Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.07.2019 року у справі №722/276/17

Постанова

Іменем України

31 липня 2019 року

м. Київ

справа № 722/276/17

провадження № 61-32602св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришина Руслана Володимирівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 , на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області, у складі судді Ратушенка О. М., від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області, у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б., від 29 червня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришина Р. В., про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , 1929 року народження, яка була зареєстрована в с. Сербичани Сокирянського району Чернівецької області в належному їй будинку по АДРЕСА_2 . У зв`язку із хворобою та потребою в сторонньому догляді, починаючи з 2008 року і до дня смерті, мати позивача фактично проживала з нею в її житловому будинку по АДРЕСА_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в с. Сербичани Сокирянського району Чернівецької області , а також земельних ділянок площею 1,0597 га та 0,7635 га, які розташовані на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області. Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_5 є позивач ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивача ОСОБА_6 .

З метою отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 звернулася з відповідною заявою до приватного нотаріуса Сокирянського районного нотаріального округу Петришиної Р. В., проте нотаріусом їй було відмовлено у цьому у зв`язку із пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини. Також від нотаріуса їй стало відомо, що її покійний брат ОСОБА_6 звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, внаслідок чого 20 серпня 2013 року була заведена спадкова справа № 90/2013 щодо майна померлої ОСОБА_5 . Також їй стало відомо, що після смерті її брата ОСОБА_6 була заведена спадкова справа за заявами його спадкоємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким були видані свідоцтва про право на спадщину в рівних частках, і до складу спадкового майна увійшло спадкове майно померлої ОСОБА_5 .

Оскільки покійна ОСОБА_5 протягом тривалого періоду, починаючи з 2008 року до дня своєї смерті, проживала разом з позивачем та перебувала на її утриманні, після її смерті ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини, вважала, що вона прийняла спадщину за законом в частині 1/2 майна померлої ОСОБА_5 , а приватним нотаріусом Петришиною Р. В. неправомірно було видано відповідачам свідоцтва про право на спадщину.

Із урахуванням зазначеного, позивач просила позов задовольнити, встановити факт своєчасного прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , та визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку, господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , НОМЕР_3, зареєстроване за № 184 від 05 квітня 2016 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. на ім`я ОСОБА_2 на спадкове майно померлої ОСОБА_5 , та НОМЕР_1 , зареєстроване за № 186 від 06 квітня 2016 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. на ім`я ОСОБА_3 на спадкове майно померлої ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року позов задоволено. Встановлено факт своєчасного прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка відкрилась після смерті її матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , НОМЕР_3, зареєстроване за № 184 від 05 квітня 2016 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. на ім`я ОСОБА_2 , на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частину житлового будинку, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , серії НАІ № 349416, зареєстроване за № 186 від 06 квітня 2016 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. на ім`я ОСОБА_3 на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час розгляду справи встановлено факт спільного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на день відкриття спадщини. Судом встановлено, що позивач фактично прийняла у порядку статті 1268 ЦК України спадщину після смерті ОСОБА_5 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Позивач не пропустила строки звернення до суду із цим позовом, оскільки саме з 01 грудня 2015 року вона дізналася про порушення свого права, звернувшись до нотаріуса. Позивачем не заявлялося вимоги про встановлення її частки у спадковому майні, а після набрання цим рішенням суду законної сили сторони не будуть позбавлені права звернутися із відповідними заявами про видачу нових свідоцтв про право на спадщину до нотаріуса, до повноважень якого належить визначення часток у спадковому майні між всіма спадкоємцями.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилено, а рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 є такою, що прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Відсутність реєстрації ОСОБА_5 на день смерті за місцем проживання ОСОБА_1 сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У липні 2017 року ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 ,подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не повно з`ясовано обставини справи та досліджено докази. Надано перевагу показанням свідків та не взято до уваги письмові докази, які свідчать про протилежне. Аналіз статті 29 ЦК України та статей 3, 6, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» свідчить, що постійним місцем проживання є зареєстроване з дотриманням установленого порядку реєстрації на території певної адміністративно-територіальної одиниці приміщення, зокрема квартира, у якій ця особа проживає понад 6 місяців протягом року. В матеріалах справи міститься ряд доказів, які свідчать про те, що постійним місцем проживання ОСОБА_5 є с. Сербичани Сокирянського району Чернівецької області, які суди неправомірно проігнорували, не надали їм оцінки, не врахували, що позивач проживає у с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України), що набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 722/276/17 розподілено судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 24 липня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришина Р. В., про встановлення факту прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки загальною площею 1,8232 га, розташованої на території Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідно до державного акту серії НОМЕР_2 .

Після смерті ОСОБА_5 приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Петришиною Р. В. за заявою ОСОБА_6 про прийняття спадщини № 209 від 20 серпня 2013 року було заведено спадкову справу № 90/2013 щодо майна померлої ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Сербичани Сокирянського району помер ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло і майно, прийняте після смерті матері ОСОБА_5 .

За заявами ОСОБА_4 від 05 квітня 2016 року та 06 квітня 2016 року, яка діяла в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом, приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу Чернівецької області Петришиною Р. В. були видані свідоцтва на 1/2 частину житлового будинку, господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Допитані судом першої інстанції свідки підтвердили, що ОСОБА_5 з 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті) проживала разом зі своєю донькою ОСОБА_1 у с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області.

Про порушення своїх прав ОСОБА_1 дізналась після звернення 01 грудня 2015 року до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, постановою якого від 01 грудня 2015 року було відмовлено у видачі свідоцтва про прийняття спадщини.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

За змістом норм статтей 1268-1269 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця як малолітньої, неповнолітньої, недієздатної особи або ж особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Судами встановлено, що між сторонами існує спір про право на спадкове майно. Заявляючи вимогу про встановлення факту прийняття спадщини, позивач доводив факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Статтею 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 зазначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано виходив із того, що позивач (дочка померлої ОСОБА_5 ) довела, що на день смерті спадкодавець постійно проживала з нею по АДРЕСА_1 за місцем реєстрації позивача, а не за своїм місцем реєстрації, що свідчить про постійне проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Судами зроблено правильний висновок про те, що сама лише відсутність реєстрації ОСОБА_5 на день смерті за місцем проживання ОСОБА_1 не може бути підставою для спростування факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Суди встановили, що факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які підтвердили, що у зв`язку з хворобою опорно-рухового апарату і потребою у постійному догляді ОСОБА_5 з 2008 року і по день смерті проживала із своєю донькою в с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області.

Зазначені свідки, серед яких листоноша, сусідка, фельдшер районної лікарні, яка систематично приходила до ОСОБА_5 в с. Романківці Сокирянського району і робила їй ін`єкції та інші медичні процедури, добре знали покійну ОСОБА_5 та її доньку ОСОБА_1 , а також їх сімейні відносини.

Вказаним обставинам надана належна оцінка судами попередніх інстанцій.

Факт спільного проживання ОСОБА_5 із своєю донькою ОСОБА_1 на день смерті підтверджується довідкою сільської ради про смерть від 26 лютого 2013 року № 294, згідно якої ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і місцем її смерті є с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області (а. с. 12).

Із урахуванням встановлених обставин у справі ОСОБА_1 є такою, що відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_5 , оскільки на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем. У визначений законом шестимісячний строк заяву про відмову від спадщини позивач ОСОБА_1 не подавала.

Суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Із урахуванням заявлених позовних вимог, враховуючи положення статті 1301 ЦК України, районний суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що право позивача на спадкування після смерті її матері було порушено, дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом щодо спадкового майна, успадкованого відповідачами.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_4 ,залишити без задоволення.

Рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович