Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" вересня 2014 р. м. Київ К/800/60335/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Бутенка В.І (доповідач), Лиски Т.О., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кузнецовську Рівненської області про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

У липні 2010 року позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати та доставки пенсій в сумі 178430,52 грн. за період з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення цих судів та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем не прийнято до заліку суму витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в розмірі 172848,68 грн.; виплату пенсії ОСОБА_4 в розмірі 1952,68 грн.; витрати на виплату та доставку пенсії в розмірі 531,55 грн.; витрати з виплати державної соціальної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №198 від 11.03.2009 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" (далі - Постанова №198) за період з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність права позивача на відшкодування спірних виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова КМУ №265) і Постанови №198, оскільки такі виплати не входять до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, а тому Фонд не може нести витрати на виплату зазначених коштів.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від: 6.06.2011 року (справа №21-57а11); 20.06.2011 року (справи №21-59а11 і №21-118а11); 19.12.2011 року (справа №21-397а11); 9.07.2012 року (справа №21-180а12); 20.02.2012 року (справа №21-462а11) і ця правова позиція відповідно до приписів статті 244-2 КАС України є обов`язковою для всіх судів України.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування витрат, понесених у зв'язку із виплатою та доставкою пенсії по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав - учасниць СНД, дійшли помилкового висновку з огляду на наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд. Це також передбачено і статтею 21 Закону №1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, що здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, то виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика про відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене в п.5 частини другої статті 24 Закону №1105-XIV, згідно якого, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, то виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

За змістом статті 21 Закону №1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває чи не перебуває підприємство, на якому стався страховий випадок, на обліку як платник страхових внесків.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання і висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є помилковими.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 223 і ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин рішення судів першої і апеляційної інстанцій в частині відмови відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав - учасниць СНД, як такі, що ухвалені з порушенням вищезазначених норм матеріального та процесуального права, не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд, -

п о с та н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2013 року в частині відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності громадянам України, які отримали каліцтво на території держав - учасниць СНД, скасувати і в цій частині ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кузнецовську Рівненської області відшкодувати Управлінню Пенсійного фонду України в м. Кузнецовську Рівненської області витрати на виплату пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво і переїхали на постійне місце проживання в Україну, за період з 1.01.2009 року по 31.12.2009 року в розмірі 2484,23 грн.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

С у д д і : В.І. Бутенко

Т.О. Лиска

І.Я.Олендер