Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ К/800/13298/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про перерахунок пенсії,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про перерахунок пенсії.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позов задоволено: зобов'язано УПФУ в м. Івано-Франківську провести перерахунок розміру пенсії позивачу, включивши до суми заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань з 02 квітня 2014 року, і при черговому перерахунку пенсії враховувати суми матеріальної допомоги.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.

Заперечень не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивачу після звільнення з державної служби відповідачем з 18 грудня 2006 року призначена пенсія за віком згідно із ст. 37 Закону України «Про державну службу».

Оскільки пенсія призначена без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, позивач у квітні 2014 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 07 квітня 2014 року № 91/0-8 у задоволенні її заяви відмовлено, що стало підставою для звернення до суду.

Задовольнивши позов, суди дійшли висновку про наявність підстав для його задоволення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів частково.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України у постанові від 03 червня 2014 року у справі № 21-134а14 зазначив таке.

За змістом статті 37 Закону № 3723-XII пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

У частині першій статті 1 Закону № 108/95-ВР встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входять: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону № 1788-XII врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 402/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (який був чинний на час виникнення спірних відносин) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону № 1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Ураховуючи викладене вище, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанції, приймаючи оспорювані рішення, обґрунтовано зазначили, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права, оскільки перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788-.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів в цій частині.

Однак при вирішенні спору, зазначивши, що при черговому перерахунку пенсії відповідачу необхідно враховувати суми матеріальної допомоги, суд першої інстанції, якого підтримав апеляційний суд, допустився помилки.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин (частина 1 статті 2 КАС України).

Прийнявши рішення про задоволення позову в частині зобов'язання УПФУ в м. Івано-Франківську провести перерахунок розміру пенсії позивачу, включивши до суми заробітної плати для обчислення пенсії виплачену матеріальну допомогу на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань з 02 квітня 2014 року, суди першої та апеляційної інстанції захистили порушене право позивача.

Зобов'язання відповідача при черговому перерахунку пенсії враховувати суми матеріальної допомоги є вирішенням спору, якого ще не існує, тобто на майбутнє, що не відповідає положенням частини1 статті 2 КАС України.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін рішенням апеляційного суду, є помилковим в частині, то касаційний суд на підставі статті 225 КАС України, вважає необхідним його змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року скасувати.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2014 року змінити, виключивши з абзацу другого резолютивної частини такі слова «та при черговому перерахунку пенсії враховувати суми матеріальної допомоги».

В іншій частині постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 травня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: