Історія справи

Постанова

Іменем України

27 січня 2022 року

м. Київ

справа № 607/22928/20

провадження № 61-16543св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне неприбуткове підприємство «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року у складі судді Герчаківської О. Я. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального неприбуткового підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради (далі - КНП «ТОКПЛ» ТОР) про визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР від 04 червня 2020 року № 85 «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби»; зобов`язання генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР поновити його на посаді лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення (організаційно-методичного відділу); стягнення з КНП «ТОКПЛ» ТОР на його користь 50 000,00 грн заподіяної моральної шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 01 червня 2001 року він працював на посаді невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення амбулаторно-поліклінічного відділу КНП «ТОКПЛ» ТОР. Пунктом 2.2 посадової інструкції лікаря невропатолога кабінету обласного неврологічного прийому організаційно-методичного консультативного відділення передбачено надання консультативної неврологічної допомоги хворим на захворювання нервової системи в поліклініці.

05 червня 2020 року ОСОБА_1 на підставі наказу відповідача № 86 його було переведено на іншу посаду - лікаря-невропатолога інсультного відділення, із зміною істотних умов праці (режиму роботи праці, посадового окладу, умов праці (шкідливі умови)).

Не погоджуючись із цим наказом, він звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом про визнання його незаконним. Під час судового розгляду йому стало відомо про існування наказу генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР Шкробота В. В. № 85 від 04 червня 2020 року «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби», яким було ліквідовано відділення, у якому працював позивач, а відтак - і його посаду.

Як вбачається із пункту 1 наказу № 85 від 04 червня 2020 року, відповідачем прийнято рішення про проведення реорганізації консультативно-методичної служби шляхом ліквідації організаційно-методичного консультативного відділення і утворення організаційно-методичного відділення.

У спірному наказі зазначено, що підставою для його видачі було запровадження урядом України реформування системи охорони здоров`я, втрата чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України № 20 від 22 січня 2007 року «Про затвердження Інструкції з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги» на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 травня 2019 року № 1063.

Позивач вважає, що наказ від 04 червня 2020 року № 85 «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби», яким проведено реорганізацію консультативно-методичної служби шляхом ліквідації відділення, у якому він працював, і на підставі якого він був переведений на іншу роботу, призвів до порушення його трудових прав та гарантій, передбачених трудовим законодавством України.

На думку позивача, у відповідача не було правових підстав здійснювати ліквідацію відділення, у якому він працював.

Як вбачається із наказу № 1063 від 13 травня 2019 року, підставою його видачі було поліпшення стану забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян на надання психіатричної допомоги, відповідно до статті 12 Закону України «Про психіатричну допомогу», яка регламентує порядок надання амбулаторної психіатричної допомоги лікарем-психіатром.

Проте, зазначений наказ не містить положень про необхідність ліквідації організаційно-методичних консультативних відділень у психоневрологічних лікарнях, у тому числі необхідність ліквідації посад лікарів-невропатологів зазначених відділень.

Крім цього, при здійсненні ліквідації зазначеного відділення, позивачу не було запропоновано інші вакантні посади, наявні у зазначеному комунальному закладі станом на момент ліквідації, які б зберігали його функціональні обов`язки та істотні умови праці, у яких він працював раніше. Роботодавцем не доведено відсутність вакантних посад лікарів-невропатологів, на які б відповідач повинен був перевести позивача, зберігши його істотні умови праці.

Позивач вказує, що незаконними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 50 000,00 грн. Моральна шкода полягає у моральних стражданнях та стресах, яких позивач зазнав внаслідок грубого порушення відповідачем його прав та гарантій, передбачених законодавством України. Внаслідок незаконних дій відповідача через порушення його прав, він втратив сон, у нього погіршився стан здоров`я через постійні переживання, втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають додаткових зусиль для організації свого життя. Він змушений постійно думати про те, що втратив свою роботу, внаслідок незаконних дій відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 наказу Генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР від 04 червня 2020 року № 85 «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що вимоги позивача є правомірними з огляду на те, що дії відповідача в частині прийняття пункту 1 оспорюваного наказу в подальшому мали наслідком порушення трудових прав ОСОБА_1 , оскільки у штаті новоствореного організаційно-методичного відділення відсутня посада лікаря-невропатолога.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на попередній посаді, суд першої інстанції виходив з того, що у справі № 607/14453/20 суд вже поновив ОСОБА_1 на попередньому місці роботи, а відтак в цій частині позовних вимог порушене право позивача вже захищене рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів завдання йому такої шкоди. Так, ОСОБА_1 не довів суду, що дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, втрати ним нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто своє право на отримання грошового відшкодування моральної шкоди, що є достатнім для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 та КНП «ТОКПЛ» ТОР подали апеляційні скарги.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу КНП «ТОКПЛ» ТОР задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року в частині визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР від 04 червня 2020 року № 85 «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби» скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено в цій частині позову.

В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскарження працівником рішення (наказу) про визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, не є належним способом захисту прав працівника, оскільки прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи, або уповноваженого ними органу, та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу в позові про відшкодування моральної шкоди.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди та постанову суду апеляційної інстанції, ухваливши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуваній судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

15 листопада 2021 року на адресу Верховного Суду від КНП «ТОКПЛ» ТОР через засоби поштового зв`язку надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

03 листопада 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 20 березня 1989 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Тернопільську обласну клінічну психоневрологічну лікарню на посаду лікаря-невропатолога 4 неврологічного відділення, з 01 червня 2001 року переведений на посаду невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення амбулаторно-поліклінічного відділення.

Згідно з наказом генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР№ 85 від 04 червня 2020 року «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби» проведено реорганізацію консультативно-методичної служби шляхом ліквідації організаційно-методичного консультативного відділення і утворення організаційно-методичного відділення. Консультативний прийом наказано забезпечити профільними спеціалістами за рахунок наявного кадрового потенціалу.

Відповідно до наказу генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР № 86 від 05 червня 2020 року у зв`язку з виробничою необхідністю ОСОБА_1 - лікаря-невропатолога організаційно-методичного консультативного відділення поліклініки переміщено з 23 червня 2020 року працювати на повну ставку лікарем-невропатологом інсультного відділення, з оплатою праці згідно штатного розпису в межах спеціальності і кваліфікації, обумовлених трудовим договором, без зміни істотних умов праці та оплати праці.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 січня 2021 року у справі № 607/14453/20, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 липня 2021 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2021 року, позов ОСОБА_1 до КНП «ТОКПЛ» ТОР про скасування наказу про переміщення та поновлення на попередньому місці роботи задоволено. Скасовано наказ «Про переміщення ОСОБА_1 » № 86 від 05 червня 2020 року та поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення на попередній посаді в касаційному порядку не оскаржені, а тому, відповідно до статті 400 ЦПК України, в цій частині не є предметом касаційного перегляду.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статтею 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 64 ГК України підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності.

Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Пунктом 7.9.2 Статуту КНП «ТОКПЛ» ТОР визначено, що питання організації господарської діяльності відповідача належить до виключної компетенції керівника відповідача, і є його дискреційними повноваженнями.

Згідно з позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18 (провадження № 61-393св19), від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17 (провадження № 61-8393св20), право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу. Отже, втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що з припиненням дії вимог наказу Міністерства охорони здоров`я № 20 від 22 січня 2007 року, що визначає необхідність диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, відповідачем було вирішено реорганізувати консультативно-методичну службу з метою ефективного використання бюджетних коштів.

Так, наказом генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР № 85 від 04 червня 2020 року «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби» проведено реорганізацію консультативно-методичної служби шляхом ліквідації організаційно-методичного консультативного відділення і утворення організаційно-методичного відділення. Консультативний прийом наказано забезпечити профільними спеціалістами за рахунок наявного кадрового потенціалу.

Штатним розписом на вересень-грудень 2020 року підтверджено, що відбулася ліквідація організаційно-методичного консультативного відділення і утворено організаційно-методичне відділення, у якому відсутня посада лікаря-невропатолога.

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування пункту 1 наказу Генерального директора КНП «ТОКПЛ» ТОР від 04 червня 2020 року № 85 «Про оптимізацію роботи консультативно-методичної служби», з огляду на те, що вирішення питання організаційної структури, чисельності та штатів працівників є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи, або уповноваженого ними органу, та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог, зазначених вище, а тому задоволенню не підлягають.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 червня 2021 року в оскаржуваній частині та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов