Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м.Київ К/800/63298/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Донець О.Є.,

Стрелець Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саламандер Індустрі Продукте Україна» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Саламандер Індустрі Продукте Україна» звернулося до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 31 березня 2014 року, просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23 серпня 2013 року №100270000/2013/400124/2 та від 24 вересня 2013 року №100270000/2013/400159/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про неправомірність відмови у прийнятті до оформлення митної декларації, безпідставність прийняття відповідачем рішень про визначення митної вартості товарів за резервним методом. Вказував про надання всіх необхідних документів на підтвердження заявленої ним митної вартості за ціною контракту щодо ввезених товарів. Вважає прийняті відповідачем рішення про визначення митної вартості незаконними, такими, що прийняті без належних підстав, без належних та допустимих доказів, всупереч правилам визначення митної вартості, встановлених Митним кодексом України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року, позовні вимоги задоволені повністю; визнані протиправними та скасовані рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 23 серпня 2013 року №100270000/2013/400124/2 та від 24 вересня 2013 року №100270000/2013/400159/2.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані неправомірністю коригування митницею митної вартості, оскільки позивачем надано митному органу всі передбачені чинним законодавством документи, необхідні для визначення митної вартості ввезеного товару, та обґрунтованістю вимог щодо скасування рішення про коригування митної вартості, картки відмови.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу у зв'язку з виявленою невідповідністю задекларованої позивачем митної вартості інформації та ненаданням декларантом витребуваних документів, необхідних для її підтвердження.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01 січня 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Саламандер Індустрі Продукте Україна» (покупець) та фірмою «SALAMANDER Industrie-Produkte GmbH» (продавець) укладено контракт №KD_UA_20130301_SAL, відповідно до умов якого продавець продає, на умовах поставки FCA Тюркхайм (ФРН) та FCA Папенбург (ФРН), а покупець від свого імені і за свій рахунок купує для подальшого продажу своїм клієнтам і клієнтам продавця профільні системи «Дизайн 2Д», «Дизайн 3Д», «Стрімлайн», «блюЕволюшн», «Брюгманн АД» та ін., які випускаються на момент дії даного контракту ПВХ-системи, комплектуючі і матеріали для виробництва вікон і дверей по узгоджених між продавцем та покупцем цінам, специфікаціям, умовах поставок та платежів.

З метою митного оформлення товарів (профіль фігурний з полівінілхлориду, що використовується для виготовлення вікон та дверних конструкцій) ТОВ «Саламандер Індустрі Продукте Україна» подана до митного органу електронна митна декларація (форма МД-2) від 23 серпня 2013 року №100270000/2013/227968, в якій митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за основним (першим) методом визначення митної вартості товарів, у розмірі 20789,4 EUR.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано: контракт від 01 січня 2013 року №KD_UA_20130301_SAL; інвойс/специфікацію від 14 серпня 2013 року №2, рахунок-фактуру (інвойс) від 15 квітня 2013 року № 005/00045/2013; експертний висновок від 15 серпня 2013 року №Е-192, виданий Дніпропетровською торгівельно-промисловою палатою; прайс-лист виробника-постачальника «SALAMANDER Industrie-Produkte GmbH»; калькуляцію вартості товарів від «SALAMANDER Industrie-Produkte GmbH»; сертифікат відповідності №UA1.090.0168222-12; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/89212 від 06 вересня 2011 року.

При проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом встановлено, що подані для митного оформлення документи містять розбіжності, а саме: відповідно до п.3.2 контракту від 01 березня 2013 року №KD_UA_20130301_SAL «цена товара включает в себя расходы по упаковке, маркировке и стоимости погрузки товара на борт грузовика», у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо цих складових; надана митна декларація країни відправлення від 13 серпня 2013 року №13DЕ 756182014135Е8 не містить інформації щодо вартості товару; у довідці про транспортні витрати не вказано номер СМR, що не дозволяє ідентифікувати оцінювані товари.

У зв'язку з чим митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи, а саме: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, що стосуються оцінюваного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконання договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписки з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідку інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними або подібними оцінюваним товаром; розрахунок ціни (калькуляцію).

Декларантом на вимогу митного органу додаткові документи не надані.

23 серпня 2013 року митницею прийнято рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/400124/2, відповідно до якого митна вартість товару склала 31756,59 EUR.

Також позивачем 24 вересня 2013 року, відповідно до умов контракту від 01 січня 2013 року №KD_UA_20130301_SAL, з метою митного оформлення товару (профіль фігурний з полівінілхлориду, що використовується для виготовлення вікон та дверних конструкцій) до Київської регіональної митниці подано ВМД №100270000/2013/229653, у якій митна вартість товару визначена за основним методом (за ціною договору (контракту)), у розмірі 29722,6 EUR.

Під час здійснення митного контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості та містять розбіжності в розрізі виконання умов контракту та в розрізі транспортних витрат. У зв'язку з чим запропоновано надати (за наявності) додаткові документи: якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Витребувані митним органом додаткові документи декларантом не надані.

24 вересня 2013 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №100270000/2013/400159/2, відповідно до якого митна вартість товару склала 37895,23 EUR.

У вказаних оскаржуваних рішеннях зазначено, що коригування митної вартості товару здійснено відповідно до положень ст.55 МК України у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, відповідно до п.2 ст.58 не може бути прийнятий у зв'язку з тим, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст.64 Митного кодексу України. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого уже здійснено за МД від 15 липня 203 року №100260000/2013/107518 та МД від 21 червня 2013 року №110020004/2013/3682. Процедура консультацій між митним органом та декларантом проведена.

В подальшому задекларований товар випущений у вільний обіг зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю та надання гарантій.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.4 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч.5 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно ч.6 ст.54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено ч.2 ст.58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч.1 ст.64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Як вбачається із матеріалів справи, митним органом під час здійснення контролю наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей, використаних при обчисленні митної вартості, було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили не повні відомості щодо числових значень складових митної вартості товарів.

Отже, в даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. За вказаними обставинами митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно до норм митного законодавства. При цьому відповідач, відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак позивач витребуваних документів щодо підтвердження заявленої митної вартості не надав. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з неможливістю об'єктивного визначення ціни товару за наданими позивачем документами, відмовою позивача від надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, що дало митниці підстави для визначення митної вартості товарів за резервним методом оцінки згідно ст.64 Митного кодексу; митниця у рішенні послідовно довела неможливість застосування попередніх методів, рішення митниці за формою та змістом відповідає встановленим законом вимогам.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, підстав для скасування оскаржуваних рішень митниці не вбачається.

Суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин в заявленому позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення необґрунтованих рішень, які підлягають скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Саламандер Індустрі Продукте Україна» відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді