Історія справи

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 607/5107/17

провадження № 61-39764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представник відповідачів - ОСОБА_6,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Сташківа Б. І., Дикун С. І., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»(далі - ПАТ «Українська залізниця») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування рішення комісії по трудових спорах та відмову у задоволенні вимог працівників.

Позовна заява мотивована тим, що 08 лютого 2017 року начальником виробничого структурного підрозділу«Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видано наказ №4/к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», відповідно до якого ОСОБА_5, ОСОБА_4 оголошено догану, а саме: ОСОБА_5 - за неналежне виконання службових обов'язків, порушення пунктів 3.18, 3.19, 3.5 Порядку оформлення, розслідування та обліку не збережених вантажів, порушення пункту 9 Правил складання актів, ОСОБА_4 - за неналежне виконання службових обов'язків, неналежний контроль за роботою комерційного агента, порушення пунктів 3.18, 3.19, 3.5 Порядку оформлення, розслідування та обліку не збережених вантажів, порушення пункту 9 Правил складання актів, що призвело до заподіяння збитків залізниці у сумі 11 664 грн. На підставі вказаного наказу начальником виробничого структурного підрозділу«Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» видано наказ від 09 березня 2017 року № 54 про притягнення ОСОБА_4, ОСОБА_5 до матеріальної відповідальності у розмірі середньомісячного заробітку.

Посилалося на те, що рішенням комісії по трудових спорах виробничого структурного підрозділу«Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що оформлене протоколом від 04 квітня 2017 року № 4, вказаний наказ визнано незаконним та скасовано. Вважало, що рішення комісії є необґрунтованим, безпідставним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи наведене, ПАТ «Українська залізниця» просило суд: скасувати рішення комісії по трудових спорах виробничого структурного підрозділу «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», оформлене протоколом від 04 квітня 2017 року № 4; відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування наказу начальника виробничого структурного підрозділу «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 09 березня 2017 року № 54 «Про притягнення до матеріальної відповідальності».

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року у задоволенні позову ПАТ «Українська залізниця» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні правові підстави для притягнення відповідачів до матеріальної відповідальності за завдану майнову шкоду, оскільки позивачем не доведено, що шкода була завдана у результаті протиправних дій відповідачів, є прямою дійсною шкодою та не доведено наявності вини відповідачів.

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ «Українська залізниця» задоволено.

Скасовано рішення комісії по трудових спорах виробничого структурного підрозділу «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», оформлене протоколом від 04 квітня 2017 року № 4.

У задоволенні вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання недійсним та скасування наказу начальника виробничого структурного підрозділу «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 09 березня 2017 року № 54 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_7, як начальник станції Березовиця-Острів, у порушення вимог пункту 2.2 Посадової інструкції не забезпечив заходів для видачі вантажу у день прибуття вагону, належного зберігання вантажу і рухомого складу, відповідно до нормативних документів, не забезпечив схоронності матеріальних цінностей, а ОСОБА_5, як комерційний агент, не вчинила заходів, щодо належного приймання вантажу, зважування, здавання, проведення огляду та контролю за своєчасне розвантаження вантажу, чим порушила вимоги пункту 11 Посадової інструкції, тому апеляційний суд вважав, що ПАТ «Українська залізниця» об'єктивними, належними та допустимими докази доведено наявність вини відповідачів у спричиненні майнової шкоди товариству.

Крім того, апеляційний суд вважав, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки розглянуто справу за позовом залізниці до працівників про скасування рішення комісії по трудових спорах, а не як трудовий спір, що вирішувався комісією з трудових спорів.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити у силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд надав неправильну оцінку доказам у справі, долучив до матеріалів справи доказ, який не був предметом оцінки судом першої інстанції, а також не врахував показань свідків.

Відзив на касаційну скаргу позивач до суду не подав.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 228 КЗпП України у разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши, що працівники ПАТ «Українська залізниця»: ОСОБА_7, як начальник станції Березовиця-Острів, у порушення вимог пункту 2.2 Посадової інструкції не забезпечив заходів для видачі вантажу у день прибуття вагону, належного зберігання вантажу і рухомого складу, відповідно до нормативних документів, не забезпечив схоронності матеріальних цінностей, а ОСОБА_5, як комерційний агент, не вчинила заходів, щодо належного приймання вантажу, зважування, здавання, проведення огляду та контролю за своєчасне розвантаження вантажу, чим порушила вимоги пункту 11 Посадової інструкції, що призвело до заподіяння товариству збитків у розмірі 11 664 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи та дослідженими судом доказами, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Українська залізниця» у повному обсязі.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення апеляційного суду, оскільки зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Отже, вирішуючи спір, апеляційний суд з дотримання вимог статей 89, 263, 264, 382 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вірно встановив правовідносини, що склалися, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази, дійшов правильного висновку про задоволення позову ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_6 -залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Ю. В. Черняк