Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2016 р. м. Київ К/800/58383/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач) СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи за позовом Державної фінансової інспекції (далі - ДФІ) в Сумській області до Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2013 року ДФІ в Сумській області в Сумському окружному адміністративному суді пред'явила позов до Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" про зобов'язання вчинити певні дії.

Просила зобов'язати Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" виконати пункт 8 листа-вимоги Охтирської об'єднаної ДФІ від 14 лютого 2013 року № 03-14/315, а саме, вжити заходів щодо відшкодування працівниками лікарні вартості паливно-мастильних матеріалів в сумі 75 593,57 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року, адміністративний позов ДФІ в Сумській області задоволено.

Зобов'язано Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" виконати пункт 8 листа-вимоги Охтирської об'єднаної ДФІ від 14 лютого 2013 року № 03-14/315, а саме, вжити заходів щодо відшкодування працівниками лікарні вартості паливно-мастильних матеріалів в сумі 75 593,57 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Комунальний заклад Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" подав касаційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просить рішення судів скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29 листопада 2012 року по 23 січня 2013 року відповідно до пункту 4.3.2.1 плану контрольно-ревізійної роботи Охтирської об'єднаної ДФІ на 4 квартал 2012 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01 травня 2010 року по 31 жовтня 2012 року, за наслідками якої складено Акт від 30 січня 2013 року № 03-20-02/15.

У ході ревізії зокрема встановлено, що в період з 01 травня 2010 року по 30 жовтня 2012 року відповідно до записів в шляхових листах здійснювалось перевезення працівників Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" до місця роботи і назад з роботи двома автобусами КАВЗ-685 ВМ 2078 АА, автобусом ЛАЗ-695 ВМ 2859 АА, який перебував в експлуатації до листопада 2010 року та автобусом ЛАЗ-695

ВМ 2068 АА з листопада 2010 року. На інші цілі автобуси не використовувалися.

Загальна вартість невідшкодованих працівниками використаних паливо-мастильних матеріалів на перевезення працівників за травень-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року становить 75 593,57 грн., внаслідок чого бюджету лікарні завдано шкоди (збитків) на вказану суму.

З метою усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства 14 лютого 2013 року Охтирською ОДФІ відповідачеві направлено лист-вимогу № 03-14/315 "Про усунення порушень", у пункті 8 якої зазначено, що за період з 01 травня 2010 року по 28 лютого 2011 року працівниками не відшкодована вартість паливно-мастильних матеріалів, придбаних за бюджетні кошти і використаних на підвіз працівників на роботу і з роботи на суму 75 600,00 грн. Відповідачеві запропоновано вжити заходів щодо відшкодування працівниками лікарні вартості паливно-мастильних матеріалів.

Зазначені вимоги відповідачем в установлені строки виконано не було.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не вжито вичерпних передбачених законом заходів щодо відшкодування працівниками вартості паливно-мастильних матеріалів, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати пункт 8 листа-вимоги від 14 лютого 2013 року є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 10 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах також надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Отже, органу державного фінансового контролю надана можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

В органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що ДФІ в Сумській області пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за позовом органу державного фінансового контролю про зобов'язання виконати вимогу або позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-462а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суди при розгляді зазначеної справи не врахували наведених вимог матеріального права.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи те, що у справі обставини встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, а тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до Комунального закладу Сумської обласної ради "Обласна спеціалізована психіатрична лікарня № 2" про зобов'язання вчинити певні дії скасувати та ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Сумській області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.