Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.08.2019 року у справі №720/852/18

Постанова

Іменем України

28 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 720/852/18

провадження № 61-14395св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Коротуна В. М. (суддя-доповідач)

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: державний реєстратор відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк", Чернівецька міська рада,

третя особа: ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року в складі судді Ляху Г. О. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради, акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" (далі - АТ КБ "Приват Банк"), Чернівецької міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що 18 червня 2009 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приват Банк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") було укладено іпотечний договір № E/V092915-1, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2, що випливали з кредитного договору від 09 червня 2009 року №E/V092915 з повернення кредиту в розмірі 285711 євро 21 євроцента в термін 120 місяців до 06 червня 2019 року.

На забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку передано житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,4375 га, яка також розташована в с. Топорівці Новоселицького району.

25 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено іпотечний договір № E/V092915-2, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2, що випливали з кредитного договору від 09 червня 2009 року №E/V092915 з повернення кредиту в розмірі 285711 євро 21 євроцента в термін 120 місяців до 06 червня 2019 року. На забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку передано будівлі, що розташовані в АДРЕСА_2.

Згідно з інформаційними довідками від 14 березня 2018 року ПАТ КБ "Приватбанк" зареєструвало за собою право власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 та будівлі, що розташовані в АДРЕСА_2.

Рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно та дії щодо реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" було вчинено державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. Підставою реєстрації права власності стали іпотечні договори від 18 червня 2009 року та 25 червня 2009 року.

На час реєстрації права власності на нерухоме майно банк вже скористався своїм правом на звернення стягнення на предмет іпотеки житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 в судовому порядку і позов банку був задоволений, а тому банк не мав права використовувати інший спосіб звернення стягнення.

Також, у реєстратора були відсутні докази вручення вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" - ОСОБА_1, який є іпотекодавцем, згідно договору іпотеки.

У рекомендованому повідомленні відсутні відомості про вручення йому рекомендованого листа від банку, а запис пошти про те, що він відмовився від отримання поштової кореспонденції 06 липня 2016 року не відповідає дійсності, оскільки він вказаного числа перебував за кордоном, а тому він не отримував ніяких повідомлень від банку про звернення стягнення на нерухоме майно шляхом визнання права власності.

Рішення та дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, власником якого був ОСОБА_1, за ПАТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки, що фактично було відчуженням нерухомого майна на користь банку є незаконними, оскільки були вчинені з порушенням його прав.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32246858 від 07 листопада 2016 року та індексний номер 32248759 від 07 листопада 2016 року, а також скасувати записи про право власності № 17308011 на підставі рішення № 32246858 від 07 листопада 2016 року № 32246858 та № 17310033 на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 07 листопада 2016 року № 32246858.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 07 листопада 2016 року № 32248759.

Скасовано запис про право власності № 17308011 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32246858.

Скасовано запис про право власності № 17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що АТ КБ "Приват Банк" скористалося судовим способом задоволення вимог іпотекодержателя за договором іпотеки між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 №Е/V092915-1, посвідченим приватним нотаріусом Новоселицького районного нотаріального округу Чернівецької області Бажаном А. В. 18 червня 2009 року, шляхом звернення стягнення на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1, на підставі рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2016 року. Ці обставини не були враховані державним реєстратором при вчиненні реєстрації прав на нерухоме майно, а тому реєстрацію права власності за ПАТ КБ "ПриватБанк" на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в позасудовому порядку вважав неправомірною.

Також суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для прийняття державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. рішення про державну реєстрацію, оскільки державному реєстратору не було надано доказів надсилання іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцем та боржником, отримання вимоги.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року в частині визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування, скасування запису про право власності №17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року №32248759, скасовано.

У позові ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф., Чернівецької міської ради, АТ КБ "Приват Банк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування, скасування запису про право власності №17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року №32248759, відмовлено.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Погодившись із висновками суду першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 07 листопада 2016 року № 32246858 та скасування запису про право власності № 17308011 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32246858, апеляційний суд дійшов висновку, що вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію та їх обтяжень від 07 листопада 2016 року № 32248759 та скасування запису про право власності за № 17310033, не підлягають задоволенню, оскільки поштові конверти, які направлялися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернулися на адресу відправника - АТ КБ "ПриватБанк" з відміткою пошти "За відмовою адресата від одержання", що у свою чергу свідчить про недобросовісність іпотекодавця і боржника та порушення прав іпотекодержателя в очікуванні таких дій (стаття 13 ЦК України).

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У липні 2019 року АТ "ПриватБанк" через засоби поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовити. У іншій частині рішення судів залишити без змін.

У серпні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, через засоби поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування запису про право власності № 17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759 та залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ "ПриватБанк" мотивована тим, що під час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанції допущено неправильне тлумачення норм матеріального права, що призвело до неправильного висновку про наявність порушень з боку банку та державного реєстратора.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, мотивована тим, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема суд апеляційної інстанції невірно зробив висновок щодо недобросовісності іпотекодавця і боржника та порушення прав іпотекодержателя в очікуванні таких дій, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не могли відмовитися від адресованих їм листів внаслідок виїзду за межі України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу АТ "ПриватБанк", у якому зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваній частині банком є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційних скарг здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, АТ КБ "ПриватБанк" підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

08 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено іпотечний договір № E/V092915-1, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2, що випливали з кредитного договору від 09 червня 2009 року №E/V092915 з повернення кредиту в розмірі 285711 євро 21 євроцента в термін 120 місяців до 06 червня 2019 року.

На забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку передано житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,4375 га, яка також розташована в с. Топорівці Новоселицького району.

25 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "Приватбанк" було укладено іпотечний договір № E/V092915-2, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_2, що випливали з кредитного договору від 09 червня 2009 року №E/V092915 з повернення кредиту в розмірі 285711 євро 21 євроцента в термін 120 місяців до 06 червня 2019 року.

На забезпечення виконання зобов'язань в іпотеку передано будівлі, що розташовані в АДРЕСА_2.

Боржником ОСОБА_2 належним чином не виконувалися умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.

09 вересня 2016 року рішенням Новоселицького районного суду, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 31 січня 2017 року, частково задоволено позов ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог служби у справах дітей Новоселицької райдержадміністрації Чернівецької області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового будинку, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 09 червня 2009 року № Е/V 092915, яка станом на 15 грудня 2014 року в цілому за офіційним курсом НБУ становила 8453362,74 грн 74, звернуто стягнення на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та земельні ділянки загальною площею 0,4375 га, що розташовані в с. Топорівці Новоселицького району Чернівецької області, шляхом їх продажу ПАТ КБ "Приватбанк" із застосуванням процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 32246858 від 07 листопада 2016 року, проведено реєстрацію за ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1.

Рішенням державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію та їх обтяжень, індексний номер 32248759 від 07 листопада 2016 року, проведено реєстрацію за ПАТ КБ "Приватбанк" права власності на нежитлові будівлі та споруди, що розташовані в АДРЕСА_2.

ПАТ КБ "Приватбанк" зареєструвало за собою право власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 та будівлі, що розташовані в АДРЕСА_2.

Рішення про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно та дії щодо реєстрації права власності за ПАТ КБ "Приватбанк" було вчинено державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Г. Ф. Підставою реєстрації права власності стали іпотечні договори від 18 червня 2009 року та 25 червня 2009 року.

Також судами встановлено, що згідно з матеріалами реєстраційної справи об'єкта нерухомого майна ПАТ КБ "ПриватБанк" направляло письмову вимогу ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 24 червня 2016 року про усунення порушень, доказом надіслання вимоги є рекомендоване поштове відправлення від 24 червня 2016 року, яке останнім не було вручено і повернуто адресату з відміткою "відмова адресата від одержання".

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційних скаргах, Верховний Суд виходить із такого.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

щодо позовних вимог про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від

07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування запису про право власності № 17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону "Про іпотеку").

Згідно з частинами першою та третьою статті 36 Закону "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з частиною другою статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

У частині 1 статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України "Про іпотеку" процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц, провадження № 14-48цс19).

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Таким чином, пунктом 61 Порядку визначено вичерпний перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і державний реєстратор у ході її проведення приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов'язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов'язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12 травня 2006 року № 211.

У пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам Закону.

Наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Встановивши факт надіслання АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_1 вимогу

про усунення порушень по кредитному договору та факт не отримання боржником вказаної вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування запису про право власності № 17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759, оскільки державним реєстратором не було дотримано вимог в частині отримання доказів іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушень.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування запису про право власності № 17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759і залишає в силі в цій частині судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

щодо позовних вимог про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від

07 листопада 2016 року індексний номер 32246858 протиправним та скасування запису про право власності № 17308011 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32246858.

Законом України "Про іпотеку" передбачено три форми захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду), два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

У статті 12 Закону України "Про іпотеку" вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". an>

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Отже, чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

У контексті вибору способу звернення стягнення на іпотечне майно, як способу захисту порушеного права, потрібно враховувати висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 09 липня 2002 року №1 5-рп/2002, яким визначено, що кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту.

Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю. При цьому здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20) зроблено висновок про те, що відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені пункті 3 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України "Про іпотеку").

Отже, Закон України "Про іпотеку" прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог.

Підсумовуючи вищенаведене та розкриваючи зміст частини першої статті 36 Закону України "Про іпотеку" та послідовно здійснюючи тлумачення положень статей 15 та 16 ЦК України, Верховний Суд вказує на те, що кредитор вправі вчиняти будь-які дії (застосовувати способи звернення стягнення на іпотеку визначені Законом та договором), направлені на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Наявність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, що набрало законної сили, не позбавляє іпотекодержателя права після ухвалення такого рішення застосовувати позасудовий спосіб захисту своїх порушених прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що був предметом судового розгляду.

Наведене дає підстави для висновку, що судами не правильно застосовано положення статті 36 Закону України "Про іпотеку", оскільки застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості після ухвалення судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (судового способу) не порушує принцип правової визначеності, а направлене на задоволення іпотекодержателем своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, способом незабороненим законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина 1 статті 412 ЦПК України).

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини 2 та 3 статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, додаткових збирання доказів матеріали справи не потребують, тому колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року тапостанова Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 рокув частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ
КБ "Приват Банк" про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32246858 протиправним та скасування запису про право власності № 17308011 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32246858 підлягають скасуванню з ухваленням у справі в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

щодо позовних вимог до державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що "спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано".

Колегія суддів вважає, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивача виник саме з АТ КБ "ПриватБанк" з приводу порушення останнім права власності позивача на нерухоме майно внаслідок наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за АТ КБ "ПриватБанк" права власності на житловий будинок та господарські споруди, що розташовані по АДРЕСА_1 та будівлі, що розташовані в АДРЕСА_2, державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради Карвацька Г. Ф. є неналежним відповідачем.

Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Г. Ф. необхідно відмовити.

Керуючись статтями 400 409 412 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора відділу державної реєстрації прав на нерухоме майно юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни відмовити.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32246858 протиправним та скасування запису про право власності № 17308011 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32246858 скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32246858 протиправним та скасування запису про право власності № 17308011 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32246858 відмовити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 липня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - ОСОБА_2, про визнання рішення державного реєстратора Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни про державну реєстрацію від 07 листопада 2016 року індексний номер 32248759 протиправним та скасування запису про право власності № 17310033 в Реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно, внесеного на підставі рішення від 07 листопада 2016 року № 32248759скасувати, рішення в цій частині Новоселицького районного суду Чернівецької області від 11 квітня 2019 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Коротун

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко