Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.10.2018 року у справі №728/1190/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 728/1190/17

провадження № 61-31494св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Тиницька сільська рада Бахмацького району Чернігівської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року у складі судді Страшного М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позовна заява мотивованатим, що ОСОБА_4 було прийнято в члени колгоспу ім. Ілліча з наданням йому роботи слюсаря в тваринництві з

09 жовтня 1991 року. Протоколів уповноважених членів колгоспу за період з серпня 1992 року до 1996 року щодо ухвалення рішення про виключення позивача з членів колгоспу не виявлено. Колгосп ім. Ілліча було перейменовано на колективне сільськогосподарське підприємство «Світанок» (далі - КСГП «Світанок»), яке було ліквідовано 16 липня 2015 року. У зв'язку з цим, позивач звернувся до Тиницької сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, як до розпорядника сільськогосподарських земель, з проханням підтвердити його право власності на земельну частку в КСГП «Світанок». Однак,йому було відмовлено у зв'язку із тим, що не видано відповідний сертифікат, про відсутність якого він дізнався лише в 2016 році. На його думку, право на земельну частку безпосередньо не залежить від стажу роботи громадянина, його виробничих показників, особистих заслуг, місця проживання тощо. Навіть, якщо після отримання сертифіката працівник перестав працювати в КСГП або переїхав будь-куди, він не втрачає права на земельний пай. Це право йому гарантує законодавство України, й ніхто не може позбавити його цього права інакше як за рішенням суду.

У зв'язку з викладеним позивач просив визнати незаконним рішення зборів КСГП «Світанок» про невключення позивача до списків на земельну частку та зобов'язати Тиницьку сільську раду Бахмацького району Чернігівської області видати сертифікат та визнати право на виділення земельної частки (паю).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право на позов у позивача виникло у 1995 році, а з позовом до суду він звернувся у липні 2017 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, будь-яких поважних причин пропуску цього строку він не навів, тому в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня

2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2017 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заявником не усунуто недоліки апеляційної скарги, які визначені ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2017 року, у встановлений судом строк.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, оскільки недоліки, вказані в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26 вересня 2017 року, ОСОБА_4 усунув 23 жовтня 2017 року, а саме сплатив указаний в ухвалі судовий збір у розмірі 704,00 грн та направив вказану квитанцію до суду поштою, що підтверджується копією поштового чеку про відправлення листа та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_4 до суду не надходили.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

09 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати положенням статті 295 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею

295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина друга статті 121 ЦПК України 2004 року).

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 26 вересня

2017 року в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки ОСОБА_4 не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду в розмірі

704,00 грн танадано строк у п'ять днів для усунення її недоліків, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвала апеляційного суду була направлена рекомендованою кореспонденцією на адресу заявника, яка зазначена в апеляційній скарзі, однак копія ухвали повернулась на адресу суду з відміткою «адресат не знайдений» (а. с. 66).

11 жовтня 2017 року копія ухвали суду апеляційної інстанції від 26 вересня 2017 року була повторно направлена на іншу адресу заявника для відома та виконання (а. с. 68).

Копію ухвали апеляційного суду ОСОБА_4 отримав 18 жовтня 2017 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень

(а. с. 69).

Суд апеляційної інстанції, ухвалою від 26 вересня 2017 року, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4 без руху, зазначив, що заявнику необхідно або надати повторно клопотання про звільнення (відстрочку, розстрочку) від сплати судового збору з належними доказами, які вказуватимуть про його складне матеріальне становище, або сплатити судовий збір в розмірі

704,00 грн в строк, який не перевищуватиме п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в порушення вказаних вимог ухвали, заявником ні у встановлений судом строк, ні після спливу цього строку, до суду апеляційної інстанції не було надіслано оригіналу квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції або клопотання про звільнення (відстрочку, розстрочку) від сплати судового збору.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно визнати неподаною та повернути, оскільки ним станом на 30 жовтня 2017 року не усунуто недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі суду.

Погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції Верховний Суд не може з огляду на таке.

В касаційній скарзіОСОБА_4 стверджує, що він у п'ятиденний строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду від 26 вересня 2017 року усунув недоліки апеляційної скарги, а саме надіслав до суду заяву про усунення недоліків та оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 704,00 грн.

З доданих до касаційної скарги матіріалів вбачається, що ОСОБА_4 дійсно 23 жовтня 2017 року направив до апеляційного суду поштове відправлення, яке отримано судом 31 жовтня 2017 року.

Вказані доводи ОСОБА_4 підтверджуються фіксальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 23 жовтня 2017 року та ксерокопією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно 30 жовтня 2017 року повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4

З урахуванням наведеного, апеляційному суду необхідно перевірити надходження до суду документів за вказаним ОСОБА_4 поштовим відправленням та в залежності від встановлених обставин ухвалити судове рішення відповідно до норм ЦПК України.

За викладених обставин ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від

30 жовтня 2017 року не може вважатись законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 рокускасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіВ. С. Висоцька А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. М. Сімоненко С. П. Штелик