Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2021 року у справі №359/4305/20
Постанова КЦС ВП від 30.11.2022 року у справі №359/4305/20

Постанова

Іменем України

30 листопада 2022 року

місто Київ

справа № 359/4305/20

провадження № 61-7835св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство обслуговування повітряного руху України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко Катерина Олегівна, на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року у складі судді Борця Є. О., та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі - ДП «Украерорух», підприємство) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 травня 2020 року до дня ухвалення судового рішення та матеріальної допомоги при звільненні працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 426 200,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 04 травня 2005 року він безперервно працював у Регіональному структурному підрозділі «Київцентраеро» ДП «Украерорух» (далі - РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух»). Наказом ДП «Украерорух» від 04 травня 2020 року № 465/о він звільнений з роботи з 08 травня 2020 року за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України(далі - КЗпП України), у зв`язку з виходом на пенсію.

Станом на день звільнення він займав посаду інженера 1 категорії служби кондиціонування повітря та санітарно-технічного забезпечення РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух», його посадовий оклад становив 21 310,00 грн, стаж безперервної роботи склав повних 15 років.

В порушення пункту 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками, відповідач не виплатив йому матеріальну допомогу при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі 20 посадових окладів, що становить 426 200,00 грн, посилаючись на складний фінансовий стан підприємства.

Оскільки відповідач не здійснив повного розрахунку при звільненні, просив стягнути з ДП «Украерорух» невиплачену йому матеріальну допомогу, передбачену пунктом 6.25.2 колективного договору та середній заробіткок за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу у розмірі 426 200,00 грн.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що ДП «Украерорух»не виконало вимоги пункту 6.25.2 колективного договору, яким передбачено обов`язок роботодавця виплатити працівникові при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію матеріальну допомогу. Суд урахував доводи позивача про те, що він мав цілком обґрунтовані очікування на отримання матеріальної допомоги при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію. Відмову відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу, суд визнав свавільним втручанням роботодавця у право працівника на мирне володіння належними йому грошовими коштами, що гарантується частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та обумовив, що фінансовий стан ДП «Украерорух» не є підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення матеріальної допомоги, а може слугувати підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду відповідно до статті 435 ЦПК України.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд урахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 243/2071/18 та постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 359/3889/18, а також взяв до уваги висновок Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 29 липня 2020 року № 2051/1.2 щодо негативного впливу на українську авіаційну галузь наслідків карантину, запровадженого у зв`язку з короновірусною хворобою. Установивши, що підставою затримки остаточного розрахунку з ОСОБА_1 стали обставини непереборної сили, що свідчить про відсутність вини ДП «Украерорух» у затримці проведення остаточного розрахунку з позивачем при звільненні, суд дійшов висновку про вимога позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягає.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційні скарги ДП «Украерорух» та ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Казаклом К. І. залишено без задоволення, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивач має право на отримання матеріальної допомоги, передбаченої пунктом 6.25.2 колективного договору, а також щодо відсутності вини ДП «Украерорух» у затримці проведення остаточного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 .

Обгрунтовуючи відсутність підстав для покладення на ДП «Украерорух» відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої статтею 117 КЗпП України, апеляційний суд також зазначив, що передбачена колективним договором матеріальна допомога у зв`язку з виходомпрацівника на пенсію не входить до фонду заробітної плати працівника, а тому на неї не можуть розповсюджуватися вимоги статті 117 КЗпП України.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко К. О., на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року, в якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішених вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга заявника мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій у порушення норм процесуального права встановили обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Відповідач не довів належними до допустимими доказами неможливість проведення з ним розрахунку в день звільнення. Висновок ТПП України від 29 липня 2020 року № 2051/1.2, на яких суди послалися в оскаржуваних судових рішенннях як на підставу відсутності вини ДП «Украерорух» у непроведенні розрахунку з працівником у день звільнення, не містить висновків про наявність форс-мажорних обставин на підприємстві у період з 16 березня 2020 року. Вказаний доказ є недопустимим, оскільки не відповідає національному законодавству та не встановлює підстав для відмови у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Зазначене дає підставии для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність вини відповідача у непроведенні з позивачем повного розрахунку при звільненні на підставі недопустимого доказу.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України) та витребувано матеріали справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду у червні 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року задоволено клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко К. О., зупинено касаційне провадження до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21).

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційне провадження поновлено.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 працював у РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» з 04 травня 2005 року до 08 травня 2020 року. Стаж його безперервної роботи на підприємстві становить 15 років.

Наказом від 04 травня 2020 року № 465/о ОСОБА_1 звільнено з посади інженера І категорії служби кондиціонування повітря та санітарно-технічного забезпечення РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» з 08 травня 2020 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за статтею 38 КЗпП України.

Згідно з пунктом 6.25.2 Колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками (в редакції, чинній на час звільнення позивача), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: - при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; - за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.

Відповідно до пункту 14.1 Колективного договору усі виплати, пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм, здійснюються за рахунок власних коштів підприємства (за їх наявності) у послідовності пріоритетів, визначених додатком 26 до цього договору.

На підставі протоколу робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру від 18 березня 2020 року № 2, ДП «Украерорух» прийнято рішення здійснювати лише обов`язкові виплати, які не пов`язані з перевищенням законодавчо-правових норм (заробітна плата для працівників та обов`язкові податки та збори) до 31 травня 2020 року включно з можливістю продовження заходу до досягнення стабілізації фінансового стану підприємства за окремим рішенням робочої групи з оперативного реагування на кризові ситуації фінансово-економічного характеру по результатам аналізу подальшого фінансово-економічного стану підприємства.

Листом від 14 травня 2020 року № 1-23.2/6015/20 ДП «Украерорух» повідомило ОСОБА_1 , що у зв`язку зі складним фінансовим станом та відсутністю наявних коштів, підприємство немає можливості виплатити йому матеріальну допомогу, передбачену пунктом 6.25.2 колективного договору.

20 травня 2020 року набрала чинності нова редакції пункту 6.25.2 Колективного договору, за змістом якої у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: 1) до досягнення працівником віку 60 років і 3 місяці: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад; 2) інший вік до досягнення працівником 65 років при стажі роботи на підприємстві повних 15 років - 5 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад. Виплата матеріальної допомоги буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання.

Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільненні не отримали матеріальну допомогу, адміністрація підприємства гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повторний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. Відповідно до договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору). Договір на виплату матеріальної допомоги може бути підписаний до 01 липня 2020 року за умови відсутності судового спору між працівником та підприємством з цього питання.

Згідно з довідкою РСП «Київцентраеро» ДП «Украерорух» від 25 червня 2020 року № 69, середня заробітна плата ОСОБА_1 обчислена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують даті звільненні, становить: середньомісячний заробіток - 49 452,83 грн; середньоденний заробіток - 1 595,26 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Заявник оскаржує рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а отже, касаційний суд переглядає справу лише у наведеній частині.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко К. О., підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Невиплата працівникові усіх належних йому сум при звільненні з вини власника або уповноваженого ним органу у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (у разі з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України у разі відсутності його вини, при цьому обов`язок доведення відсутності вини покладається на роботодавця.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про відшкодування позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суди виходили з того, що вина ДП «Украерорух» у непроведенні розрахунку з працівником у день звільнення відсутня, оскільки така затримка викликана обставинами непереборної сили (форс-мажором), що підтверджується наданим відповідачем висновком ТПП України від 29 липня 2020 року № 2051/1.2.

Однак, з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд погодитися не може.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21), яка відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України підлягає врахуванню при вирішенні цієї справи, аналізуючи питання підтвердження настання обставин непереборної силу (форс-мажору), дійшла висновку, що: «Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань - це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні».

Разом з цим обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо (стаття 75 ГПК України). Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням установлених обставин справи та наявних у справі доказів».

Зважаючи на викладене, обґрунтованими є твердження заявника про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на підприємстві на дату звільнення позивача з роботи, не на підставі сертифікату, виданого на підставі статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а на підставі письмового документа - висновку ТПП України від 29 липня 2020 року № 2051/1.2, який ураховуючи заперечення позивача, не є достатнім та переконливим доказом на підтвердження настання обставин непереборної сили.

Оскільки матеріали справи не містять достовірних та достатніх доказів на підтвердження настання обставини непереборної сили (форс-мажору) у ДП «Украерорух» на дату звільнення позивача з роботи як підстави для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання обов`язку, визначеного статтею 116 КЗпП України, суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Верховний Суд також вважає необхідним вказати на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що матеріальна допомога у зв`язку з виходом на пенсію не входить до фонду заробітної плати працівника, а тому відсутні підстави для покладення на ДП «Украерорух» відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Такий висновок апеляційного суду суперечить правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20 та від 26 жовтня 2022 року у справі № 639/4085/20, а також не узгоджується з правовим висновком, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2022 року у справі № 821/1083/17 про те, що належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Щодо розрахунку середнього заробітку

У позовній заяві ОСОБА_1 заявив вимогу про відшкодування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з дати його звільнення - 08 травня 2020 року до дня ухвалення рішення суду у цій справі.

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України застосуванню підлягає Порядок № 100.

Пунктом 5 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Встановлено, що ДП «Украерорух» при звільненні ОСОБА_1 не нарахувало та не виплатило йому передбачену пунктом 6.25.2 колективного договору, матеріальну допомогу у зв'язку з виходом на пенсію в розмірі 20 посадових окладів, що становить 426 200,00 грн.

У справі, що переглядається, період затримки остаточного розрахунку з позивачем розпочався з наступного робочого день за датою кінцевого терміну остаточного розрахунку роботодавця з працівником (08 травня 2020 року), тобто з 12 травня 2020 року та продовжує тривати на час розгляду справи судом касаційної інстанції (30 листопада 2022 року), тобто становить 649 робочих днів.

Таким чином, загальний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за період з 12 травня 2020 року до 30 листопада 2022 року включно, становить 1 035 323,74 грн (1 595,26 грн середньоденний заробіток х 649 робочих днів).

Вирішуючи питання про співмірність розміру середньогго заробітку, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України критеріям розумності та справедливості, Верховний Суд ураховує таке.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Зазначене відшкодування спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Оцінка втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру, а тому суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, зокрема суду при вирішенні такого питання необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, та з чим була пов`язана її тривалість з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Аналогічних за змістом правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Ураховуючи, що розмір середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, більш ніж удвічі перевищує розмір заборгованості відповідача з виплати позивачеві матеріальної допомоги у зв'язку з виходом на пенсію, тобто є очевидно неспівмірним із загальною сумою заборгованості ДП «Украерорух», Верховний Суд вважає справедливим і таким, що відповідатиме наведеним вище критеріям, зменшення розміру середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні позивача до розміру суми, яку підприємство заборгувало працівникові при звільненні, а саме до 426 200,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зважаючи на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування ними правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 905/857/19 (провадження № 12-56гс21), від 26 лютого 2022 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18), та постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 759/10613/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 639/4085/20, після подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 частково, оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог про відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належної при звільненні суми матеріальної допомоги за період з 12 травня 2020 року до 30 листопада 2022 року у розмірі 426 200,00 грн.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатом вирішення касаційної скарги судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині скасовано, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову частково, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають відшкодуванню заявнику, а тому з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3 783,60 грн, з яких: 840,80 грн - за подання позовної заяви, 1 261,20 грн - за подання апеляційної скарги, 1 681,60 грн - за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Клименко Катерина Олегівна, задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року в частині вирішення вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 426 200,00 грн.

Стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 783,60 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

Г. І. Усик

В. В. Яремко