Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2021 року у справі №953/803/20

Постанова

Іменем України

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 953/803/20

провадження № 61-6177св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2,

відповідачі: акціонерне товариство "ОТП Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал", ОСОБА_3,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Бабенко Дмитро Анатолійович, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий Валентина Анатоліївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє

в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, на ухвалу Київського районного суду м.

Харкова, у складі судді Зуб Г. А., від 20 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П., від 09 березня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду

з позовом до акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - АТ "ОТП Банк"), ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець Бабенко Д. А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий В. А., про визнання договору іпотеки недійсним.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року провадження у справі № 953/803/20 закрито. Роз'яснено ОСОБА_1, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

Скасовано арешт на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 97,0 кв. м, що належить на праві власності ОСОБА_3, накладений ухвалою Київського районного суду м.

Харкова від 06 лютого 2020 року у справі № 953/803/20.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся до суду з позовом з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, тому відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, залишено без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у справі, № 953/803/20, яка є предметом розгляду та у справі № 2018/19305/2012, в якій ухвалено рішення, що набрало законної сили, суб'єктний склад, предмет і підстави позову є тотожними, отже висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України відповідає вимогам процесуального закону та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13 квітня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня

2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 березня

2021 року і направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Заявник посилається на те, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, закрив провадження у цій справі всупереч положенням пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України, оскільки у справі № 2018/19305/2012 дійсно була заявлена вимога щодо визнання договору іпотеки від 29 липня 2008 року за № PML-702/1053/2008 недійсним, але з інших підстав та з іншим складом учасників справи, а у задоволенні позовних вимог було відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів, що не виключає подання позову з відповідними доказами у подальшому. Позивач вказує, що у справі, яка є предметом розгляду, ним надано інші докази, що підтверджують обставини проживання його сина у квартирі, яким необхідно надати оцінку. Закриття провадження у справі можливе лише за умови, якщо справа, у якій ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожною зі справою, яка розглядається, тобто співпадають сторони, предмет і підстави позовів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У січні 2020 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "ОТП Банк", ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний виконавець Бабенко Д. А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий В. А., про визнання недійсним договору іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29 липня 2008 року, укладеного між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" та ОСОБА_3., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Дорогий В. А., зареєстрованого в реєстрі за № 1993, посилаючись на те, що вказаним договором порушуються права неповнолітнього сина, оскільки правочин вчинено без згоди органу опіки та піклування.

Також було встановлено, що у провадженні Київського районного суду м. Харкова вже перебувала цивільна справа № 2018/19305/2012 за позовом ОСОБА_1, який діяв в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступник якого є АТ "ОТП Банк"), ОСОБА_3 (яка змінила прізвище на "ОСОБА_3"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Київського району м.

Харкова, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий В. А., про визнання договору іпотеки від 29 липня 2008 року за № PML-702/1053/2008 недійсним, з тих підстав, що вказаний правочин був укладений без дозволу органу опіки та піклування й порушує права дітей.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року у справі № 2018/19305/2012 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18)).

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить захистити його право.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Суди встановили, що у 2012 році ОСОБА_1, який діяв в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_2, звертався до суду з позовом до ЗАТ "ОТП Банк" (правонаступник АТ "ОТП Банк "), ОСОБА_3 (яка змінила прізвище на "ОСОБА_3"), треті особи, які не заявляли самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування Київського району м. Харкова, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий В. А., про визнання договору іпотеки № PML-702/1053/2008, укладеного 29 липня 2008 року, недійсним. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 червня 2014 року у справі № 2018/19305/2012, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

Тобто предмет спору (про визнання договору іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29 липня 2008 року недійсним) у цій справі та у справі № 2018/19305/2012 є тотожним.

Тотожними є і підстави позову у справі № 953/803/20 та у справі № 2018/19305/2012, оскільки зі змісту позовної заяви у цій справі та мотивувальної частини рішення у справі № 2018/19305/2012 слідує, що ОСОБА_1 просив суд визнати договір іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29 липня 2008 року недійсним, посилаючись на те, що він вчинений без згоди органу опіки та піклування та порушує права дітей.

Щодо складу сторін у вказаних справах, то слід визнати, що сторони спору у справі № 953/803/20 про визнання договору іпотеки недійсним є очевидно тими самими, що і у справі № 2018/19305/2012, незалежно від загального складу осіб, які брали у ній участь.

Аналізуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що звертаючись у січні 2020 року з позовом до суду, ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, пред'явив позов до тих саме відповідачів: акціонерного товариства "ОТП Банк" та ОСОБА_3, а заявлена вимога спрямована на визнання недійсним договору іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29 липня 2008 року на підставі того, що вказаний іпотечний договір вчинений без згоди органу опіки та піклування та порушує права неповнолітнього ОСОБА_2, який має право користування предметом іпотеки.

Таким чином вимоги ОСОБА_1 до відповідачів про визнання договору іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29 липня 2008 року недійсним вже були предметом судового розгляду та за наслідками їх розгляду винесено судове рішення у справі № 2018/19305/2012, що набрало законної сили.

Викладення ОСОБА_1 у повторно поданому позові вимог з наведенням інших формулювань не є свідченням пред'явлення позову з інших підстав.

Залучення позивачем іншої третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватного виконавця Бабенко Д. А., не свідчить про нетотожність спору, оскільки за правилами пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України визначальним є саме склад сторін у справі, а не третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надано інші докази, аніж докази, які були предметом дослідження у справі № 2018/19305/2012, є необґрунтованими, оскільки сторони у справі у справі № 2018/19305/2012, яка була розглянута Київським районним судом м. Харкова 11 червня 2014 року, та у цій справі співпадають, а також співпадають предмет і підстави позову, що має визначальне значення. Неподання доказів не свідчить про наявність у позивача права звернутися до суду повторно із аналогічним позовом.

Інші доводи касаційної скарги є подібними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, судами правильно застосовано положення пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 20 жовтня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 09 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь В. В. Шипович