Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.09.2019 року у справі №2-2835/05

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2-2835/05

провадження № 61-16613св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у складі судді Герасименко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2005 року позов задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 06 липня 1988 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішення суду мотивовано тим, що стосунки між подружжям припинено, а тому наявні підстави для розірвання шлюбу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_2 01 березня 2019 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2005 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, обізнаною про розгляд справи, а також враховуючи відсутність обставин, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 358 ЦПК України, а тому у відкритті апеляційного провадження необхідно відмови.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 2-2835/05 та витребувано її з Комунарського районного суду м. Запоріжжя.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржену ухвалу апеляційного суду та справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що всі ці роки ОСОБА_2 не була повідомлена про розірвання шлюбу, оскільки всі ці роки мешкали разом. Крім того, позовна заява була подана позивачем не за підсудністю, оскільки ні позивач, ні відповідач ніколи не проживали у Комунарському районі міста Запоріжжя.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2019 року частково відновлено втрачене судове провадження № 2-2835/05.

Зі змісту оскаржуваного рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2005 року вбачається, що ОСОБА_2 належним чином була повідомлена про розгляд справи, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала.

Таким чином матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про розгляд справи.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 та 2 статті 55 Конституції України).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 292 ЦПК України, 2004 року, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 294 ЦПК України, 2004 року, заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ (частини 1 та 2 статті 73 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини 3 статті 297 ЦПК України, 2004 року, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 297 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_2 подана 01 березня 2019 року, тобто після спливу майже чотирнадцяти років з дня складення повного тексту рішення суду першої інстанції та визнавши підстави, на які посилається ОСОБА_2 для поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 квітня 2005 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська