Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №552/4801/17

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 552/4801/17

провадження № 61-7666св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», подану представником ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду міста Полтави від

28 серпня 2017 року у складі судді Яковенко Н.Л. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 листопада 2017 року у складі колегії суддів:

Дорош А. І., Карпушина Г. Л., Одринської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 14 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір, згідно умов якого відповідач отримала кредит в сумі 2 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі

36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_4 суму заборгованості в розмірі 12 054,56 грн та понесені судові витрати.

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2017 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що остання проплата відповідачем по кредиту була здійснена 14 жовтня 2008 року, а

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду лише 31 липня 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 08 листопада 2017 року рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги

ПАТ КБ «ПриватБанк», суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем по справі.

28 листопада 2017 року представником ПАТ КБ «ПриватБанк» -

ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій заявник просить скасувати рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 листопада 2017 року та передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач отримав картку, яка є спеціальним засобом для отримання та перерахування коштів. Строк дії картки не припиняє строку дії договору. Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, сторони домовилися, що договір діє протягом

12 місяців з моменту його підписання. Договір автоматично було пролонговано, оскільки жодна зі сторін не заявила про свій намір його розірвати та договір діє до даного часу. Крім того, у разі застосування строку позовної давності, її наслідки можуть бути застосовані лише до тих зобов'язань та нарахувань, які були здійснені за межами строку позовної давності, водночас, суми нарахувань, здійснені у межах строку позовної давності, підлягають стягненню з відповідача. Висновки судів першої та апеляційної інстанції висловлені у оскаржуваних рішеннях не відповідають правовій позиції викладеної в постанові Верховного Суду України від

02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2018 року зупинено касаційне провадження у справі № 552/4801/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду міста Полтави від

28 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від

08 листопада 2017 року, до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 444/9519/12-ц.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц у задоволенні касаційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 березня

2016 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Повний текст зазначеної постанови підписано 20 червня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2018 року поновлено касаційне провадження у справі № 552/4801/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Київського районного суду міста Полтави від

28 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від

08 листопада 2017 року.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Така позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від

28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

У цій справі сторони погодили, що строк дії договору відповідає строку дії картки.

З позовом до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося 31 липня 2017 року. Остання проплата відповідачем була здійснена 14 жовтня 2008 року. Доказів про те, що відповідач отримала нову картку на новий строк позивачем не надано. Відповідачем заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 30-31). Тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у зв?язку з пропуску строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги є безпідставними та не спростовують висновок судів попередніх інстанцій, який відповідає позиції викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року справа № 14-10цс18.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист пав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду міста Полтави від 28 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 08 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М.Коротун

М. Є.Червинська