Історія справи

Постанова

Іменем України

29 серпня 2018 року

м. Київ

справа 1519/22075/2012

провадження № 61-15222св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), КратаВ.І., КурилоВ. П.,

учасники справи:

позивач (відповідач за позовом третьої особи з самостійними вимогами, відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_3,

представник позивача (відповідача за позовом третьої особи з самостійними вимогами, відповідача за зустрічним позовом) - ОСОБА_4,

відповідач (відповідач за позовом третьої особи із самостійними вимогами, позивач за зустрічним позовом) - публічне акціонерне товариство «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»,

відповідач (третя особа за позовом третьої особи з самостійними вимогами, відповідач за зустрічним позовом)- Житлово-комунальне експлуатаційне підприємство «Радіалка»,

треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ОСОБА_5,

третя особа із самостійними позовними вимогами - ОСОБА_6,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року у складі судді Мурзенка М. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Фальчука В. П.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» (далі - ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів»), Житлово-комунального експлуатаційного підприємства «Радіалка» (далі - ЖКЕП «Радіалка»), треті особи: Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, ОСОБА_5, у якому просила визнати право користування житловим приміщенням, зобов'язати укласти договір найму житлового приміщення, відкрити особовий рахунок, встановити спосіб виконання рішення суду шляхом реєстрації місця проживання.

Позовна заява мотивована тим, що вона є невісткою ОСОБА_7, яка була користувачем приміщення квартири АДРЕСА_1. З дозволу ОСОБА_7 вона на законних підставах, як член сім'ї вселилася у спірне приміщення. Після смерті у вересні 2007 року ОСОБА_7 вона залишилась проживати в зазначеній квартирі, але відповідачі відмовляються визнати за нею право користування квартирою та зареєструвати її місце проживання. Просила позов задовольнити.

У вересні 2013 року третя особа із самостійними вимогами ОСОБА_6, звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», третя особа - ЖКЕП «Радіалка», у якому просив визнати право користування житловим приміщенням та вселити його.

На обґрунтування позову зазначає, що спірна квартира після смерті ОСОБА_7 буда надана ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» йому для проживання. Однак, за наявності законного права на вселення він не має можливості його реалізувати, позивачка без законних підстав займає це жиле приміщення, чим чинить йому перешкоди.

У вересні 2013 року ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» звернулося до суду із зустрічним позовом доОСОБА_3, третя особа - ЖКЕП «Радіалка», у якому просило виселити відповідача із житлового приміщення.

Зустрічний позов мотивований тим, що ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» є власником спірного житлового приміщення, до якого ОСОБА_3 вселилася без відповідного дозволу, а тому просило її виселити із спірної квартири.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. Позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_6 задоволено частково. Зустрічний позов ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право користування квартирою АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_6 та виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 29 жовтня 2014 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_3 та залишено без змін рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2014 року.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 06 квітня 2015 року виправлено описку в рішенні Малиновського районного суду м. Одеси.

Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2015 року відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_5 та залишено без змін рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2014 року.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2014 року.

Подана заява мотивована тим, що ОСОБА_6 не має правових підстав для отримання спірної квартири і не може претендувати на це житлове приміщення, оскільки не потребує поліпшення житлових умов. Станом на 2007 рік за ним визнано право власності на іншу трикімнатну квартиру. Малиновська районна державна адміністрація м. Одеси повідомила ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів» листом від 02 квітня 2008 року про відмову в наданні ОСОБА_6 спірної квартири, проте на час ухвалення рішення такої обставини відомо не було.

Зазначає, що ці обставини не були і не могли бути їй відомі під час розгляду справи, що є підставою для перегляду рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2014 рокуу зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року, заяву ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими в розумінні статті 361 ЦПК України (у редакції, чинній на момент ухвалення рішення), оскільки те, що за ОСОБА_6 визнано право власності на іншу квартиру і надалі відмовлено у проведенні реєстрації такого права, було відомо заявнику станом на момент ухвалення рішення. З копії листа, на який посилається заявник, не вбачається, якою саме організацією підготовлено такий лист, а інших доказів прийняття Малиновською районною державною адміністрацією м. Одеси будь-яких рішень щодо спірної квартири ОСОБА_3 не надала.

У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга, у якій ОСОБА_4 - представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суди неповно дослідили докази у справі та не надали їм відповідної оцінки. Заявник окрім листа від 02 квітня 2008 року, також надала копії рішення апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2007 року у справі № 22ц-424/2007 та ухвали Верховного Суду України від 05 грудня 2007 року, які досліджені не були. Такі обставини стали їй відомі у листопаді 2015 року. ОСОБА_6 не може претендувати на житлове приміщення від ПАТ «Одеський завод радіально-свердлильних верстатів», оскільки не потребує поліпшення житлових умов.

У липні 2017 року ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просив залишити її без задоволення, а ухвали суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України 28 березня 2018 року справу № 1519/22075/2012 передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) рішення або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення) передбачено, що підставою для перегляду рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У пунктах 3, 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» роз'яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення)).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги.

Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Не можуть бути визнані нововиявленими нові обставини, тобто такі, що виникли після постановлення рішення, а також обставини, на які посилалась особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в скарзі або які могли бути встановлені при з'ясуванні судом обставин у справі.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеса від 18 червня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами немає.

При цьому суд також правильно виходив із того, що обставини, на які заявник посилається у заяві, не можуть розцінюватися як нововиявлені у розумінні статті 361 ЦПК України (у редакції, що діяла на момент ухвалення судового рішення). Такі обставини не входять до предмета доказування у справі, не можуть змінювати суть судового рішення. Обставини щодо відмови в реєстрації права власності ОСОБА_6 на підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 25 травня 2007 року були відомі заявнику, оскільки наявна копія рішення реєстратора комунального підприємства «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» від 06 травня 2009 року про таку відмову.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (P0N0MARY0V v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, від 18 листопада 2004 року).

Таким чином, висновок суду про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 червня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами є правильним.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними агрументам, викладеним у заяві про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, і не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені ухвали відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 та залишення без змін ухвали Малиновського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2016 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеса від 13 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська СуддіН. О. Антоненко В. І. Журавель В. І. Крат В. П. Курило