Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2019 року у справі №522/4615/18

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 522/4615/17

провадження № 61-18599св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса (правонаступником якого є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області),

відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області,

треті особи: колективне підприємство "Будова", ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2018 року у складі судді Бойчука А. Ю. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Одеса (правонаступником якого є управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області) до Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи: колективне підприємство "Будова", ОСОБА_1, про скасування актів.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м.

Одеса (далі - відділення Фонду) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, за участі третіх осіб: колективного підприємства "Будова" (далі - КП "Будова"), ОСОБА_1, в якому просило суд скасувати акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком від 25 жовтня 2016 року за формою Н-5, що стався 28 липня 2016 року у КП "Будова" з ОСОБА_1, а також акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25 жовтня 2016 року за формою Н-1, шляхом призначення Головним управлінням Держпраці в Одеській області повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28 липня 2016 року у КП "Будова" з ОСОБА_1, за результатом якого будуть складені нові, належним чином оформлені відповідно до законодавства акти спеціального розслідування нещасного випадку.

Позовна заява мотивована тим, що за наслідками спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1, комісією із спеціального розслідування нещасного випадку було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком, що стався 28 липня 2016 року у КП "Будова" від 25 жовтня 2016 року за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25 жовтня 2016 року за формою Н-1.

Зазначені акти спеціального розслідування із тяжким наслідком, що стався із ОСОБА_1 були затверджені із порушенням законодавства, оскільки у пункті 47 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 чітко вказано, що у разі незгоди зі змістом акту (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід'ємною частиною, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком від 25 жовтня 2016 року за формою Н-5, що стався 28 липня 2016 року у КП "Будова", та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25 жовтня 2016 року, за формою Н-1 складені у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Приморського районного суду міста Одеси.

30 листопада 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 01 грудня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 грудня 2020 року визначено наступний склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Мартєв С. Ю., Фаловська І.

М.,

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що акти за формою Н-5 і Н-1 проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався з ОСОБА_1 були затверджені з порушенням пункту 47 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (непідписання зазначених актів одним із членів).

У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули клопотання про заміну сторони (процесуальне правонаступництво).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що за наслідками спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1, комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку було складено акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, що стався 28 липня 2016 року в КП "Будова" від 25 жовтня 2016 року за формою Н-5 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25 жовтня 2016 року за формою Н-1.

Відповідно до пункту 36 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232) Головним управлінням Держпраці в Одеській області в особі начальника Дзюби А. М. було видано наказ від 01 серпня 2016 року про призначення комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку з тяжким наслідком, який стався 28 липня 2016 року о 09:30 год з оператором водомірних споруд КП "Будова" ОСОБА_1 (1992 року народження), котрий отримав важкі травми у вигляді численних переломів у результаті падіння плит на будівельному майданчику КП "Будова".

Відповідно до пункту 47 Порядку № 1232, за результатами розслідування нещасного випадку з ОСОБА_1 спеціальною комісією були складені акт проведення спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком, що стався 28 липня 2016 року о 09:30 год на КП "Будова", код ЄДРПОУ 22484783, від 25 жовтня 2016 року та акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 25 жовтня 2016 року.

Відповідно до вимог Порядку, вони були підписані членами спеціальної комісії, окрім головного державного інспектора Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ОСОБА_2.

Так, на засіданні спеціальної комісії 21 жовтня 2016 року голова комісії проінформував присутніх членів спеціальної комісії про відмову ОСОБА_2 від підписання акту за формою Н-5 та акту за формою Н-1, а також інших документів, що стосуються спеціального розслідування (протоколу огляду місця, де стався нещасний випадок та ескізу місця, де стався нещасний випадок), чим порушив вимоги пункту 47 Порядку проведення розслідування.

Голова комісії проінформував присутніх про систематичне небажання члена спеціальної комісії ОСОБА_2 брати участь у роботі спеціальної комісії, про що свідчить його відсутність без поважних причин на першому засіданні спеціальної комісії від 04 серпня 2016 року, на зустрічі членів спеціальної комісії із потерпілим 08 серпня 2016 року та на інших заходах які проводились протягом роботи спеціальної комісії.

Враховуючи вищевикладене, спеціальною комісією було прийнято одноголосне рішення (про що свідчить відсутність окремих думок членів спеціальної комісії) про затвердження акту за формою Н-5 та акту за формою Н-1 від 25 жовтня 2016 року, що підтверджується протоколом № 2 від 21 жовтня 2016 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статей 12, 81 ЦПК України.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до підпункту 2 пункту 15 Порядку № 1232 передбачені обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1, до яких відноситься перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, у тому числі протягом робочого та надурочного часу.

Згідно з додатком № 6 до Порядку № 1232 наведено перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, зокрема перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці, пов'язаному з виконанням трудових обов'язків чи завдань роботодавця, починаючи з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, у тому числі протягом робочого та надурочного часу.

Крім того, пунктом 38 Порядку № 1232 визначено, що спеціальне розслідування нещасного випадку (крім випадків, передбачених пунктом 39 цього Порядку) проводиться спеціальною комісією, утвореною територіальним органом Держпраці за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою-підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (події) за погодженням з органами, представники яких входять до її складу.

Відповідно до пункту 54 Порядку № 1232 у разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім'ї чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності проведення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі, за результатами її роботи скасувати акти за формою Н-5 і Н-1, притягти до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держпраці, які порушили вимоги цього Порядку.

Тобто, вирішення питання про встановлення зв'язку нещасного випадку з виробництвом та складення акту за формою Н-5 або Н-1 належить до виключної компетенції спеціальної комісії.

Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів повторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і причин настання нещасного випадку може бути оскаржено лише у судовому порядку.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли до висновку про те, що нормами чинного законодавства не передбачено примушування будь-якого члена спеціальної комісії до підписання документів спеціального розслідування, а також не визначено, що відмова від підпису члена спеціальної комісії із розслідування нещасного випадку є підставою для визнання актів за формою Н-5 та Н-1 недійсними.

Що стосується доводів про те, що суди не замінили позивача належним правонаступником, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги були заявлені відділенням Фонду 10 березня 2017 року.

Наказом № 90 від 29 травня 2017 року було припинено юридичну особу -відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса шляхом реорганізації - приєднання до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (а. с. 52,53).

Правонаступник позивача - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області через свого представника Палієнко Д. О. брало участь у розгляді справи в суді першої інстанції, подавало апеляційну скаргу, яка була прийнята і розглянута апеляційним судом.

Відсутність окремого процесуального документа про заміну позивача правонаступником не є підставою для скасування правильних по суті судових рішень.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 14 серпня 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко С. Ю. Мартєв І. М. Фаловська