Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.10.2018 року у справі №454/2966/15

Постанова

Іменем України

25 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 454/2966/15

провадження № 61-31002св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за заявою фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року у справі за заявою фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 18 грудня 2015 року у справі за позовом фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» до Сокальської районної державної адміністрації, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, за касаційною скаргою фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року у складі судді Бойко С. М.,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2015 року фермерське господарство «Бурки Віталія Володимировича» (далі - ФГ «Бурки В. В.») звернулося до суду з позовом до Сокальської районної державної адміністрації (далі - Сокальська РДА), держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди та просило стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь фермерського господарства 1 000 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій Сокальської районної ради.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 18 грудня

2015 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ФГ «Бурка В. В.» до Сокальської РДА, держави Україна в особі Державної казначейської служби Україна про відшкодування моральної шкоди на підставі статті 122 ЦПК України 2004 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року касаційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» відхилено, ухвалу суду першої інстанції від 18 грудня 2015 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 07 квітня 2016 року залишено без змін.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вимоги позивача не стосуються вирішення публічного правового спору.

У грудні 2016 року ФГ «Бурки В. В.» звернулося до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 18 грудня 2015 року, якою відмовлено у відкритті провадженняу справі № 454/2966/15-ц за позовною заявою ФГ «Бурка В.В.» Сокальської районної державної адміністрації (далі - Сокальська РДА), держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня

2016 року заяву ФГ «Бурки В. В.» про перегляд ухвали Сокальського районного суду Львівської області від 18 грудня 2015 року усправі № 454/2966/15-ц за позовною заявою ФГ «Бурки В. В.» до Сокальської РДА та держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди залишено без задоволення.

20 січня 2017 року ФГ «Бурки В. В.» подало апеляційну скаргу на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2017 року апеляційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» на ухвалу суду першої інстанції від

22 грудня 2016 року залишено без руху для сплати судового збору і надання документу, який засвідчує повноваження представника ФГ «Бурки В. В.» на час подачі апеляційної скарги.

У березні 2017 року ФГ «Бурка В. В.», на виконання вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 03 березня 2017 року, надано пояснення про те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому суду необхідно продовжити йому строк для усунення недоліків та чітко вказати норми Конституції України, якими суд керувався при визначенні розміру судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року в задоволенні клопотання ФГ «Бурки В. В.» про продовження строку виконання ухвали суду апеляційної інстанції від 03 березня 2017 року відмовлено.

Апеляційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2016 року визнано неподаною та повернуто.

У липні 2017 року ФГ «Бурки В. В.» звернулося до апеляційного суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року, згідно якої апеляційну скаргу ФГ «Бурки В. В.» визнано неподаною та повернуто.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2017 року у прийнятті заяви ФГ «Бурки В. В.» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду апеляційної інстанції від 02 червня 2017 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ухвала про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її апелянту не може бути предметом перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами, тому у прийнятті заяви необхідно відмовити.

20 вересня 2017 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ФГ «Бурки В. В.» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зобов'язаний був на підставі положень статті 361 ЦПК України 2004 року розглянути його заяву про перегляд ухвали суду апеляційної інстанції від 05 вересня

2017 року по суті та задовольнити її. Вказує на те, що в статті 361 ЦПК України 2004 року відсутній перелік ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, а тому вважає помилковим висновок суду про те, що ухвала про повернення апеляційної скарги не може переглядатися за нововиявленими обставинами, оскільки це суперечить положенням статей 8, 40, 55, 124, 129 Конституції України.

Заперечення від учасників справи до суду не надходили.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27 грудня 2017 року справу надійшла до Верховного Суду.

Автоматизованою системою розподілу справ відповідно до положень статей

33, 34 ЦПК України для розгляду зазначеної справи визначено колегію суддів у складі трьох суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю.,

Штелик С. П.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом установлено, щозаявник ставить питання про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду апеляційної інстанції, якою визнано неподаною та повернуто його апеляційну скаргу.

Відповідно до вимог частини першої статті 361 ЦПК України 2004 року рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У зв'язку із цим такому перегляду підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалені за будь-яким видом судового провадження, що набрали законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.

Таким чином, за змістом норм ЦПК України ухвала суду апеляційної інстанції про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення її апелянту, не може бути переглянута за нововиявленими обставинами (тобто не є об'єктом перегляду у відповідний спосіб), оскільки не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції, правильно визначився із характером правовідносин у справі та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку, що ухвалою суду, про перегляд якої звернувся заявник, було визнано неподаною та повернуто апеляційну скаргу, і ця ухвала відповідно до вимог статті 361 ЦПК України 2004 року, не може бути предметом перегляду у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Проте судом було помилково відмовлено у прийнятті заяви ФГ «Бурки В. В.», замість відмови у відкритті провадження за заявою ФГ «Бурки В. В.» про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, тому Верховний Суд вважає, що неналежне формулювання не є підставою для скасування законної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки правильним є висновок суду про те, що ухвала Апеляційного суду Львівської області від 02 червня 2017 року не є судовим рішенням, яке може бути переглянуто в порядку глави 4 розділу V ЦПК України 2004 року.

Доводи касаційної скарги ФГ «Бурки В. В.» не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, на законність оскаржуваної ухвали не впливають, а зводяться до переоцінки обставин справи та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Керуючись статтями 400, 401, 410 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу фермерського господарства «Бурки Віталія Володимировича» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 05 вересня 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

С.П. Штелик