Історія справи

Постанова КЦС ВП від 29.08.2019 року у справі №569/5734/17

Постанова

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 569/5734/17

провадження № 61-20535св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - Приватне підприємство "Євіс",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року в складі судді Першко О. О. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року в складі колегії суддів: Шеремет А. М., Ковальчук Н. М., Боймиструк С.

В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У травні 2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа -Приватне підприємство "Євіс" (далі - ПП "Євіс"), про повернення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 07 червня 2008 року між ним та відповідачем як директором ПП "Євіс" укладений договір генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт. В якості авансу на виконання вказаного договору ним передано відповідачу 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07 червня 2008 року № 7, проте вказаний договір підприємством не виконаний.

Позивач вважає, що відповідач як директор підприємства, який є його єдиним засновником, не мав дійсного наміру на виконання умов договору, а лише мав на меті безпідставно отримати кошти.

Розмір статутного капіталу ПП "Євіс" становить 0 грн, а з 21 лютого 2013 року вказане підприємство знаходиться у стані припинення.

Позивач також вказує, що він є інвалідом другої групи, змушений періодично лікуватися, а внаслідок безпідставного отримання відповідачем коштів та їх неповернення йому завдана моральна шкода, зокрема погіршився стан здоров'я, він змушений порушувати звичний порядок життя.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 5
000,00 грн безпідставно набутих коштів та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що кошти передавалися відповідачу, як директору ПП "Євіс", в якості авансу на виконання умов договору генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, а тому не можуть бути визнані як безпідставно отримані, оскільки набуття грошових коштів за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним. Підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні, оскільки вони є похідними від позовної вимоги про повернення безпідставно отриманих коштів, у задоволенні якої судом відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду постановлене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У січні 2017 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_3, подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу нарішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідач збагатився за рахунок позивача, оскільки отримані від останнього кошти в сумі 5 000,00 грн він не мав наміру використовувати на виконання умов договору генерального підряду, тобто кошти отримані ним безпідставно, а тому підлягають поверненню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2,2.3.4,2.3.13,2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.

10 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості.

Виклад фактичних обставин справи, встановлених судами

Судом установлено, що 07 червня 2008 року між ОСОБА_1 та ПП "Євіс" в особі директора ОСОБА_2 укладений договір генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт, відповідно до якого ОСОБА_1 доручив, а ПП "Євіс" зобов'язалося у відповідності з існуючими нормативними документами, підписаних ОСОБА_1 на будівельно-монтажні роботи, виконати ремонтно-будівельні роботи, реконструкцію і добудову сходової клітини по АДРЕСА_1 та здати об'єкт ОСОБА_1

07 червня 2008 року ПП "Євіс" прийнято від позивача в якості авансу за будівельно-ремонтні роботи 5 000,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 7.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді", або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Враховуючи наведене, ухвалюючи оскаржувані рішення, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми коштів як безпідставно набутих ним, з огляду на те, що між сторонами виникли договірні відносини, що виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 також з урахуванням того, що правовідносини виникли між позивачем та ПП "Євіс", яке не є відповідачем у даній справі, а має процесуальний статус третьої особи.

Доводи касаційної скарги на законність судових рішень не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно із статтею 400 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, тому підстав для скасування судових рішень немає.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Сердюк А. І. Грушицький І. М. Фаловська