Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.12.2020 року у справі №753/22506/17

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 753/22506/17

провадження № 61-18126св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, в інтересах малолітньої ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від

12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої

ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником квартири

АДРЕСА_1.

17 жовтня 2007 року між нею та Публічним акціонерним товариством "Райфайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райфайзен Банк Аваль") укладено кредитний договір №014/1179/82/1557 за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 510 000,00
грн. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов'язання за указаним кредитним договором, між нею та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку банку передано належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2011 року розірвано кредитний договір №014/1179/82/1557 від 17 жовтня 2007 року, укладений між нею та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль", стягнуто з неї на користь ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 910 546,62 грн та у рахунок її погашення звернуто стягнення на нерухоме

майно - квартиру АДРЕСА_1.

22 лютого 2016 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі незаконного рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. від 22 січня 2016 року, шляхом обману заволоділи належною їй квартирою, виселили її та членів її сім'ї, у тому числі неповнолітніх, без рішення суду, участі державної виконавчої служби, дозволу служби у справах дітей, повідомлення про відчуження квартири на користь третіх осіб, зламали та замінили існуючі замки вхідних дверей, винесли наявне в квартирі майно та травмували собаку.

Право власності на належну їй квартиру незаконно перереєстровано на

ОСОБА_4, яка згодом відчужила його на користь ОСОБА_3, її та її малолітню дочку знято з реєстрації у зазначеній квартирі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня

2016 року задоволено її адміністративний позов до Дарницького районного відділу державної міграційної служби в м. Києві, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, поновлено реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 за адресою:

АДРЕСА_2.

Посилаючись на те, що вона незаконно позбавлена можливості проживати у зазначеному будинку, і відповідач в цьому чинить їй перешкоди, просила: усунути їй перешкоди у користуванні спірною квартирою шляхом вселення її, як особи, яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні квартирою; зобов'язати ОСОБА_3 надати їй, як особі, яка діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дублікат ключів від зазначеної квартири.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 01 липня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, задоволено.

Вселено ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Зобов'язано ОСОБА_3 надати ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дублікат ключів від квартири

АДРЕСА_1.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири та в ній зареєстрована, що встановлено постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року, однак відповідач заперечує проти користування позивачкою зазначеною квартирою, не надає доступу до неї, чим чинить перешкоди у її користуванні, що є підставою для задоволення позову.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задоволено. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 01 липня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 є власником спірної квартири, оскільки внаслідок не виконання її зобов'язань за кредитним договором в позасудовому порядку звернено стягнення на спірну квартиру, яка була предметом іпотеки, шляхом набуття права власності на неї ОСОБА_4, яка в подальшому відчужила її на користь ОСОБА_3, який з 26 лютого 2016 року є єдиним власником квартири.

Позивач та її малолітня дочка не є членом сім'ї власника квартири ОСОБА_3, спільним побутом з ним не пов'язана, а тому вселення ОСОБА_1 разом із дитиною у спірну квартиру порушить право власності відповідача. Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються вирішення питання про усунення перешкод у користуванні чужим майном та вселення в чуже майно, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1, у якій заявниця просила скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, посилалася на неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 червня 2015 року у справі № 21-1438а15 та від

01 березня 2016 року у справі № 21-5446а15, а також на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що кредитні та іпотечні зобов'язання ОСОБА_1 припинені з дати набрання законної сили (11 січня 2012 року) заочним рішенням Дарницького районного суду від 07 квітня

2011 року, яким розірвано укладений між нею та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" кредитний договір, а тому з 11 січня 2012 року будь-яке відчуження права вимоги за указаними договорами, у тому числі на користь ОСОБА_4, неможливо.

Банк не здійснив жодних дій щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором у спосіб звернення стягнення на спірне нерухоме майно на виконання заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від

07 квітня 2011 року, а тому пропустив строк для виконання у встановленому законом порядку зазначеного судового рішення. Вона постійно цікавилася питанням наявності виконавчого провадження щодо примусового стягнення на належну їй квартиру на підставі рішення суду, публічні торги з реалізації іпотечного майна не проводилися, рішення служби у справах дітей про надання згоди на виселення неповнолітньої дитини не приймалося, а тому рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембарської С. І. від 22 січня 2016 року про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 є незаконним, а подальше відчуження квартири на користь

ОСОБА_3 недійсним.

Судами попередніх інстанцій не ураховані обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року (справа № 826/5882/16), зокрема протиправність дій Дарницького районного відділу Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 у спірній квартирі. У разі не звільнення житлового приміщення його мешканцями у добровільному порядку, ОСОБА_4 зобов'язана була звернутись до суду з позовом про їх примусове виселення.

ОСОБА_4 не надала до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби в м. Києві разом із заявою про зняття її та її малолітньої дитини з реєстрації за адресою спірної квартири рішення суду, яке б набрало законної сили, про їх примусове виселення, про позбавлення їх права власності на житлове приміщення або про позбавлення права користування зазначеним житловим приміщенням, а тому виселення її та її малолітньої дитини за відсутності рішення суду є незаконним, що встановлено при розгляді справи № 826/5882/16, а тому зазначені обставини є преюдиційними для розгляду цієї справи.

Вказувала на те, що ухвалою від 03 лютого 2020 року суд неправомірно відмовив у зупиненні провадження у справі до розгляду Дарницьким районним судом м. Києва цивільної справи № 753/13280/16-ц за її позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембаровської С. І., Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредекс Фінанс" (далі - ТОВ "Кредекс Фінанс "), Акціонерне товариство "Райфайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райфайзен Банк Аваль"), ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПрАТ "КБ "Хрещатик") Костенка І. І., третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсними рішень, договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, оскільки розгляд цієї справи неможливий без вирішення питання щодо правомірності набуття ОСОБА_4, а в подальшому і ОСОБА_3 права власності на спірну квартиру.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано справу з місцевого суду.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 10 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" укладено кредитний договір №014/1179/82/1557, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 510 000,00 грн. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2011 року у справі № 2-375/11 за позовом ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, розірвано кредитний договір №014/1179/82/1557 від 17 жовтня 2007 року, укладений між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1, стягнуто із ОСОБА_1 на користь

ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором у розмірі 910
546,62 грн, та звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1.

25 вересня 2015 року між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором №014/1179/82/1517 від 17 жовтня 2007 року та за договором іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладеними між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1

25 вересня 2015 року між ПАТ "Комерційний банк "Хрещатик" та ТОВ "Кредекс Фінанс" укладено договори про відступлення прав вимоги за кредитним договором №014/1179/82/1517 від 17 жовтня 2007 року та за договором іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладеними між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1

25 вересня 2015 року між ТОВ "Кредекс Фінанс" та ОСОБА_4 укладено договори про відступлення права вимоги за кредитним договором №014/1179/82/1517 від 17 жовтня 2007 року та договором іпотеки від 17 жовтня 2007 року, укладеними між ПАТ "Райфайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1

22 січня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гембарською С. І. прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1, за

ОСОБА_4

15 лютого 2016 року на підставі заяви представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 про зняття з реєстраційного обліку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знято з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_2.

23 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та її батьком ОСОБА_3 укладено договір дарування спірної квартири.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майно щодо об'єкта нерухомого майна від 22 березня 2016 року № 55625540, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_3.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня

2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року, у справі №826/5882/16 задоволено позов ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітньої дочки

ОСОБА_2, до Дарницького районного відділу державної міграційної служби в м.

Києві, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2. Зобов'язано Дарницький районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві внести до карток реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання зазначеної особи шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства, та надіслати до реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу змінені відомості про поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2.

Постановою Верховного Суду від 14 червня 2018 року задоволено касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від

13 березня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про зобов'язання Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві внести до карток реєстрації малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адресних карток відомості про скасування зняття з реєстрації місця проживання зазначеної особи шляхом внесення запису "скасовано" на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства, та надіслати до реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу змінені відомості про поновлення реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_2, а справу в цій частині направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд. В іншій частині (щодо визнання протиправними дій Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві щодо зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 11 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1, що діє в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, до Дарницького районного відділу державної міграційної служби в м. Києві, третя особа: Служба у справах дітей Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду за заявою позивача.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Таким чином, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня

2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 статті 391 ЦК України (стаття 396 ЦК України).

У пункті 33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17 (провадження № 14-391цс19) вказано, що: "одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини 2 статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном (негаторний позов). Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним, зокрема і у випадку, коли перешкоди у здійсненні зазначеного права чинить власник майна".

По своїй суті позов про вселення є різновидом негаторного позову, і тому коли в особи відсутнє право власності чи речове право на чужу річ, такий позов задоволений бути не може.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від

03 червня 2020 року у справі №750/256/19.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина 5 статті 82 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначено, що преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення, апеляційний суд виходив із того, що позивачка та її малолітня донька не є власниками спірної квартири чи членами його сім'ї.

Зазначений висновок є передчасним, оскільки суд не урахував обставини, встановлені у постанові Окружного адміністративного суду від 29 грудня

2016 року, зокрема незаконність виселення малолітньої ОСОБА_2 зі спірної квартири, без відповідного рішення суду про виселення, або про позбавлення права власності на житлове приміщення, чи позбавлення права користування спірним житловим приміщенням.

Пунктом 6 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен ураховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. З огляду на наведене, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку повинен з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

В апеляційному суді ОСОБА_1 заявляла клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Дарницьким районним судом міста Києва справи № 753/13280/16-ц за її позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембаровської С. І., ТОВ "Кредекс Фінанс", АТ "Райфайзен Банк Аваль", ліквідатора ПрАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І. І., третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у

м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсними рішень, договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, на обґрунтування якого зазначала, що розгляд цієї справи неможливий без установлення правомірності вибуття спірної квартири з її власності.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, суд апеляційної інстанції ухвалою від 03 лютого

2020 року, занесеною до журналу судового засідання, виходив з того, що справа № 753/13280/16-ц тривалий час розглядається у суді першої інстанції, зокрема з 2016 року, а тому зупинення провадження у справі, що переглядається в апеляційному порядку, спричинить затягування її розгляду. Крім того, рішення суду про задоволення позову заявника у справі, що розглядається у суді першої інстанції буде слугувати підставою для перегляду судового рішення у цій справі за нововиявленими обставинами.

Верховний Суд не погоджується із зазначеним висновком апеляційного суду, з підстав невідповідності його завданням цивільного судочинства, вимогам законності та обґрунтованості судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правовою позицією, викладеною Конституційним Судом України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 (абзац 10 пункт 9 мотивувальної частини), правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від

01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у статтею 251 ЦПК України, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

ОСОБА_1 обґрунтовувала клопотання про зупинення провадження у справі № 753/13280/16-ц за її позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гембаровської С. І.,

ТОВ "Кредекс Фінанс ", АТ "Райфайзен Банк Аваль ", ліквідатора ПрАТ "КБ "Хрещатик" Костенка І. І., третя особа - Служба у справах дітей Дарницької районної у м.

Києві державної адміністрації, про визнання недійсними рішень, договорів, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, що розглядається Дарницьким районним судом міста Києва, (позов у зазначеній справі було подано раніше, до звернення з позовом до суду у справі, що переглядається), посилаючись на те, що справу, яка переглядається в апеляційному порядку, неможливо розглянути до розгляду наведеної вище справи, що розглядається в суді першої інстанції, оскільки від вирішення справи, у якій вона оспорює правомірність передачі права власності на спірну квартиру ОСОБА_4 та як власник просить витребувати зазначене нерухоме майно у останнього її набувача ОСОБА_3, залежить правильність вирішення справи про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою та вселення.

Верховний Суд вважає наведені аргументи заявника обґрунтованими, оскільки обставини, які підлягають встановленню судом у іншій справі, мають преюдиційне значення для розгляду зазначеної справи, і вони не можуть бути самостійно встановлені судом у справі, яка переглядається. Таким чином, зазначені справи є взаємопов'язаними, оскільки існує вмотивований зв'язок між очікуваними висновками рішення суду у справі № 753/13280/16-ц та судовим рішення у цій справі, а тому апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 753/13280/16-ц.

Відповідно до частин 1 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Узагальнюючи наведене, необхідно дійти висновку, що оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства та завданням цивільного судочинства не відповідає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ураховує тривалість розгляду зазначеної справи у суді, разом з тим допущені апеляційним судом процесуальні порушення унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко