Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.04.2021 року у справі №761/33089/20
Постанова КЦС ВП від 25.11.2022 року у справі №761/33089/20

Постанова

Іменем України

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 761/33089/20

провадження № 61-8292св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Меженська Кароліна Сергіївна, про визнання правочинів недійсними

за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Тананакіна Олександра Валерійовича на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року у складі Саадулаєва А. І. та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року у складі колегії суддів: Нежури В. А., Андрієнко А. М., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» (далі - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень, укладений 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 39, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С.; визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень, укладений 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 41, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору дарування нежитлових приміщень, укладеного 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстроваого в реєстрі за № 39, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С., індексний номер: 18797166 від 22 січня 2015 року, 17:02:56, приватний нотаріус Меженська К. С., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору дарування нежилих приміщень, укладеного 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 41, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С., індексний номер: 18798597 від 22 січня 2015 року, 17:37:43, приватний нотаріус Меженська К. С., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» посилалося на те, що 27 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум», банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум»), і Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфініті Центр Україна» (далі - ТОВ «Інфініті Центр Україна») був укладений кредитний договір № 0026/08/01-KLI, за умовами якого банк надав ТОВ «Інфініті Центр Україна» кредитні кошти у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 800 000,00 дол. США зі строком повернення до 25 травня 2010 року, зі сплатою 15 % річних, а ТОВ «Інфініті Центр Україна» зобов`язалося повернути кредит в строки та на умовах, визначених договором.

30 жовтня 2008 року між ПАТ «Банк Форум», ТОВ «Інфініті Центр Україна» і ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність перед ПАТ «Банк Форум» за виконання ТОВ «Інфініті Центр Україна» усіх його зобов`язань за кредитним договором № 0026/08/01-KLI.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору та договору поруки ПАТ «Банк Форум» звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0026/08/01-KLI. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року, задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 742 414,95 дол. США і 1 072 405,97 грн пені.

Після набрання цим рішенням законної сили був виданий виконавчий лист, який пред`явлено до виконання, та 04 грудня 2014 року відділ примусового виконання рішень ДВС України відкрив виконавче провадження № 45690158.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11 не було виконано через відсутність у боржника майна, на яке можливо було звернути стягнення, а заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. У зв`язку з цим постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС Міністерства юстиції України від 20 жовтня 2016 року виконавчий документ повернутий стягувачу.

04 квітня 2019 року між ПАТ «Банк Форум» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» (06 серпня 2019 року перейменоване на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста») був укладений договір № 0002/19/16 про відступлення прав вимоги. На підставі цього договору до ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» перейшло право вимоги за кредитним договором № 0026/08/01-KLI та договорами, якими забезпечено його виконання, і судовими рішеннями. Тобто ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є новим кредитором ТОВ «Інфініті Центр Україна» і ОСОБА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі № 2-9664/11 стягувача ПАТ «Банк Форум» замінено на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

Позивачу, до якого перейшли права вимоги за кредитним договором № 0026/08/01-KLI, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що 22 січня 2015 року, тобто в період дії невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості, ОСОБА_1 вчинив договори дарування:

нежилих приміщень з № 1 по № 13 (групи приміщень № 16), загальною площею 169,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С.;

нежилих приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 16-а), загальною площею 76,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С.

На думку позивача, вказані правочини вчинені на шкоду кредитору, оскільки безоплатне відчуження зазначених об`єктів нерухомого майна відбулось під час відкритого виконавчого провадження № 45690158 з виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11. У зв`язку з цим ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» просило позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 22 березня 2021 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір дарування нежитлових приміщень, укладений 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований в реєстрі за № 39, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С. Визнав недійсним договір дарування нежитлових приміщень, укладений 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрований в реєстрі за № 41, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору дарування нежитлових приміщень, укладеного 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованого в реєстрі за № 39, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С., індексний номер: 18797166 від 22 січня 2015 року, 17:02:56, приватний нотаріус Меженська К. С., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі договору дарування нежилих приміщень, укладеного 22 січня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зареєстрованого в реєстрі за № 41, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Меженською К. С., індексний номер: 18798597 від 22 січня 2015 року, 17:37:43, приватний нотаріус Меженська К. С., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними. При цьому суд виходив з того, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі № 2-9664/11 стягувач ПАТ «Банк Форум» замінений на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста». Таким чином, ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» є кредитором та стягувачем за рішенням у справі № 2-9664/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 0026/08/01-KLI. Оспорювані договори дарування, за якими було безоплатно відчужене майно, укладені ОСОБА_1 при не виконаному грошовому зобов`язанні, що випливає з рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11, за яким з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 742 414,95 дол. США та 1 072 405,97 грн пені. Крім того, суд виходив керувався тим, що в момент укладення ОСОБА_1 оспорюваних договорів дарування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11 перебувало на примусовому виконанні. В подальшому виконавчий документ № 2-9664/11 був повернутий без виконання у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення. Отже, невиконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором є прямим наслідком безоплатного відчуження ОСОБА_1 наявного нерухомого майна під час виконавчого провадження зі стягнення з нього коштів. Тому оспорювані договори дарування були укладені на шкоду кредитору з метою ухилення ОСОБА_1 від виконання грошового зобов`язання за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 грудня 2013 року в справі № 2-9664/11. У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними договорів дарування нежилих приміщень є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Як похідні підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, якими було зареєстровано право власності на нежилі приміщення на підставі договорів дарування, які визнаються недійсними.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Київський апеляційний суд постановою від 20 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Тананакін О. В., залишив без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У серпні 2022 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Тананакін О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказує те, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що після укладення оспорюваних договорів дарування від 22 січня 2015 року нежитлові приміщення у встановленому законом порядку були зареєстровані на праві власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Передбачені оспорюваними договорами дарування правові наслідки дійсно настали, сторони цього договору вчинили всі передбачені договором дії та виконали його, що свідчить про відсутність правових підстав для визнання таких правочинів недійсними з підстав фіктивності. Крім того, суди не взяли до уваги того, що ОСОБА_1 не був обізнаний про існування виконавчого провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11, оскільки він протягом майже дев`яти років не проживає в Україні, як і не проживав на день відкриття такого виконавчого провадження. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була винесена державним виконавцем 24 квітня 2015 року, тобто через чотири місяці після укладання вищезазначених договорів дарування. Оспорювані договори дарування були укладені не ОСОБА_1 , а іншою особою - ОСОБА_4 , яка не брала участі і судовому розгляді цієї справи. Крім того, рішення, яке прийнято за результатом судового розгляду, прямо впливає на права та породжує обов`язки для ОСОБА_5 , яка є дружиною ОСОБА_1 , а майно, що було предметом відчуження, є спільним майном подружжя. Однак судовий розгляд було проведено без участі та повідомлення дружини відповідача.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що умисел у фіктивності правочинів з відчуження нежитлових приміщень ОСОБА_1 вказує на відсутність у нього економічної вигоди. Однак спірні нежитлові приміщення були відчужені на користь його батька - ОСОБА_2 та матері - ОСОБА_3 , що за звичайною логікою нормальної людини не породжує для сторін такого правочину економічної вигоди.

Суд апеляційної інстанції не дослідив відсутність правосуб`єктності у позивача на момент судового розгляду та не врахував ту обставину, що 24 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» і Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Аргумент фонд» (далі - АТ «ЗНВКІФ «Аргумент фонд») був укладений договір про відступлення права вимоги № 07/24/11/2021/23, зокрема, до ОСОБА_1 . У подальшому, 17 грудня 2021 року між АТ «ЗНВКІФ «Аргумент фонд» та Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Інвестохіллс Хеліантус» (далі - АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус») був укладений договір про відступлення права вимоги № 07/17/12/2021/9, зокрема, до ОСОБА_1 . Таким чином, на день апеляційного розгляду цієї справи позивач «ФК «Інвестохіллс Веста» не мав прав вимоги до жодного з відповідачів у зазначеній цивільній справі, а тому суд фактично вирішив питання щодо права третьої особи, не залучивши її до справи в порядку статті 55 ЦПК України, яка передбачає процесуальне правонаступництво, що з огляду на статтю 411 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування рішення. Крім того, апеляційний розгляд було проведено без участі представника ОСОБА_1 , незважаючи на наявність відповідного клопотання про відкладення судового засідання.

У жовтні 2022 року АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. При цьому зазначило, що безоплатне відчуження майна боржника на користь близьких родичів (батьків) свідчить про збереження за боржником контролю над нерухомим майном, збереження можливості використання цього майна. Можливості отримання доходу від його експлуатації, а зміна власника є формальністю, яка унеможливлює виконання рішення суду. Крім цього, зазначило, що подало до апеляційного суду заяву про заміну сторони (позивача) правонаступником у справі, яку апеляційний суд задовольнив, що підтверджується протоколом судового засідання.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

03 листопада 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 травня 2008 року між АКБ «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», і ТОВ «Інфініті Центр Україна» був укладений кредитний договір № 0026/08/01-KLI, за умовами якого банк надав ТОВ «Інфініті Центр Україна» кредитні кошти у формі відкличної відновлювальної кредитної лінії в розмірі 1 800 000,00 дол. США, зі строком повернення до 25 травня 2010 року, зі сплатою 15 % річних, а ТОВ «Інфініті Центр Україна» зобов`язалося повернути кредит в строки та на умовах, визначених договором.

Того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором між АКБ «Форум» і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колєсник С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 2179, за умовами якого в іпотеку передано таке нерухоме майно: 1) нежилі приміщення з № 1 по № 13 групи приміщень № 16 в літ. А, загальною площею 169,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежилі приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень № 16а в літ. А, загальною площею 76,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

30 жовтня 2008 року між АКБ «Форум», ТОВ «Інфініті Центр Україна» і ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність перед ПАТ «Банк Форум» за виконання ТОВ «Інфініті Центр Україна» усіх його зобов`язань за кредитним договором № 0026/08/01-KLI.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором № 0026/08/01-KLI ПАТ «Банк Форум» звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 лютого 2014 року, у справі № 2-9664/11 задоволено позов ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 та стягнуто заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 742 414,95 дол. США та 1 072 405,97 грн пені, на підставі чого 04 грудня 2014 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 45690158.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2014 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, у справі № 761/21090/13 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» і ТОВ «Інфініті центр України» та припинено з 17 червня 2013 року правовідношення між ОСОБА_1 і ПАТ «Банк Форум», ТОВ «Інфініті центр», які виникли на підставі договору іпотеки від 27 травня 2008 року № 78/ИП та договору поруки від 30 жовтня 2008 року та додаткової угоди від 25 травня 2009 року № 1 до договору поруки, укладених між ОСОБА_1 і ПАТ «Банк Форум». В іншій частині заявлені вимоги залишено без задоволення.

ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 02 липня 2014 року у справі № 761/21090/13 подавав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Шевченківського районного суду міста Києві від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року у справі № 2-9664/11 заяву ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року скасовано за нововиявленими обставинами та постановлено нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Інфініті Центр Україна», про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Водночас рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року у справі № 2-9664/11, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 вересня 2017 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

22 січня 2015 року ОСОБА_1 здійснив безоплатне відчуження нерухомого майна на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема, були укладені договір дарування нежилих приміщень з № 1 по № 13 групи приміщень № 16, загальною площею 169,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_2 ; договір дарування нежилих приміщень з № 1 по № 6 групи приміщень № 16-а літ. А, загальною площею 76,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 .

Факт укладення вказаних договорів дарування учасники справи не заперечують.

Як відомо з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доданих позивачем до позовної заяви, на підставі вказаних договорів дарування право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 13 групи приміщень № 16, загальною площею 169,60 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 січня 2015 року, індексний номер 18797166; право власності на нежилі приміщення з № 1 по № 6 групи приміщень № 16-а літ. А, загальною площею 76,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 січня 2015 року, індексний номер 18798597).

При цьому суди встановили, що на момент укладення згаданих договорів дарування на виконанні ВПВР ДВС Міністерства юстиції України перебував виконавчий лист у справі № 2-9664/11 про стягнення заборгованості (виконавче провадження № 45690158).

Постановою ВПВР ДВС України від 20 жовтня 2016 року виконавчий лист № 2-9664/11 повернуто у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 майна, на яке може бути звернено стягнення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2020 року у справі № 2-9664/11 стягувача ПАТ «Банк Форум» замінено на ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста».

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно з частинами першою та другою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення зобов`язання зі сплати грошових коштів, в тому числі на відшкодування шкоди або виконання судового рішення.

Дарувальник, який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь іншої особи після виникнення у нього зобов`язання зі сплати грошових коштів, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно потерпілої сторони, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси потерпілого і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Договори, спрямовані на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша підстава, наприклад, передбачена статтею 228 ЦК України.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що оспорювані позивачем договори є недійсними, оскільки спрямовані на фіктивний перехід від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, яке є предметом цих договорів, з метою приховати це майно від виконання за його рахунок рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 грудня 2013 року у справі № 2-9664/11 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором.

За встановлених у справі обставин інший висновок не відповідав би засадам справедливості, добросовісності і розумності, оскільки укладення особою, у якої є зобов`язання з повернення горових коштів, яке виникло на підставі судового рішення, договору дарування майна зі своїми батьками з метою приховання цього майна від звернення стягнення на нього свідчить, що їхня правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочинами (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі).

Таким чином, доводи касаційної скарги з приводу неправильності застосування судами норм матеріального права, правомірності спірних договорів, недоведеності позову та добросовісності відповідачів не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Аргументи касаційної скарги про те, що оспорювані договори дарування були укладені не ОСОБА_1 , а іншою особою - ОСОБА_4 , яка не бралаучасті у судовому розгляді цієї справи, є безпідставними, оскільки ОСОБА_4 діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності.

Посилання в скарзі на те, що, прийняте за результатом судового розгляду рішення прямо впливає на права та породжує обов`язки для ОСОБА_5 , яка є дружиною ОСОБА_1 , а майно, що було предметом відчуження, є спільним майном подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки дружина ОСОБА_6 не позбавлена права оскаржити таке рішення в апеляційному порядку. При цьому колегія суддів враховує і те, що дружина ОСОБА_1 не зверталася з касаційною скаргою, а заявник не надав доказів, які дають право на представництво її інтересів у суді касаційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив відсутність правосуб`єктності у позивача на момент судового розгляду, є безпідставними, адже протокольною ухвалою від 20 липня 2022 року Київський апеляційний суд задовольнив заяву АТ «ЗНВКІФ «Інвестохіллс Хеліантус» про заміну сторони позивача його правонаступником.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року, у зв`язку із залишенням цього рішення без змін його виконання необхідно поновити.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката Тананакіна Олександра Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 липня 2022 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов