ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року

м. Київ

справа № 495/1257/21

провадження № 61-395св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,

відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Мишка В. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Сегеди С. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У лютому 2021 року виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, правонаступником якої є Білгород-Дністровська окружна прокуратура(далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (далі - Затоківська селищна рада), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку у комунальну власність.

Позовну заяву прокурор мотивував тим, що на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Косюк О. П. (далі - приватний нотаріус Косюк О. П.) від 06 жовтня 2020 року № 54448193 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Підставою для державної реєстрації стало рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», відповідно до якого ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва.

Згодом, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Кушнір І. В. (далі - приватний нотаріус Кушнір І. В.) від 07 жовтня 2020 року № 54469066 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2020 року № 975, посвідчений приватним нотаріусом Кушнір І. В., згідно з яким ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення -для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до ЗК України, - землі рекреаційного призначення.

Далі, на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Чербаджи К. М. від 11 листопада 2020 року № 55087042 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2020 року № 489, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К. М. (далі - приватним нотаріусом Чербаджи K. M.), згідно з яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до ЗК України, - землі рекреаційного призначення.

Прокурор уважав, що рішення органу місцевого самоврядування про передачу у власність зазначеної земельної ділянки є незаконним, а земельна ділянка підлягає поверненню до земель комунальної власності з огляду на таке.

Згідно з інформацією з Державного земельного кадастру, категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року у справі № 495/8566/16ц рішення Затоківської селищної ради Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1579 та свідоцтво про право власності фізичної особи на земельну ділянку скасовано. Встановлено, що відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації.

Генеральним планом смт. Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока. Згідно з викопіюванням з Генерального плану смт. Затока, зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Відповідно до даних з Публічної кадастрової карти України земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 розташована на відстані приблизно 107,59 м від урізу води Чорного моря, а отже, входить до прибережної захисної смуги.

Рішенням Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» (далі - ТОВ «Укрбудінвест») затверджено містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. Затока, згідно з яким вказана земельна ділянка, що розташована на відстані приблизно 107,59 метрів від урізу води у Лиманському районі смт. Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно з містобудівними нормами.

У зв`язку з чим прокурор уважав, що відведення спірної земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва не відповідає наявній містобудівній документації, що є грубим порушенням приписів земельного та містобудівного законодавства. Відповідно до Генерального плану, вказана територія відноситься до земель запланованих для територій рекреаційних установ та центрів загально-рекреаційного обслуговування, тому надання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 для індивідуального дачного будівництва суперечить чинній містобудівній документації.

Аналогічна заборона встановлена пунктом 10.17 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища від 17 квітня 1992 року № 44 та пунктом 7 Постанови Ради Міністрів УРСР від 26 червня 1986 року № 238 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнування». Індивідуальне дачне будівництво у прибережно-захисній смузі Чорного моря суперечить Генеральному плану смт. Затока та містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 107,59 м від урізу води і знаходиться в прибережній захисній смузі уздовж Чорного моря.

У зв`язку з тим, що земельна ділянка вибула з власності територіальної громади незаконно, з допущенням порушень вимог чинного законодавства, то укладені договори купівлі-продажу земельної ділянки підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а земельна ділянка - поверненню до земель комунальної власності.

Незаконне відчуження земельної ділянки із земель рекреаційного призначення, яка є власністю територіальної громади смт. Затока, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне за собою нераціональне використання земель, що порушує інтереси держави. Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Спірна земельна ділянка упродовж жовтня-листопада 2020 року, тобто досить незначного періоду часу, неодноразово відчужувалася, що вказує на певну схему заволодіння земельною ділянкою, направлену на унеможливлення у подальшому повернення особливо цінних земельних ділянок на узбережжі Чорного моря, посилаючись на добросовісність набуття права власності на землю.

Прокурор просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення І сесії VII скликання Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року за № 1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», яким ОСОБА_3 передано у власність сформовану земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2020 року за № 975, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріальною округу Кушнір І. В., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2020 року за № 489, посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чербаджи К. М., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити за ОСОБА_1 речове право власності на земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису 39133629 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель комунальної власності Затоківської селищної ради земельну ділянку площею 0,0907 га (кадастровий номер 5110300000:02:005:0072) для індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 14 січня 2022 року у задоволенні позовної заяви керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах держави до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 лютого 2021 року у справі

№ 495/1257/21 шляхом скасування арешту на земельну ділянку площею 0,0907 та з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 565172651103.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Затоківської селищної ради від 20 лютого 2019 року № 936 затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони Чорного моря на території смт. Затока, з якого вбачається, що прибережна захисна смуга Чорного моря на території смт. Затока співпадає з пляжною зоною Чорного моря на території смт. Затока. Проте, спірна земельна ділянка до пляжної зони не входить та не відноситься до прибережної захисної смуги, у зв`язку з чим відсутні порушення рішенням Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1582 обмежень у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, встановлених ВК України та ЗК України.

При цьому суд першої інстанції спростував посилання позивача на наявність рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року у справі № 495/8566/16-ц, оскільки це рішення оскаржено в апеляційному порядку і розгляд апеляційної скарги ще не завершено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не встановлено неправомірного відчуження спірної земельної ділянки та порушення інтересів держави.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року змінено.

Викладено мотивувальну частину рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року в редакції мотивувальної частини даної постанови.

У решті рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що висновки, викладені у рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року у справі № 495/8566/16-ц про те, що Генеральний план смт. Затоки, затверджений 25 лютого 2005 року, втратив чинність, зроблено лише на підставі інформації адвоката, який не представляє інтереси Затоківської селищної ради, тому ці обставини не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи. При цьому представник Затоківської селищної ради участі у судових засіданнях не брав, доказів, що підтверджують факт втрати чинності Генерального плану смт. Затока, затверджений 25 лютого 2005 року, не надав. Цим Генеральним планом не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території смт. Затока. Згідно із викопіюванням із Генерального плану смт. Затока зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ.

Звернення прокурора до суду з позовом спрямовано на вирішення суспільно значимої потреби у відновленні законності щодо раціонального використання особливо цінних земельних ділянок, призначених для організації відпочинку необмеженого кола громадян.

Встановивши, що категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, суд апеляційної інстанції вказав, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, у разі його незаконності такому суспільному інтересу не відповідає.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту, а саме визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договорів купівлі-продажу земельної ділянки недійсними, припинення речового права на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельну ділянку, які є неефективними. Належним способом захисту є витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі статті 388 ЦК України, а належним відповідачем - особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку, що відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду, висловленої у відповідних судових рішеннях.

Короткий зміст касаційної скарги

У січні 2024 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

24 січня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 495/10983/17 (провадження № 61- 61-19358св20), від 08 грудня 2021 року у справі № 495/1494/18 (провадження № 61- 61-5155св21).

Звертає увагу, що прокурор звернувся до суду як самостійний позивач та не є власником землі, а спірна земельна ділянка не вибувала з володіння територіальної громади Затоківської селищної ради поза її волею, а вибула на підставі прийнятого рішення самої ж Затоківської селищної ради як уповноваженого державою органу на розпорядження земельною ділянкою. Вважає, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статей 387 388 ЦК України, натомість мав застосувати статті 21 393 ЦК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2024 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін, як такі, що прийняті без порушень норм матеріального права та норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Генеральним планом смт. Затока, затвердженим рішенням Затоківської селищної ради від 25 лютого 2005 року № 1461, не передбачено відведення земель під індивідуальне дачне будівництво на вказаній території АДРЕСА_2 . Згідно із викопіюванням з Генерального плану смт. Затока, виконаного архітектором Затоківської селищної ради ОСОБА_4 , зазначена територія визначена як землі рекреаційних установ. Згідно із даними Публічної кадастрової карти України, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5110300000:02:005:0072 розташована на відстані приблизно 107,59 м від урізу води Чорного моря, а, отже, входить до прибережної захисної смуги.

Аналогічна заборона встановлена пунктом 10.17 ДБН 360-92 «Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету у справах будівництва, архітектури і охорони історичного середовища від 17 квітня 1992 року № 44, та пунктом 7 Постанови Ради Міністрів УРСР від 26 червня 1986 року № 238 «Про підвищення ефективності робіт по захисту берегів Чорного і Азовського морів від руйнування». Індивідуальне дачне будівництво у прибережній захисній смузі Чорного моря суперечить Генеральному плану смт. Затоки та містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам. Спірна земельна ділянка розташована на відстані приблизно 107,59 м від урізу води і знаходиться в прибережній захисній смузі уздовж Чорного моря.

Рішенням Затоківської селищної ради від 04 червня 2008 року № 219 ТОВ «Укрбудінвест» затверджене містобудівне обґрунтування на розміщення пляжно-розважального комплексу у Лиманському районі смт. Затока, згідно із яким вказана земельна ділянка, що розташована на відстані приблизно 107,59 метрів від урізу води у Лиманському районі смт. Затока біля земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ТОВ «Укрбудінвест», передбачена для розміщення пляжно-розважального комплексу згідно з містобудівними нормами.

Рішенням Затоківської селищної ради від 20 лютого 2019 року № 936, яким затверджено проект землеустрою щодо організації і встановлення меж земель водного фонду та водоохоронної зони Чорного моря на території смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області, встановлено: водоохоронну зону Чорного моря на території смт. Затока загальною площею - 878,9545 га; прибережну захисну смугу Чорного моря на території смт. Затока загальною площею - 104,7262 га; пляжну зону Чорного моря на території смт. Затока загальною площею - 104,7262 га (у межах прибережної захисної смуги).

Із вищевказаного рішення встановлено, що прибережна захисна смуга Чорного моря на території смт. Затока співпадає з пляжною зоною Чорного моря на території смт. Затока.

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено:

- на підставі рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Косюк О. П. від 06 жовтня 2020 року № 54448193 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису про право власності 38540387, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації стало рішення Затоківської селищної ради від 05 жовтня 2020 року № 1579 «Про передачу у власність сформованої земельної ділянки комунальної власності», відповідно до якого ОСОБА_3 передано у власність вищевказану земельну ділянку для індивідуального дачного будівництва;

- на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Кушнір І. В. від 07 жовтня 2020 року № 54469066 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_2 (номер запису про право власності 38559565, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07 жовтня 2020 року № 975, посвідчений приватним нотаріусом Кушнір І. В., згідно з яким ОСОБА_3 відчужила, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до ЗК України - землі рекреаційного призначення;

- на підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Чербаджи К. М. від 11 листопада 2020 року № 55087042 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень зареєстровано право приватної власності на вищевказану земельну ділянку за ОСОБА_1 (номер запису про право власності 39133629, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 565172651103). Підставою для державної реєстрації переходу права власності є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2020 року № 489, посвідчений приватним нотаріусом Чербаджи K. M., згідно з яким ОСОБА_2 відчужив, а ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку площею 0,0907 га, кадастровий номер 5110300000:02:005:0072, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення земельної ділянки - для індивідуального дачного будівництва. Категорія землі, відповідно до ЗК України - землі рекреаційного призначення.

Згідно із інформацією з Державного земельного кадастру, категорія спірної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва (том 1, а. с. 29).

Спірна земельна ділянка, кадастровий номер 5110300000:02:005:007, вже передавалась у власність громадянину ОСОБА_5 на підставі рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2748 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_6 та іншим (всього 19 осіб) для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ».

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 травня 2019 року у справі № 495/8566/16ц, яке постановою Одеського апеляційного суду від 07 вересня 2023 року залишено без змін, визнано незаконним та скасовано рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2748 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок гр. ОСОБА_6 та іншим (всього 16 чоловік, окрім ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) для індивідуального дачного будівництва, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 »

Визнано недійсним, зокрема, свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , індексний номер 33094553 від 03 лютого 2015 року, видане реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на земельну ділянку площею 0, 0907 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:005:007) (том 1, а. с. 52).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга заступника керівника Одеської обласної прокуратури не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незмінній судом апеляційної інстанції частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення суду першої, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви рішення місцевого суду, правильно вказав, що, звернувшись до суду з позовними вимогами про: а) визнання незаконним рішення ради, б) визнання недійсним свідоцтва про право власності, в) визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, прокурор обрав неналежний (неефективний) спосіб захисту прав.

Доводи касаційної скарги прокурора про те, що ним обрано правильний та ефективний спосіб захисту прав держави, оскільки наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі, як було встановлено з обставин цієї справи, унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача, а земельна ділянка не вибувала із володіння селищної ради, не є підставою для скасування судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19).

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

Позовна заява у цій справі подана першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури у зв`язку із незаконним, на його думку, заволодінням земельною ділянкою комунальної власності, фізичною особою - ОСОБА_1 .

Велика Палата Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) у постанові від 23 листопада 2021 року вказувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник

з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21)

Отже, вимоги про визнання незаконним рішення ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірну земельну ділянку не відповідають належному способу захисту.

Так, для витребування нерухомого майна оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)). Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (подібні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

Визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку (яке видане на підставі відповідного оспорюваного рішення про передачу у власність земельної ділянки) також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння, а тому в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18)).

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі першим заступником керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури позовні вимоги не відповідають належному способу захисту.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Отже, вказані, а також інші доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні прокурором норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги на висновки судів попередніх інстанцій не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення, з урахуванням внесених апеляційним судом змін, без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року в незміненій апеляційним судом частині та постанову Одеського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник