Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2019 року у справі №243/11850/18

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 243/11850/18

провадження №61-18144св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі прокуратури Донецької області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року у складі судді Агєєва О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Держави Україна в особі прокуратури Донецької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна казначейська служба України, Міністерство фінансів України, Секретаріат уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Міністерство юстиції України, про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 12 червня 2018 року вона звернулась до керівника Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області Шилова В. С. із заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та про притягнення до кримінальної відповідальності заступника начальника відділу органу державної виконавчої служби Слов`янського управління юстиції Ревви А. Ю. Однак керівником прокуратури вказані відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесені, розслідування обставин, викладених у заяві-повідомленні, не розпочато.

На підставі вказаного ОСОБА_1 росила визнати протиправною, незаконною і неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала у невиконанні керівником Слов`янської місцевої прокуратури Шиловим В. С. його службових обов`язків щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за результатами розгляду її заяви-повідомлення від 12 червня 2018 року; встановити факт порушення керівником Слов`янської місцевої прокуратури прокурором Шиловим В. С. присяги прокурора, викладеної у статті 36 Закону України «Про прокуратуру»; встановити факт порушення її права на розгляд звернення та на отримання обґрунтованої відповіді від посадової особи органу державної влади в установлений законом строк відповідно до вимог статті 40 Конституції України та частини першої статті 214 КПК України; встановити факт порушення її права на ефективний правовий засіб захисту прав людини відповідно до статей 1, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року; стягнути з Держави України за представництвом прокуратури Донецької області за рахунок Державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду у розмірі 134 028,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року у складі судді Мінаєва І. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на це рішення суду.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявником не сплачено судовий збір, та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, є Закон України «Про судовий збір», згідно з пунктом 13 частини другої статті 2 якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Вказане свідчить, що особа звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви, разом з тим, вона не звільнена від сплати судового збору при поданні апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, безпідставно повернувши її апеляційну скаргу на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року, позбавив її права на доступ до правосуддя та поклав на неї обов`язок зі сплати судового збору, хоча згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від його сплати як при поданні позовної заяви, так й апеляційної скарги.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року заступник прокурора Донецької області подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скарги на це рішення суду.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 30 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки заявником не сплачено судовий збір, та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2019 року визнано неподаною і повернуто заявнику.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК Українивстановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як указує Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

У § 55 рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), від 19 червня 2001 року, заява № 28249/95, ЄСПЛ підкреслив, що обмеження доступу до суду буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У частині другій статті 357 ЦПК України визначено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив із того, що заявником не сплачено судовий збір, оскільки на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від його сплати звільняються позивачі лише за подання позовної заяви, а не будь-якої іншої заяви чи скарги.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Із урахуванням системного аналізу цієї норми закону, призначення судових витрат, а також змісту положення частини першої статті 3 цього Закону й встановлення законодавцем ставок судового збору за скарги при перегляді судових рішень у відсотках від збору, що підлягає сплаті за подання позову (стаття 4), необхідно виходити із того, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг. Порушені права позивача з наведених у позові підстав можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц, провадження № 14-57цс18 та постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 712/2452/17, провадження № 61-32839св18 і від 20 лютого 2019 року у справі № 712/2452/17, провадження № 61-32839св18.

У частині четвертої статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, покладаючи на ОСОБА_1 обов`язок зі сплати судового збору, апеляційний суд вказаних вимог не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що несплата позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у цій категорії справ має оцінюватися як невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та є підставою для повернення апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, безпідставно поклав на ОСОБА_1 обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав апеляційну скаргу неподаною і повернув її.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 09 вересня 2019 року скасувати,справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович