Історія справи

Постанова

Іменем України

30 травня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2044/11

провадження № 61-11206св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року у складі суддів: Качана В. Я., Кравець В. А., Желепи О. В., постановлену за результатами розгляду заяви публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про перегляд рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2010 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра»), яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з них солідарно заборгованості за кредитним договором від 11 вересня 2008 року, укладеного між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_1 у розмірі 266 932, 37 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 22 лютого 2010 року еквівалентно 2 135 378 грн 89 коп.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Надра» про визнання недійсним договору поруки, укладеного між ним та ВАТ «КБ «Надра» на забезпечення виконання умов кредитного договору від 11 вересня 2008 року його дружиною ОСОБА_1

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року позов ПАТ «КБ «НАДРА» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 11 вересня 2008 року у розмірі 266 932, 37 доларів США, що еквівалентно 2 135 378 грн 89 коп. за курсом Національного Банку України станом на 22 лютого 2010 року, яка складається з простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 203 143, 67 доларів США та простроченої заборгованості зі сплати процентів у розмірі 38 544, 50 доларів США. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 11 вересня 2008 року, укладений між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ПАТ «КБ «Надра» та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У січні 2015 року ПАТ «КБ «Надра» звернулося із заявою про перегляд рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Заява мотивована тим, що рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Надра» про припинення зобов'язання та розірвання кредитного договору та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року заяву ПАТ «КБ «Надра» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року задоволено. Рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року скасовано, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 05 листопада 2012 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 квітня 2016 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 08 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відсутні підстави для задоволення заяви про перегляд рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року за нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкова І. О. просить скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 року та задовольнити заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційної інстанції прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, при цьому суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду, а тому оскаржувана ухвала суду не відповідає фактичним обставинам справи. Рішенням апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1, єдиною підставою для відмови в задоволенні позову стало рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року, яким задоволено позов ОСОБА_1 про припинення зобов'язання та розірвання кредитного договору та встановлено, що остання грошові кошти за кредитним договором з ПАТ «КБ «Надра» від 11 вересня 2008 року не отримувала. Проте, рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року скасовано та ухвалено нове про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову. Таким чином у даній справі з'явилась нововиявлена обставина. Крім того, вищезазначеним рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року було встановлено істотні обставини, що мають значення для даної справи, зокрема, встановлено факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором від 11 вересня 2008 року.

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 вказує, що касаційна скарга є необґрунтованою, а вказані в ній обставини не відповідають дійсності і фактичним матеріалам справи. В касаційній скарзі заявник шляхом перекручування фактів та неналежними доказами намагається довести отримання ОСОБА_1 коштів від банку, які вона не отримувала. Апеляційним судом м. Києва від 17 грудня 2014 року було постановлено справедливе і законне рішення про відмову у задоволенні позову банку, оскільки судовою почеркознавчою експертизою від 01 квітня 2014 року встановлено, що підпис на заяві про видачу готівки та в інших документах зроблено не ОСОБА_1 Грошових коштів з каси банку ОСОБА_1 не отримувала та не здійснювала жодних платежів на користь банку, оскільки не має договірних відносин з банком. Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року не є нововиявленою обставиною і не може встановити юридичні факти, від яких залежить обґрунтованість чи безпідставність вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором та не має жодних істотних наслідків для справи.

20 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 361 ЦПК України(в редакції, чинній на час розгляду заяви) рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

За пунктом 3 частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви) підставою для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Згідно роз'яснень, викладених у пункті 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи попереднє рішення суду апеляційної інстанції з даного питання, вказував, що рішення апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року спростовує факти, покладені в основу судового рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року щодо обґрунтування обставинами, встановленими рішенням від 23 червня 2014 року, впливає на здійснену судом юридичну оцінку обставин справи у спорі між ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Разом з тим, рішення апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року не містить обставин, які звільняють від доказування наявності боргових зобов'язань за кредитом. Скасування рішення суду за нововиявленими обставинами є лише підставою для нового розгляду справи, який потребує повного дослідження доказів, перевірки доводів сторін щодо предмета доказування, а не безумовною підставою для задоволення позову, у якому відмовлено до встановлення нововиявлених обставин.

Під час нового розгляду заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції установив, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 з урахуванням висновків судової почеркознавчої експертизи про те, що підписи на заяві про видачу готівки № 952 від 11 вересня 2008 року, анкеті-заяві від 11 вересня 2008 року, акті перевірки нерухомого майна від 15 вересня 2008 року виконані не ОСОБА_1, а іншою особою, встановлено безгрошовість кредитного договору № 206/П/56/2008-840 від 11 вересня 2008 року та істотне порушення його умов щодо передачі грошових коштів позичальнику, що має наслідком його розірвання.

Апеляційним судом м. Києва 17 грудня 2014 року ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1, виходячи із висновків, викладених у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2014 року, що не підлягають доказуванню на підставі частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви). При цьому, у рішенні апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року зазначено, що судом першої інстанції при задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості не перевірено обставин видачі банком грошових коштів відповідачу.

Зі змісту рішення апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року вбачається, що, відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про припинення зобов'язань та розірвання кредитного договору, суд апеляційної інстанції виходив із того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, на придбання якої надавався кредит, укладений і підписаний сторонами, за його умовами ОСОБА_1 придбала земельну ділянку у власність, передала в іпотеку банку придбану земельну ділянку, при цьому договори не оспорила, тому визнала наявність у неї грошового зобов'язання перед банком.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зміст ухвали суду повинен відповідати вимогам статті 260 ЦПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ «КБ «Надра» про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року, апеляційний суд на порушення частини четвертої статті 338 ЦПК України(в редакції чинній на час постановлення ухвали) не врахував, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи; залишив поза увагою те, що рішення апеляційного суду м. Києва від 13 січня 2015 року спростовує факти, покладені в основу судового рішення апеляційного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року, та не переглянув справу у зв'язку з нововиявленими обставинами по суті.

За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» Стрюкової Ірини Олександрівни задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 13 липня 2016 рокускасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик