Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м. Київ К/800/38718/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

при секретарі Сватко А.О.,

за участю представників:

позивача - Бурі Я.В.,

відповідача - не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Управління) та державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013

у справі № 2а/0470/4664/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Істейтальянс" (далі - Товариство)

до ДПІ

та Управління

про визнання протиправними рішень.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про визнання протиправним рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Управління), а також про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ від 21.02.2011 № 0000622305.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та скасовано зазначене податкове повідомлення-рішення.

Посилаючись на невідповідність висновків судів приписам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Управління та ДПІ звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові Товариства.

Позивачем у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому Товариство зазначає про правильність та обґрунтованість судових рішень зі спору та просить залишити їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційних скарг та поданих заперечень, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань правильності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів по уточнюючому розрахунку до декларації за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.02.2009 по 28.02.2009. За наслідками цієї перевірки податковим органом було складено акт від 20.10.2010 № 8098/23-5/35863818 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2010 № 0000542305/0, за яким Товариству нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 349 575 грн. (у тому числі 233 050 грн. за основним платежем та 116 525 грн. за штрафними санкціями), а також податкове повідомлення-рішення від 01.11.2010 № 0000532305/0, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 937 662 грн.

У процедурі оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було прийнято рішення від 28.12.2010 № 36686/10/25-008 про результати розгляду повторної скарги, згідно з яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.11.2010 № 0000532305/0 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.11.2010 № 0000542305/0.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 було внесено зміни до рішення від 28.12.2010 № 36686/10/25-008 шляхом додаткового нарахування штрафних санкцій у розмірі 40369,75 грн. на суму завищеного Товариством бюджетного відшкодування. У зв'язку з цим ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.02.2011 № 0000622305, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2009 року в розмірі 937 662 грн. із застосуванням 40396,75 грн. штрафу.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, попередні судові інстанції виходили з того, що рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 було прийнято контролюючим органом з порушенням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби,затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29, у зв'язку з чим незаконним є і оскаржуване податкове повідомлення-рішення як таке, що винесено на підставі вищезазначеного рішення у процедурі апеляційного узгодження.

При цьому суди залишили поза увагою той факт, що на момент прийняття рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 вказане Положення втратило чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 23.12.2010 № 1001. Таким чином, при вирішенні цього спору суди керувалися нормативним актом, який вже не діяв та не міг виступати регулятором розглядуваних правовідносин.

До того ж, при розгляді даної справи суди не врахували того, що, як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Наведена процесуальна норма кореспондується з положеннями частини другої статті 17 КАС, в силу вимог якої юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1).

Правовий акт індивідуальної дії є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов'язки певної особи (певного кола осіб), а також створює правила поведінки, передбачені для разового застосування. За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акта.

Однак рішення податкового органу про результати розгляду скарги платника, прийняті у досудовій процедурі, не відповідають наведеним критеріям. Такі рішення не являють собою остаточне волевиявлення суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, позаяк безпосередньо не покладають на платника суб'єктивного обов'язку, а лише передбачають подальше прийняття владним суб'єктом рішення стосовно прав та обов'язків платника.

Таким чином, оскільки рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області самостійно не встановлює будь-яких обов'язків платника у сфері податкових правовідносин, то це рішення не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

У зв'язку з цим Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у відповідній частині позовних вимог.

Для надання ж правової оцінки оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню судам необхідно було встановити підстави його прийняття, дослідити обставини, якими ДПІ обґрунтовує наявність у діях платника податкового правопорушення, та перевірити відповідність поведінки Товариства вимогам податкового законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

Оскільки межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині першій статті 220 КАС, не дають право касаційному суду досліджувати докази, встановлювати обставини, які не були встановлені у судових рішеннях, то ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідній частині для усунення вказаних недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 229, 230, 232 КАС, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.08.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2013 у справі № 2а/0470/4664/11 скасувати.

3. В частині позовних вимог про визнання протиправним рішення від 17.02.2011 № 4855/10/25-008 Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області відмовити.

4. В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько