Історія справи

Постанова

Іменем України

30 березня 2023 року

м. Київ

справа № 145/1860/20

провадження № 61-10762св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Тиврівська селищна рада Вінницької області, Тиврівська районна державна адміністрація Вінницької області,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 липня 2022 року в складі судді Ратушняка І. О. та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року в складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тиврівської селищної ради Вінницької області, Тиврівської районної державної адміністрації Вінницької області та з урахуванням уточнених позовних вимог просив встановити юридичний факт, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ВН № 053107, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під № 154 від 24 жовтня 1996 року на ім`я ОСОБА_2 належить ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 4,83 умовних кадастрових гектари, розташовану в адміністративних межах Тиврівської селищної ради на території Краснянківського старостинського округу Тиврівського району Вінницької області, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно.

Він є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину шляхом вступу у фактичне володіння та управління майном.

За життя його мати була членом КСП «Мрія» та мала право на земельну частку (пай), що підтверджується списком членів цього КСП, доданим до державного акта на право колективної власності на землю, та відомостями з книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), згідно з якими на ім`я його матері було оформлено сертифікат серії ВН № 053107.

Однак вказаний сертифікат на право на земельну частку втрачений, а в списку до державного акта та в книзі реєстрації сертифікатів ОСОБА_2 помилково зазначена по батькові « ОСОБА_4 », тоді як у інших документах « ОСОБА_5 », у зв`язку з чим просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з його недоведеності та необґрунтованості, оскільки позивач не довів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 січня 2020 року в справі № 623/901/18, від 05 лютого 2020 року в справі № 389/896/19, від 06 травня 2020 року в справі № 613/1289/17, від 03 червня 2020 року в справі № 632/136/18, від 20 квітня 2022 року в справі № 691/849/20; судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди належним чином не дослідили докази в справі, не врахували, що довідка виконкому сільської ради про те, що він фактично вступив в управління та користування майном, підтверджує прийняття ним спадщини, тому, враховуючи, що він довів належність його матері сертифіката на право на земельну частку (пай) і відповідачі визнали позов, такий підлягав задоволенню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

17 січня 2023 року справа № 145/1860/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 з 1985 року зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Тиврівською районною державною адміністрацією по КСП Краснянської сільської ради, 24 жовтня 1996 року на ім`я ОСОБА_2 оформлено сертифікат серії ВН № 053107.

Постановою нотаріуса Тиврівської державної нотаріальної контори від 18 листопада 2020 року № 1008/ 02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю у позивача оригіналу сертифіката на право на земельну частку (пай).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Відповідно до статей 524, 529, 549 Цивільного кодексу Української РСР, який був чинним на день смерті ОСОБА_3 , спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись з позовом позивач зазначав, що він є єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. На підтвердження цих обставин надав суду довідку виконавчого комітету Краснянківської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 30 жовтня 2020 року, у якій зазначено, що він фактично вступив в управління та володіння спадковим майном після смерті матері.

Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суди вважали, що вказана довідка не є належним доказом прийняття позивачем спадщини, оскільки суперечить іншій довідці цього ж виконкому від 10 березня 2017 року, у якій зазначено про те, що на час смерті ОСОБА_3 за однією адресою з нею ніхто не був зареєстрований та не проживав, а також поясненням самого позивача в суді першої інстанції, у яких він вказував, що його мати проживала в належному їй будинку сама, після її смерті в цьому будинку проживав син його брата ОСОБА_7 (брат помер у 2011 році), при цьому присадибною земельною ділянкою ніхто не користувався, а іншого майна в неї не було.

Таким чином, встановивши, що позивач не довів прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і відповідно в нього не виникло права на спадкування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у наведених у касаційній скарзі постановах.

Посилання позивача на положення частини четвертої статті 206 ЦПК України як на підставу для задоволення позову безпідставні, оскільки встановлено, що визнання цього позову відповідачем суперечить закону, тому відмова судів в його прийнятті є обґрунтованою.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко