Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.03.2018 року у справі №399/1046/17

Постанова

Іменем України

24 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 399/1046/17

провадження № 61-1810св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), ПогрібногоС. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державна казначейська служба України, Прокуратура Кіровоградської області, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року у складі судді Андріянова О. В. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Головання А. М., Дьомич Л. М., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Державної казначейської служби України, Прокуратури Кіровоградської області, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - ГУ НП в Кіровоградській області) про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної злочином, скоєним працівниками правоохоронних органів під час виконання ними своїх службових обов'язків та у зв'язку із незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що у 2013 році посадові особи правоохоронних органів скоїли щодо нього службові злочини, сфальсифікувавши кримінальну справу у зв'язку з чим він засуджений до п'яти років позбавлення волі за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та частиною першою статті 121 КК України.

Неправомірними діями відповідачів йому заподіяно моральну та майнову шкоду.

Майнової шкоди завдано йому у вигляді витрат здійснених ним під час перебування під слідством, судом, відбування покарання на придбання продуктів харчування, засобів гігієни, інших речей та медикаментів, витрат членів родини на продукти харчування, посилок та бандеролей.

Моральна шкода полягає у моральних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із незаконним засудженням до позбавлення волі.

Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути із відповідачів на його користь 200 000,00 грн майнової шкоди та 20 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду жодного доказу на обґрунтування своїх позовних вимог та обставин, викладених у позовній заяві, а тому твердження позивача, що посадовими особами правоохоронних органів вчинено злочин, у результаті якого його безпідставно притягнуто до кримінальної відповідальності та заподіяно майнової та моральної шкоди, є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_4 відхилена. Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, дослідивши всі обставини справи, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків місцевого суду.

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що судові засідання у судах проводилися за його відсутності та його адвоката, що є порушенням норм процесуального права.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу.

У квітні 2018 року від Прокуратури Кіровоградської області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Оскільки судами щодо ОСОБА_4 винесено обвинувальний вирок, то підстави для відшкодування йому моральної шкоди у зв'язку із притягненням до кримінальної відповідальності відсутні.

У квітні 2018 року від ГУ НП в Кіровоградській областінадійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в яких заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої і апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Оспорюванні правовідносини відбувалися між позивачем та посадовими особами територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, а відтак посадові особи ГУ НП в Кіровоградській області жодним чином не порушували прав позивача.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що вироком Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 15 січня 2015 року у справі № 399/10/14, позивач визнаний винним у вчиненні злочинів, відповідальність за які передбачена частиною другою статті 125 КК України, частиною першою статті 121 КК України, та засуджено до кримінального покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 червня 2015 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 25 жовтня 2016 року, вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статей 22, 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із положеннями статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 59 ЦПК України 2004 року обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що посадові особи правоохороних органів під час досудового розслідування кримінальної справи вчинили щодо нього службові злочини.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено прийняття щодо посадових осіб правоохоронних органів будь-яких рішень про вчинення ними щодо позивача злочину під час досудового розслідування кримінальної справи.

У силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволені позову з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що судові засідання проводилися за його відсутності, що є порушенням норм процесуального законодавства, є безпідставними, оскільки про місце, дату та час розгляду справи він був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Висновки судів по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та не спростовані позивачем належним чином.

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів апеляційної інстанцій ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик