Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.03.2019 року у справі №200/12502/18

Постанова

Іменем України

26 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 200/12502/18

провадження № 61-2849св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В.

П.,

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

заінтересовані особи: ОСОБА_3, Сьома Дніпровська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.

Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з заявою про встановлення факту прийняття спадщини.

На обґрунтування вимог заявники зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому рухоме та нерухоме майно.

До першої черги спадкоємців належать: ОСОБА_1 - дружина померлого, ОСОБА_2 - син померлого та ОСОБА_3 - мати померлого.

Заявники вказали, що проживали та вели спільне господарство разом з ОСОБА_4 до моменту його смерті за адресою: АДРЕСА_1, проте зареєстровані були за різними адресами.

У березні 2018 року заявники звернулись до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з метою отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їм у цьому було відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт подачі заяви про прийняття спадщини та відсутності сумісної реєстрації разом із спадкодавцем за однією адресою. При цьому було рекомендовано звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення факту, який має юридичне значення, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 липня 2018 року.

З урахуванням викладених обставин просили суд встановити факт прийняття спадщини, а саме - постійного проживання ОСОБА_1, ОСОБА_2 однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_4 по АДРЕСА_1) на час відкриття спадщини.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі частини 6 статті 294 ЦПК України.

Роз'яснено заявникам їх право на звернення з вимогами до суду у позовному порядку.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що існує спір про право, який належить вирішувати на загальних підставах, а не у порядку окремого провадження.

Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до суду апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали до Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. Просили оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про встановлення факту прийняття спадщини.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано цивільну справу.

02 квітня 2019 року справа № 200/12502/18 надійшла до Верховного Суду.

01 жовтня 2019 року вказана справа передана на розгляд колегії суддів: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заявники звернулися до суду із заявою про встановлення факту прийняття спадщини після спадкодавця ОСОБА_4

Заявники вказували, що встановлення вказаного юридичного факту має значення для подальшого оформлення їх спадкових справ.

07 листопада 2018 року від заінтересованої особи ОСОБА_3 до суду надійшла заява про наявність спору про право спадкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вона заперечує таке право, як і виступає проти задоволення їх заяви про встановлення факту прийняття спадщини, а тому на підставі частини 6 статті 294 ЦПК України просить залишити заяву без розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (стаття 315 ЦПК України).

При цьому, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В поданій суду заяві про встановлення факту прийняття спадщини заявники зазначають, що встановлення такого факту має значення для подальшого оформлення ними своїх спадкових прав.

Встановлено, що 07 листопада 2018 року від заінтересованої особи ОСОБА_3 до суду надійшла заява про наявність спору про право спадкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після померлого ОСОБА_4, вона заперечує таке право.

При цьому суди встановили, що встановлення факту прийняття спадщини заявниками призведе до зміни кількості спадкоємців та, відповідно, зміни розміру часток у спадщині.

Отже, оскільки встановлення юридичного факту, про який йдеться в заяві, пов'язаний з вирішенням спору про право, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необхідність його вирішення на загальних підставах в порядку позовного, а не окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина 6 статті 294 ЦПК України).

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку про залишення заяви без розгляду.

Доводи касаційної скарги щодо заперечення заявниками виключного права ОСОБА_3 на спадкування після померлого ОСОБА_4 лише підтверджують наявність спору право між учасниками справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

В. П. Курило