Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.10.2018 року у справі №2-1513/10

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 2-1513/10

провадження № 61-25582св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,

представники позивача: Байдалін Олександр Сергійович, Проніна Валерія Миколаївна,

відповідач - ОСОБА_3,

представник відповідача - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, укладеним 02 лютого 2007 року, в розмірі 27 439,69 доларів США та 18 576,92 грн. У рахунок погашення даної заборгованості позивач просив звернути стягнення на предмет застави, яким є автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позовна заява мотивована тим, що за умовами кредитного договору від

02 лютого 2007 року, укладеного між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_3, останній отримав кредит у сумі 35 000 доларів США на умовах, визначених договором, строком до 02 лютого 2013 року. Виконання умов даного договору забезпечено договором застави, згідно із яким ОСОБА_3 передав у заставу автомобіль SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Позичальник допустив утворення заборгованості в розмірі 27 439,69 доларів США та 18 576,92 грн, яка в добровільному порядку погашена не була.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2010 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 439,69 доларів США, 18 576,92 грн. У рахунок погашення вказаної заборгованості звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3 Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю позовних вимог у частині розміру заборгованості та наявністю правових підстав для звернення стягнення на предмет застави.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення кредитної заборгованості змінено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 27 230 доларів США, яка складається з: 26 266,73 доларів США боргу за тілом кредиту; 963,34 доларів США заборгованості по процентах в розмірі та 35,38 грн заборгованості по сплаті пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції про стягнення заборговансоті залишено без змін.

У частині звернення стягнення на автомобіль рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2010 року скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини справи, обмежився довідкою банку про розмір заборгованості на час розгляду справи, що призвело до неправильного визначення суми боргу.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині звернення стягнення на автомобіль, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд одночасно стягнув заборгованість за кредитним договором та звернув стягнення на предмет застави, що свідчить про подвійне стягнення, і робить рішення незрозумілим для виконання.

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ АБ «Укргазбанк» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позичальник належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, порушив передбачені договором строки сплати заборгованості, тому кредитор за умовами пункту 3.1.6 договору застави від 02 лютого 2007 року та частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Суд установив, що02 лютого 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», яке перейменоване на ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 35 000 доларів США, строком до 02 лютого 2013 року, для придбання автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, 2007 року випуску.

З метою належного виконання прийнятих на себе зобов'язань

ОСОБА_3, між сторонами того ж дня було укладено нотаріально посвідчений договір застави, предметом якого є автомобіль SUZUKIGRAND VITARA, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Позичальник допустив заборгованість по кредитному договору.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд стягнув з боржника заборгованість і, крім цього, цього в рахунок заборгованості звернув стягнення на предмет іпотеки. При цьому суд дійшов висновку про те, що оскільки позичальник одночасно є іпотекодавцем, задоволення вимог кредитора в такий спосіб призводить до подвійного стягнення заборгованості.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про заставу» Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет застави покладається на іпотекодержателя.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції, суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня

Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд першої інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі.

Місцевий суд оцінив зібрані у справі докази в їх сукупності, взяв до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, та прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зазначення в рішення місцевого суду про стягнення суми заборгованості, а також звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення такої заборгованості не свідчить про подвійне стягнення.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Разом з тим, ураховуючи задоволення касаційної скарги, скасування рішення апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції, з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у розмірі 2 250 грн.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2017 року скасувати, заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси

від 11 лютого 2010 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 2 250 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

В. В. Пророк

В. М. Сімоненко

І. М. Фаловська