Історія справи

Постанова КЦС ВП від 31.07.2024 року у справі №759/17038/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2024 року

м. Київ

справа № 759/17038/23

провадження № 61-2278св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Грушицького А. І.,

суддів: Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство освіти і науки України,

третя особа - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), третя особа - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення.

Позивач просив суд:

- визнати неправомірним, незаконним і скасувати наказ МОН України від 15 серпня 2023 року № 257-к-23 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського»;

- судові витрати покласти на відповідача.

Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 12 жовтня 2023 року позов задовольнив.

Визнав неправомірним, незаконним і скасував наказ МОН України від 15 серпня 2023 року № 275-к-23 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ректора Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського».

Стягнув з МОН України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Київський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу МОН України, підписану ОСОБА_2 , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до МОН України, третя особа - Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського, про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення повернув ОСОБА_2 .

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не усунула недоліки апеляційної скарги, які зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року про залишення апеляційної скарги без руху. В матеріалах справи відсутні належні документи, які підтверджують повноваження ОСОБА_2 представляти інтереси МОН України в порядку самопредставництва, у тому числі і на підписання апеляційної скарги, не додані такі документи і до апеляційної скарги, тому апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2024 року до Верховного Суду, МОН України, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до апеляційного суду.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Святошинського районного суду міста Києва.

11 липня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

На підставі ухвали Верховного Суду від 16 липня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Литвиненко І. В., Петров Є. В., Ситнік О. М.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що ухвала Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у системі електронного документообігу МОН України не була зареєстрована та відповідно МОН України її не отримувало, про що свідчить службова записка Департаменту забезпечення документообігу, контролю та інформаційних технологій від 17 січня 2024 року № 1.1/3. Про існування цієї ухвали МОН України дізналось з ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року про повернення апеляційної скарги, яка надійшла на поштову адресу МОН України у паперовому вигляді.

Вказує, що МОН України має електронний кабінет користувача в підсистемі «Електронний суд» та вже отримувало і направляло документи у цій справі.

У розумінні Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, після реєстрації в підсистемі «Електронний суд» офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті. Посилання апеляційного суду на те, що оскаржуване рішення було надіслано на електронну адресу апелянта, МОН України просить оцінити критично, оскільки факт отримання рішення (ухвали) суду засобами електронної пошти не спричиняє правових наслідків, передбачених статтею 272 ЦПК України. Таким чином, день належного вручення копії судового рішення може бути встановлено виключно з відповідної відмітки на поштовому повідомленні або розписки про отримання копії судового рішення. Також в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвала Київського апеляційного суду від 27 листопада 2023 року у справі № 759/17038/23 станом на дату отримання ухвали про повернення, а саме 12 січня 2024 року, була відсутня, що також свідчить про неможливість МОН України довідатись про згадану вище ухвалу.

Суд апеляційної інстанції не дотримався всіх спрямованих заходів для належного повідомлення МОН України про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

У частині п`ятій статті 357 ЦПК України визначено підстави повернення апеляційної скарги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо вона подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до суду передбачає право на отримання належного повідомлення про судові рішення, особливо у випадках, коли апеляційна скарга може бути подана у конкретно встановлений строк (рішення ЄСПЛ у справі «Мікулова проти Словаччини» від 06 грудня 2005 року).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 14 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Питання щодо вручення судового рішення врегульовані статтею 272 ЦПК України.

У частинах п`ятій, шостій статті 272 ЦПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

05 жовтня 2021 року є датою початку функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення про ЄСІТС (тут і далі в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги)Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Згідно із підпунктом 5.8 пункту 5 розділу І Положення про ЄСІТС офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована в доменній зоні, використання якої заборонено законодавством України.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої Електронні кабінети в ЄСІТС в обов`язковому порядку (пункт 10 Положення про ЄСІТС).

Аналогічні приписи містяться у частині шостій статті 14 ЦПК України.

Відповідно до пункту 17 глави 1 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.

Підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Положення про ЄСІТС).

Абзацами другим та п`ятим пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС визначено, що до Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Отже, процесуальним законодавством, чинним на час апеляційного перегляду справи, було передбачено два способи надсилання судового

рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.

Ураховуючи зазначене, можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається неврученим.

Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонено, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

В розумінні процесуального закону надіслання судового рішення на електронну пошту за адресою, зазначеною заявником у його процесуальних заявах, поданих до суду (позовна заява, апеляційна та/або касаційна скарга, заяви/клопотання), в яких наявне прохання про надіслання копій процесуальних документів на електронну пошту, яка не є офіційною, не може вважатися належним врученням та підтверджувати день вручення.

Якщо суд надіслав рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов`язку надіслати учаснику справи повне рішення у спосіб, встановлений процесуальним законом.

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.

Верховний Суд звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення. Відповідний висновок має бути висловлено із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд також звертає увагу, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

Суд встановив, щона рішення суду першої інстанції від 12 жовтня 2023 року МОН України направило поштовим зв`язком апеляційну скаргу, яка надійшла до Київського апеляційного суду 02 листопада 2023 року.

Апеляційна скарга підписана ОСОБА_2 як представником відповідача. У підтвердження своїх повноважень ОСОБА_2 додала до апеляційної скарги виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

13 листопада 2023 року апеляційний суд витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Матеріали справи надійшли до Київського апеляційного суду 16 листопада 2023 року.

Київський апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу залишив без руху та надав ОСОБА_2 строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали для надання документів, які підтверджують право ОСОБА_2 на підписання апеляційної скарги відповідно до положень статті 58 ЦПК України.

На час апеляційного перегляду цієї справи підсистеми (модулі) ЄСІТС: «Електронний кабінет»; «Електронний суд»; підсистема відеоконференцзв`язку розпочали функціонування.

Справу, яка переглядається, суд першої інстанції розглядав за матеріалами в паперовій формі.

Враховуючи вимоги частини одинадцятої статті 272 ЦПК України (у чинній редакції, яка була такою ж на час подання апеляційної скарги), учаснику справи, який має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

У розумінні приписів статті 272 ЦПК України наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа на електронну адресу не свідчить про вручення копії ухвали суду апеляційної інстанції та за установлених у цій справі обставин не могла використовуватись апеляційним судом як підтвердження факту отримання стороною копії судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд передчасно повернув апеляційну скаргу, тому Верховний Суд робить висновок про скасування ухвали Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Установивши, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 389 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. І. Грушицький Судді В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. М. Ситнік