноситься орендарем самостійно у грошовій формі в розмірі з 01.07.2011 по 31.12 2011 - 17559,39 грн на рік, що складає 3% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 20485,96 грн на рік, що складає 3,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 23412,53 грн на рік, що складає 4% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 26339,09 грн на рік, що складає 4,5% від нормативної грошової оцінки; з 01.01.2015 - 29265,66 грн на рік, що складає 5% від нормативної грошової оцінки. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно в розмірі з 01.07.2011 по 31.12.2011 - 1463,28 грн, з 01.01.2012 по 31.12 2012 - 1707,16 грн, з 01.01.2013 по 31.12.2013 - 1951,04 грн, з 01.01.2014 по 31.12.2014 - 2194,92 грн , з 01.01.2015 - 2438,80 грн протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Відповідно до п.3 додаткової угоди вона є невід'ємною частиною договору і діє з 01.07.2011.

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 03.08.2012 у справі №1227/3807/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "ЛІА" ЛТД до Сєвєродонецької міської ради визнано протиправним та скасовано рішення двадцятої (чергової) сесії шостого скликання Сєвєродонецької міської ради від 29.03.2011 №431 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель населених пунктів міста Сєвєрдонецьк, селища Синецький, селища Павлоград, селища Лісова Дача, села Воєводівка".

Задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У розгляді позовів про визнання недійсними правочинів, при вчиненні яких було застосовано нормативно-правові акти державних та інших органів, які у подальшому скасовані (визнані нечинними або недійсними) згідно з судовими рішеннями, що набрали законної сили, господарським судам необхідно виходити з того, що сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів без належного дослідження господарським судом обставин, пов'язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Також за підпунктом 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з пунктами 288.1., 288.4. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010 №2756-VI, який набрав чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України, до частини другої статті 21 Закону України "Про оренду землі" внесені зміни, в силу яких розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Таким чином, з наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди. Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати. Також, договором оренди землі мають визначатись форма, умови внесення орендної плати, при цьому строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності повинні встановлюватись відповідно до Податкового кодексу України.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих приписів, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативної грошової оцінки земель, а її розмір встановлюється в договорі.

За частиною 2 статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років; частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Реалізовуючи виключні повноваження в земельних правовідносинах, Сєвєродонецька міська рада прийняла рішення №431 від 29.03.2011, яке, як вже зазначалося вище, було визнане протиправним та скасоване постановою суду в адміністративній справі, що набрала чинності 01.04.2014.

Колегія суддів враховує, що у п.10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначено, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Оскільки рішення №431 від 29.03.2011 було скасовано як протиправне, відтак з моменту прийняття воно, як нелегітимне, не може породжувати жодних правових наслідків, у тому числі - у вигляді внесення змін до договорів оренди в частині встановлення розміру нормативно-грошової оцінки землі, та, відповідно, розміру орендної плати.

Таким чином, правомірно визнано недійсною додаткову угоду №441290004000152 від 07.07.2011, до договору оренди землі №152 від 01.06.2004, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Латєст" та Сєвєродонецькою міською радою.

Касаційна інстанція не заперечує, що зобов'язання за визнаною недійсною додатковою угодою до договору оренди припиняються на майбутнє (ст.207 ГК України), проте недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216 ЦК України), та в разі визнання його недійсним судом, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Стосовно застосування позовної давності суди правомірно виходили із того, що відповідно до положень ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відтак, днем початку перебігу вказаного строку є дата набрання законної сили постановою суду, якою скасовано рішення №431 від 29.03.11, що було підставою для укладення спірної додаткової угоди, а саме - 01.04.2014 (дата прийняття Вищим адміністративним судом України відповідної ухвали); отже позовну заяву було подано до місцевого господарського суду 27.05.2015 в межах встановленого ст.257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сєвєродонецької міської ради залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.09.2015 у справі № 913/184/15 залишити без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк