Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" січня 2015 р. м. Київ К/800/20407/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Чумаченко Т.А., Голяшкіна О.В., Сороки М.О., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини А0215 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за позовом військової частини А0215 до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, третя особа: державне підприємство «Укрспецналадка», про визнання протиправною та скасування пунктів вимоги, - в с т а н о в и л а:Військова частина А0215 звернулась до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, третя особа: державне підприємство «Укрспецналадка», про визнання протиправною та скасування пунктів вимоги.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 25 вересня 2013 року № 02-08-28-14/6783.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими у справі рішеннями судів, військова частина А0215 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позову скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У зв'язку з відсутністю клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд касаційної скарги проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Судами встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини А0215 за

період з 01 січня 2011 року по 01 червня 2013 року, за результатами якої складено акт

від 21 серпня 2013 року №08-07/13.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області направлено позивачу вимогу від 25 вересня 2013 року № 02-08-28-14/6783, якою зобов'язано військову частину А0215, зокрема: пунктом 2 - стягнути кошти з

КП «Науково-виробничий комплекс «Іскра» у сумі 426 500,56 грн., ДП «Кіровоградський ремонтний завод» у сумі 67 880,15 грн., ДП «Луганський авіаційний ремонтний завод» у сумі 229 383,87 грн.,

ДП «Львівський радіоремонтний завод» у сумі 57493,0 грн., в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи; пунктом 3 - стягнути кошти з ДП «Укрспецналадка» на суму

41 270,0 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи з відображенням дебіторської заборгованості; пунктом 4 - стягнути кошти з Кримського управління капітального будівництва Міністерства оборони України в сумі 1031,75 грн. з відображенням дебіторської заборгованості.

Вважаючи вищенаведені пункти вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області від 25 вересня 2013 року № 02-08-28-14/6783 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворена Державна фінансова інспекція України шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією,

її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, 21-63а14, які згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правові акти, що містять зазначені норми права, та для всіх судів України.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу військової частини А0215 задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову військової частини А0215 до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області, третя особа: державне підприємство «Укрспецналадка», про визнання протиправною та скасування пунктів вимоги - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом

України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України

Судді: