Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.05.2019 року у справі №566/982/18

Постанова

Іменем України

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 566/982/18

провадження № 61-9159св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

заінтересовані особи - Підлозцівська сільська рада, ОСОБА_2,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М., Шимківа С. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення фактів родинних відносин та прийняття спадщини, заінтересовані особи: Підлозцівська сільська рада, ОСОБА_2.

Заяву обгрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка ОСОБА_6, після смерті якої відкрилася спадщина - право на земельну частку (пай) із земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" (далі - КСП "Нива").

Спадщину за законом прийняла її мати ОСОБА_5 шляхом фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном, проте своїх спадкових прав за життя не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_5. Після її смерті відкрилася спадщина на зазначені майнові права. Інших спадкоємців за законом, що прийняли спадщину, окрім неї немає, заповіт спадкодавець не складала.

18 липня 2018 року державний нотаріус Млинівської районної державної нотаріальної контори відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) із земель КСП "Нива", яка належала ОСОБА_6, у зв'язку з відсутністю доказів родинних відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також фактичного прийняття спадщини ОСОБА_5.

Посилаючись на наведене, просила встановити юридичний факт родинних відносин, зокрема, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є рідною сестрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а також юридичний факт прийняття ОСОБА_5 спадщини після смерті її рідної сестри ОСОБА_6.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня

2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено юридичний факт родинних відносин, зокрема, що ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною сестрою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановлено юридичний факт прийняття ОСОБА_5 спадщини, що відкрилася після смерті її рідної сестри ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявник надала належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_5 є сестрою ОСОБА_6 та прийняла спадщину після її смерті.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 19 жовтня 2018 року та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Роз'яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду з відповідним позовом на загальних підставах.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що встановлення юридичного факту родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також факту прийняття ОСОБА_5 спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, заявник пов'язує з реалізацією права на спадкування майна померлої ОСОБА_5, зокрема необхідністю отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) із земель КСП "Нива", яка належала ОСОБА_6, яке оспорюється ОСОБА_3. Ураховуючи існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спору про право, який підлягає вирішенню за правилами загального позовного провадження, суд першої інстанції зобов'язаний був залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, однак, у порушення частини 6 статті 294 ЦПК України, ухвалив рішення про задоволення заяви у порядку окремого провадження.

Узагальнені доводи касаційної скарги та відзиву на неї

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій вона просила скасувати постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність спору про право та безпідставно залишив без розгляду її заяву про встановлення факту, що має юридичне значення. Апеляційна скарга ОСОБА_3 на рішення суду першої інстанції подана з пропуском визначеного законодавством строку (через два місяці після того, як вона довідалась про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції), проте ОСОБА_3 не вказала в апеляційній скарзі поважних причин пропуску зазначеного строку, а апеляційний суд при відкритті апеляційного провадження не обґрунтував причин його поновлення. Крім того, на момент подання ОСОБА_3 апеляційної скарги були відсутні будь-які факти та обставини, які б свідчили про те, що рішення суду першої інстанції порушує її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Посилання

ОСОБА_3 на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції перешкоджає їй оформити спадкові права після смерті ОСОБА_6 є необґрунтованими, оскільки вона не надала належних та допустимих доказів звернення до органів нотаріату з приводу оформлення спадщини.

У червні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_3, у якому вона зазначила, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи та ухвалив законне і обгрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини 6 статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

В апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 вказувала на наявність спору про право між нею та ОСОБА_1, оскільки

ОСОБА_3 є троюрідною сестрою ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та був онуком ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті якої ОСОБА_9 прийняв спадщину, однак за життя не встиг оформити право на неї. Оскаржуване судове рішення грунтується на недостовірних фактах, містить неточності та припущення, у зв'язку з якими не можна однозначно стверджувати про наявність родинних відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Оформлене ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на спадщину на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції не є доказом вступу в управління або володіння спадковим майном. Крім того, відсутні належні докази на підтвердження управління чи користування ОСОБА_5 земельною ділянкою. Суд першої інстанції повинен був залучити її до розгляду справи, оскільки на час її розгляду було ухвалено рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2017 року у справі № 161/1054/17, яким встановлений факт родинних відносин між нею та ОСОБА_9, який є онуком ОСОБА_6. Вважає, що оскаржуване рішення перешкоджає їй прийняти спадщину, а тому порушує її права та інтереси.

Апеляційний суд урахував наведені заявником обставини і доводи, та дійшов обгрунтованого висновку, що юридичні факти родинних відносин та прийняття спадщини, які просить встановити ОСОБА_1, не підлягають розгляду

у порядку окремого провадження, оскільки між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.

Про правильність висновку апеляційного суду свідчить і постанова Волинського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 161/1054/17, залишена без змін постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду у зв'язку з існуванням спору про право між нею та ОСОБА_1.

Посилання заявника на те, що апеляційний суд безпідставно поновив строк на подання апеляційної скарги ОСОБА_3 та відкрив апеляційне провадження є неспроможними, оскільки суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та обґрунтовано вказав в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 11 березня 2019 року про те, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина 2 статті 354 ЦПК України). Ураховуючи, що ОСОБА_3 не була залучена до участі у справі як заінтересована особа, доказів отримання повного тексту рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять, апеляційний суд дійшов правильного висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_3 строку на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до формальної незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути підставою для його скасування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1.

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак