Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.11.2024 року у справі №641/8857/18
Постанова КЦС ВП від 24.09.2025 року у справі №641/8857/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 641/8857/18

провадження № 61-16783св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: Комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо», Комунальне підприємство «Харківський вагоноремонтний завод»,

суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шелівальник Оксана Юріївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду

від 28 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М.,

Тичкової О. Ю., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі також Салтівський ВДВС

у місті Харкові СМУ МЮ) Шелівальник О. Ю. від 17 травня 2024 року, винесену

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про зупинення вчинення виконавчих дій

в цьому виконавчому провадженні, та зобов`язати старшого державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Шелівальник О. Ю. поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Скаргу обґрунтовано тим, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року з Комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» (далі - КП «Харківський вагоноремонтний завод») на його користь стягнуто суму інфляційних втрат в розмірі 296 324,57 грн та три проценти річних у розмірі 43 570,49 грн, а разом 339 895,06 грн.

11 квітня 2019 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 17 квітня 2019 року постановою державного виконавця міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Вірченко А. О. (далі - Основ`янсько-Слобідський ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ) відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року

у справі замінено боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з

КП «Харківський вагоноремонтний завод» на його правонаступника - Комунальне підприємство «Салтівське трамвайне депо» (далі - КП «Салтівське трамвайне депо»).

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС

у місті Харкові СМУ МЮ Власик М. А. від 16 травня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 на підставі зазначеної ухвали суду замінено сторону боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод» у ВП № НОМЕР_1 на його правонаступника.

Постановою старшого державного виконавця Основ`янсько-Слобідського ВДВС

у місті Харкові СМУ МЮ від 16 червня 2023 року у ВП № НОМЕР_1 виконавчий лист у справі № 641/8857/18 передано для виконання до Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ.

30 червня 2023 року КП «Салтівське трамвайне депо» подано заяву про заміну вибулої сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1 її правонаступником,

а саме КП «Салтівське трамвайне депо» на КП «Харківський вагоноремонтний завод». Постановою старшого державного виконавця від 04 липня 2023 року на підставі заяви боржника зупинено вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року

у справі № 641/8857/18 у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року змінено

в частині мотивів відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчої провадження.

18 квітня 2023 року КП «Салтівське трамвайне депо» повторно звернулося до суду із заявою про заміну вибулої сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1 її правонаступником, а саме щодо заміни боржника на КП «Харківський вагоноремонтний завод».

Постановою старшого державного виконавця від 17 травня 2024 року повторно зупинено вчинення виконавчих дій у ВП № НОМЕР_1.

Заявник вказував, що державним виконавцем неправомірно винесено вказану постанову на підставі заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про зупинення виконавчого провадження, оскільки зазначене підприємство не є стороною виконавчого провадження на підставі рішення Харківської міської ради

від 18 серпня 2023 року № 429/23, а тому відповідно, не є суб`єктом такого звернення.

Винесенням постанови було порушене його право на виконання державним виконавцем рішення у справі № 641/8857/18 та отримання грошових коштів згідно з рішенням.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Салтівського ВДВС

у місті Харкові СМУ МЮ від 17 травня 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, про зупинення вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні та зобов`язати державного виконавця поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року

у складі судді Боговського Д. Є. скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову старшого державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Шелівальник О. Ю. про зупинення виконавчих дій від 17 травня 2024 року, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. В іншій частині скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оскаржувана постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 винесена з порушенням вимог чинного законодавства,

у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Районний суд зокрема виходив із того, що відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні,

у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року апеляційну скаргу КП «Салтівське трамвайне депо» задоволено, ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення старшого державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Шелівальник О. Ю. відмовлено.

Апеляційний суд вважав за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні скарги, оскільки винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій із визначених частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» підстав фактично є обов`язком державного виконавця. Зважаючи на те, що КП «Салтівське трамвайне депо» було подано заяву про заміну боржника правонаступником, що не заперечується сторонами, державним виконавцем обґрунтовано зупинено виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови. Суд першої інстанції, визнаючи протиправними дії та скасовуючи постанову державного виконавця Шелівальник О. Ю. про зупинення виконавчих дій, на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Шелівальник О. Ю. діяла у межах своїх повноважень на підставі Закону України «Про виконавче провадження», підстав для визнання протиправних дій та скасування постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 немає.

Доводи ОСОБА_1 , що КП «Салтівське трамвайне депо» не є належним суб`єктом для звернення із заявою про зупинення виконавчих дій, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими та спростовуються відомостями із автоматизованої системи виконавчих проваджень, оскільки до вирішення судом питання про заміну сторони виконавчого провадження саме зазначена особа

є боржником у справі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

ОСОБА_1 у грудні 2024 року через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про законність постанови старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шелівальник О. Ю. про зупинення виконавчих дій від 17 травня 2024 року.

Зокрема, заявник у касаційній скарзі зазначає, що до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником, крім виконавця, має право звернутися також заінтересована особа, разом з тим із заявою про зупинення виконавчих дій

у виконавчому провадженні можуть звернутися: жива особа; діюча юридична особа; особа, яка замінила вибулу сторону у зобов`язані. У цій справі до суду із заявою про заміну вибулої сторони у ВП № НОМЕР_1 звернулося КП «Салтівське трамвайне депо», яке стверджує, що КП «Харківський вагоноремонтний завод» не припинило свою діяльність і є боржником у справі № 641/8857/18, відповідно,

КП «Салтівське трамвайне депо» вважає, що воно вибуло з ВП № НОМЕР_1. На підставі поданої до суду заяви у справі № 641/8857/18 КП «Салтівське трамвайне депо» звернулося до виконавчої служби із заявою про зупинення виконавчих дій

у ВП № НОМЕР_1. Проте, оскільки КП «Салтівське трамвайне депо», за його твердженням, вибуло з цього виконавчого провадження, то воно не може бути заінтересованою особою, яка може звертатися до суду та до виконавчої служби із заявою про замін сторони цих виконавчих проваджень, а заінтересованою собою щодо такого звернення є його правонаступник - КП «Харківський вагоноремонтний завод». Висновки апеляційного суду суперечать вимогам статей 55 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд у постанові ухилився від визначення та правового обґрунтування того, хто саме є заінтересованою особою при зверненні до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником, а також при зверненні до виконавчої служби із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Така позиція суду при винесенні оскаржуваної постанови не сприяє неухильному виконанню судового рішення у цій справі. Оскаржуваною постановою апеляційний суд вносить правову невизначеність

у процеси виконання судових рішень виконавчою службою, оскільки прямо дозволяє звертатися як до суду, так і до виконавчої служби особам, які вибули із взаємовідносин, в яких цих осіб замінили на інших осіб.

Відзиви на касаційну скаргу станом на час розгляду справи Верховним Судом не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу

Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 06 січня 2025 року відкрито касаційне оскарження

у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 641/8857/18 із Комінтернівського районного суду м. Харкова та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У січні 2025 року до Верховного Суду надійшла частина матеріалів справи № 641/8857/18, у вересні 2025 року - до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 641/8857/18 у повному обсязі.

Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2025 року № 600/0/226-25 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лідовця Р. А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу потворного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії:Коломієць Г. В., Луспеник Д. Д.

Ухвалою від 11 вересня 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11 вересня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року стягнуто з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суму інфляційних витрат в розмірі 296 324,57 грн та три проценти річних в розмірі 43 570,49 грн, разом 339 895,06 грн, а також на користь держави стягнуто судовий збір у розмірі 3 398,95 грн (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79887712).

Постановою державного виконавця від 17 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року, заяву ОСОБА_2 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні задоволено.

Замінено сторону боржника - КП «Харківський вагоноремонтний завод»

у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року у справі № 641/8857/19 про стягнення з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_2 суми інфляційних витрат в розмірі 296 324,57 грн та трьох процентів річних

у розмірі 43 570,49 грн, а всього 339 895,06 грн, на його правонаступника -

КП «Салтівське трамвайне депо».

Як випливає із вказаних судових рішень, на підставі пункту 1 рішення Харківської міської ради від 26 лютого 2014 року № 1505/14 КП «Салтівське трамвайне депо» визначено правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків

КП «Харківський вагоноремонтний завод».

30 червня 2023 року КП «Салтівське трамвайне депо» звернулося до суду із заявою про заміну сторони боржника КП «Салтівське трамвайне депо» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2019 року у справі № 641/8857/18 про стягнення

з КП «Харківський вагоноремонтний завод» на користь ОСОБА_1 суми інфляційних витрат у розмірі 296 324,57 грн та трьох процентів річних у розмірі 43 570,49 грн, а всього 339 895,06 грн на його правонаступника - КП «Харківський вагоноремонтний завод», яке не припинило свою діяльність.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року

у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року змінено

в частині мотивів відмови у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23 скасовано рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації» та згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 05 вересня

2023 року КП «Харківський вагоноремонтний завод» вже не перебуває в стані припинення.

17 травня 2024 року старшим державним виконавцем Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Шелівальник О. Ю. поновлено вчинення виконавчих дій

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Оскаржуваною постановою державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Шелівальник О. Ю. від 17 травня 2024 року зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року провадження у справі за заявою КП «Харківський вагоноремонтний завод», стягувач - ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження

у цивільній справі № 641/8857/18 за позовом ОСОБА_1 до «Харківський вагоноремонтний завод» про стягнення грошових коштів зупинено.

Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Обов`язковість судового рішення

є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).

Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони,

а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були

б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (пункт 5 частини першої статті 34 цього Закону).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 515 ЦК України визначено, що заміна кредитора не допускається

у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема

у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Згідно з нормами законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені

в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у разі необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України,

у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи

з виконавчого провадження, у зв`язку з чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Виходячи зі змісту статей 512 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, постановах Верховного Суду

від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 (провадження № 61-46230св18) та

від 23 лютого 2022 року у справі № 242/2770/18 (провадження № 61-10061св21).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною другою статі 167 ЦК України визначено, що держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження

№ 61-16634сво19) зроблено висновок, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано

в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Унаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначено, що у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, що переглядається, матеріали справи свідчать, що:

ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2023 року

у справі № 641/8857/18, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року та не оскаржувалася в касаційному порядку, боржника КП «Харківський вагоноремонтний завод» у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 замінено на КП «Салтівське трамвайне депо»;

ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року

у справі № 641/8857/18 відмовлено у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_1. Постановою Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року ухвалу Комінтернівського районного суду від 10 січня 2024 року змінено в частині мотивів відмови

у задоволенні заяви КП «Салтівське трамвайне депо» про заміну сторони виконавчого провадження. Згідно з загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відкритого для публічного користування, Верховний Суд постановою 28 листопада 2024 року залишив без змін ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2024 року (в незміненій після апеляційного перегляду частині) та постанову Харківського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року;

немає відомостей, що КП «Салтівське трамвайне депо» ліквідовано чи знаходиться у стані припинення, відсутні докази правонаступництва від КП «Салтівське трамвайне депо» до КП «Харківський вагоноремонтний завод».

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 та скасування постанови старшого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Шелівальник О. Ю. про зупинення виконавчих дій від 17 травня 2024 року

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. Зупинення виконавчого провадження суперечить вимогам статей 55 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та перешкоджає виконанню судового рішення у справі.

Водночас забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Посилання суду апеляційної інстанції на рішення 18 сесії 8 скликання Харківської міської ради від 18 серпня 2023 року № 429/23, яким скасовано рішення 31 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 26 лютого 2014 року № 1505/14 «Про припинення діяльності комунального підприємства «Харківський вагоноремонтний завод» шляхом реорганізації», не може бути підставою для скасування правильного за своєю суттю рішення суду першої інстанції, оскільки відомостей про ліквідацію КП «Салтівське трамвайне депо» або його реорганізацію

з передачею прав та обов`язків КП «Харківський вагоноремонтний завод» суду не надано.

Апеляційним судом не враховано головної мети порядку здійснення виконавчого провадження - забезпечення реального, своєчасного та повного виконання судового рішення.

Отже, апеляційний суд помилково скасував ухвалу суду першої інстанції, яка відповідає вимогам закону.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів в частині висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні його скарги про зобов`язання старшого державного виконавця поновити вчинення виконавчих дій

у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; у касаційній скарзі заявник просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, томусудові рішення у цій частині

у касаційному порядку не переглядаються.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року та залишає в силі ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно з пунктом 19 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Витрати на подання касаційної скарги заявник не поніс, тому підстав для нового розподілу судових витрат у суду касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2024 року скасувати.

Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець