Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. КиївК/9991/9800/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів:Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011

у справі № 2а-1670/3106/11 Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом фізичної особи підприємця (СПД) ОСОБА_4

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі СПД ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання з орендної плати за землю та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 16.07.2010 № 3693/1701/НОМЕР_1, про порушення норм ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (Закон № 161-XIV), пункту 8 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 та пункту 1 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VI: занижено суму орендної плати за землю за період з січня по грудень 2008 року на загальну суму 2859,43 грн. та за період з січня по квітень 2009 року 1120,23 грн. у звязку з обрахунком орендної плати за землю із розміру 1 % грошової оцінки землі.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010 № 0057051701/0/1683 про визначення податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності у сумі 6025,50 грн., в тому числі за основним платежем 4035,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1989,84 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження рішенням Кременчуцької ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 08.10.2010 № 9034/Ш/25-010 це податкове повідомлення-рішення скасоване в частині визначення податкових зобовязань в розмірі 56,00 грн., прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.10.2010 № 0078711701/1/2506, яким визначено суму податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 5969,50 грн., в тому числі за основним платежем 3979,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1989,84 грн.

За результатами розгляду скарги ДПА у Полтавській області рішенням від 30.11.2010 № 459/Ш/25-016 про результати розгляду скарги збільшено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності, визначену податковим повідомленням-рішенням від 20.10.2010 № 0078711701/1/2506, на 23,76 грн., у тому числі: 15,84 грн. основного платежу та 7,92 грн. штрафної (фінансової) санкції. У зв'язку з цим Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.12.2010 № 0086551701/2/2826 про визначення суми податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 23,76 грн., у тому числі: 15,84 грн. за основним платежем та 7,92 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0078711701/2/2827, сума податкового зобовязання за яким ідентична податковому повідомленню-рішенню від 20.10.2010 № 0078711701/1/2506 .

Субєктами права власності на землю відповідно до пункту «б» ст. 80 Земельного кодексу України (далі ЗК) є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 83 ЗК землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані обєкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт «в» ст. 12 ЗК).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (Закон № 2535-ХII) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати , що визначається залежно від грошової оцінки земель; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати на земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

У судовому процесі встановлено, що при розрахунку позивачем річної орендної плати за землю у 2008 та 2009 роках позивач виходив із встановленого у договорі оренди 1 % розміру грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 21 Закону № 161-ХIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Згідно із частиною 3 ст. 21 цього Закону зі змінами, внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 309-VI від 03.06.2008 річна орендна плата на земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом № 2535-ХІІ; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку , що встановлюється Законом № 2535-ХІІ.

Статтею 30 Закону № 2535-XIІ встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Разом з тим слід зауважити, що державна податкова служба відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була наділена повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни до договорів оренди землі згідно з приписами ст.ст. 12, 80, 83 ЗК, ст. 21 Закону № 161-XIV, ст. 30 Закону № 2535-XIІ наділена одна зі сторін цих договорів, якою у справі, що розглядається, є орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обовязковість його виконання сторонами тощо. Субєкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір повязаний зі сплатою податків і, на думку субєкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом № 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ОДПІ суми податкового зобовязання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана правова позиція відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 11.06.2013 у справі за позовом приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Відродження» до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вказаній позиції Верховного Суду України. Отже, відповідачем було неправомірно донараховано позивачу податкові зобовязання із орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які підлягають скасуванню.

Поряд із цим, не всі податкові повідомлення-рішення, прийняті Кременчуцькою ОДПІ та оскаржувані позивачем підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок щодо можливості розгляду позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 03.08.2010 № 0057051701/0/1683, яке є відкликаним.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 ст. 6 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ) податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

З огляду на те, що рішенням Кременчуцької ОДПІ від 08.10.2010 № 9034/Ш/25-010 податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010 № 0057051701/0/1683 частково скасовано, тобто фактично змінено, це податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними, а відтак не може бути предметом спору (відсутнє рішення субєкта владних повноважень).

Відповідно до пункту 1 частини 1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу (частина 1 ст. 228 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 223, 228, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково, скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011, позов задовольнити частково: скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.10.2010 № 0078711701/1/2506; від 10.12.2010 № 0086551701/2/2826; від 10.12.2010 № 0078711701/2/2827.

Провадження у справі в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 03.08.2010 № 0057051701/0/1683 закрити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев