Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/4040/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними,

встановила:

У червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суд з позовом до Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату відповідно до якого просив суд визнати протиправними дії Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату щодо відмови призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (243 600,00 грн.), встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України та Київського міського військового комісаріату щодо відмови призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму (243 600,00 грн.), встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

У касаційній скарзі Міністерство оборони України просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а за справою прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 05.09.1977 по 18.01.1994 проходив військову службу у Збройних Силах Російської Федерації, а на підставі наказу заступника Міністра оборони Російської Федерації від 27.12.1993 № 01155 був звільнений з військової служби. З 18.01.1994 позивач був виключений із списків особового складу начальником ГКЕУ Міністерства оборони РФ на підставі наказу від 25.01.1994 № 28.

З 17.03.1994 прийнятий на облік Старокиївським районним військовим комісаріатом м. Києва, а з 20.03.2003 прийнятий на облік Святошинським районним військовим комісаріатом м. Києва.

Згідно довідки Київського міського військового комісаріату, відповідно до особової справи ФА 110387 позивач проходив військову службу в Збройних Силах з 05.09.1977 по 18.01.1994.

Із довідки Київського міського військового комісаріату від 18.09.2014 № 221 вбачається, що у період з 13.02.1980 по 15.04.1981 ОСОБА_2 проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях.

Позивачу згідно з довідкою МСЕК серії АВ № 0095803 від 21.10.2014 встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби з 15.10.2014.

Позивач звернувся з заявою № Д-791 від 24.10.2014 до Київського міського військового комісаріату щодо виплати йому одноразової грошової допомоги на підставі Постанови КМ України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Погоджуючись із правом позивача на виплату одноразової грошової допомоги, Київський міський військовий комісаріат надіслав заяву ОСОБА_2 та додані ним документи для прийняття рішення Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Однак, листом № 248/3/6/1924 від 10.11.2014 Міністерство оборони України відмовило ОСОБА_2 у виплаті одноразової допомоги з тих підстав, що останній проходив військову службу у Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалося міждержавних Угод щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Рішенням центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обох ніг (контузія головного мозку у 1981 року) пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Київською медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 встановлено ІІ групу інвалідності довічно з 15.10.2014, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується відповідною довідкою серії АВ № 0095803 від 15.10.2014.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.

Відповідно до частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Постановою КМ України від 25 12 2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пунктом 6 даного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Таким чином, оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року №21-446а14, від 21 квітня 2015 року №21-135а15, від 10 березня 2015 року №21-563а14.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу по інвалідності II групи з огляду на наступне.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є - здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Таким чином, вказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Колегія суддів зазначає, що при розгляді справи за адміністративними позовами про зобов'язання органів Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу по інвалідності, суд вправі зобов'язати відповідний орган розглянути зазначене питання, а не приймати рішення про виплату такої допомоги, що не належить до компетенції суду.

Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно зі статтею 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у поєднанні із частиною другою статті 11 цього Кодексу, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, зобов'язати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві від 25 12 2013 № 975.

З огляду на викладене та враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 223 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

постановила:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Київського міського військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними - скасувати.

Постанову Солом'янського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2015 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови у наступній редакції: «Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги по інвалідності II групи, що настала внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності».

В іншій частині постанова Солом'янського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

С.С. Пасічник