Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.01.2024 року у справі №552/5655/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року

м. Київ

справа № 552/5655/19

провадження № 61-16181св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , слідче управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Департамент з питань реєстрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В.,

Пилипчук Л. І., від 24 жовтня 2023 року.

Короткий зміст заявлених позовних вимог

1. У жовтні 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , слідчого управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета

спору, - Департамент з питань реєстрації, про звільнення майна з-під арешту.

2. Свої вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» мотивувало тим, що19 березня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3366-002/07Р, згідно з яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 162 160 євро, а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти та повернути частинами кредит в розмірах, порядку та строки, визначені кредитним договором.

3. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником перед кредитором за кредитним договором був укладений договір іпотеки № 3366-002/07Р-1 від 19 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею - 261,8 кв. м, житловою - 86,1 кв. м та надвірними будівлями і спорудами: сарай, вбиральні, навісу, огорожі та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею - 1 120 кв. м, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв. м), для ведення садівництва (121 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. 31 травня 2017 між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами № 1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 3366-002/07Р від 19 березня 2007 року, укладеним між

ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

5. Відповідно до свідоцтва про право власності на майно - житловий будинок з вбудованим гаражем та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В. відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 49 Закону України «Про іпотеку», на підставі акту передано стягувачу в рахунок погашення боргу. Власником цього майна є ТОВ ФК «Довіра та Гарантія».

6. Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 168652309 від 30 травня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області Русіною К. О., було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34931335 від 25 квітня 2017 року стосовно обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Підстава виникнення обтяження ухвала, серія та номер: б/н від 27 листопада 2007 року видавник Ленінський районний суд м. Полтави.

7. Позивач вказував, що 31 грудня 2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області

Русіною К. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34931335 від 25 квітня

2017 року, стосовно обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: КС № НОМЕР_1, видана

30 грудня 2008 року, видавник СУ ГУ МВС України в Полтавській області.

8. Відповідно до листа СУ ГУ Національного поліції у Полтавській області від 24 листопада 2021 року ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи № НОМЕР_1 обвинувачення не пред`являлося, тому необхідність у подальшому арешті майна відсутня.

9. Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» просило:

- скасувати арешт на майно, накладений на підставі постанови серія та номер КС № НОМЕР_1, виданої 30 грудня 2008 року СУ ГУ МВС України в Полтавській області, а саме житлового будинку, загальною площею 261 кв. м, житловою 86,1 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 20135945 від 31 грудня 2008 року;

- скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2007 року шляхом накладення арешту на нерухоме майно: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею - 261,8 кв. м, житловою - 86,1 кв. м та надвірними будівлями і спорудами: сарай, вбиральня, навіс, огорожа та земельна ділянка, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею - 1120 кв. м, цільове призначення якої - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв. м), для ведення садівництва (121 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про обтяження 20135744 від 28 листопада 2007 року.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави у складі судді

Тимчука Р. І. від 14 грудня 2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності.

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем пропущено строку позовної давності, оскільки арешти на майно, які просить зняти позивач, були накладені 28 листопада 2007 року та 31 грудня 2008 року, а з позовом

ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулася у жовтні 2019 року, тобто більше чим через три роки.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» відмовлено.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, позивач свої вимоги заявив лише до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та не пред`явив їх до особи, від прав та обов`язків якої залежить обсяг, зміна чи припинення її прав, тобто, в даному випадку відповідачем повинен бути також стягувач (правонаступник ПАТ « Банк Форум» - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста»), в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набуває певні права щодо арештованого майна боржника. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги

14. 13 листопада 2023 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

15. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі

№ 372/2904/17, від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки

(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

16. Заявник зазначає, що до арешту, накладеного слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі на підставі положень КПК України 1960 року, та ухвали про забезпечення позову на початку розгляду справи не можуть бути застосовані висновки, викладені у постановах Верховного Суду стосовно зняття арештів, накладених в рамках виконавчого провадження на завершальній стадії судового процесу. У постанові апеляційного суду не вказані підстави відмови у скасуванні арешту, накладеного на підставі постанови слідчого в межах кримінальної справи. Відповідно до листа СУ ГУНП в Полтавській області від 14 листопада 2021 року ОСОБА_1 в рамках кримінального провадження № НОМЕР_1 обвинувачення не пред`являлося, а тому необхідність у подальшому арешті майна відсутня. Однак апеляційний суд не звернув уваги на вказаний лист.

17. Заявник стверджує, що питання щодо виконання зобов`язань громадянином ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк Форум», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», за рахунок жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих по

АДРЕСА_1 , є незаконним, оскільки за рішенням суду це майно не належить ОСОБА_2 з 2009 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 552/5655/19.

19. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2024року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

20. 19 березня 2007 року між АКБ «Правекс-Банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3366-002/07Р, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 162 160 євро.

21. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальником перед позивачем за кредитним договором був укладений договір іпотеки № 3366-002/07Р-1 від 19 березня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею - 261,8 кв. м, житловою - 86,1 кв. м та надвірними будівлями і спорудами: сарай, вбиральня, навіс, огорожі, та земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею 1120 кв. м, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв. м), для ведення садівництва (121 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

22. 31 травня 2017 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та

ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами № 1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 3366-002/07Р від 19 березня 2007 року, укладеним між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

23. Відповідно до свідоцтва про право власності від 27 травня 2019 року житловий будинок з вбудованим гаражем, загальною площею - 261,8 кв. м, житловою - 86,1 кв. м, та надвірними будівлями і спорудами і земельну ділянку, кадастровий номер: 5310136700:12:006:0074, площею - 1 120 кв. м, цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (1000 кв. м), для ведення садівництва (121 кв. м), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Дробітько В. В., відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження», статті 49 Закону України «Про іпотеку» на підставі акту передано стягувачу в рахунок погашення боргу. Власником цього майна є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

24. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 168652309 від 30 травня 2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області Русіною К. О. 28 листопада 2007 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) стосовно обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно. Підстава виникнення обтяження ухвала, серія та номер: б/н від 27 листопада 2007 року видавник Ленінський районний суд м. Полтави.

25. 31 грудня 2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області Русіною К. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) стосовно обтяження у вигляді арешту нерухомого майна. Підстава виникнення обтяження: постанова, серія та номер: КС № НОМЕР_1, видана 30 грудня 2008 року, видавник СУ ГУ МВС України в Полтавській області.

26. Відповідно до листа СУ ГУНП в Полтавській області від 24 листопада

2021 року ОСОБА_1 в рамках кримінальної справи № НОМЕР_1 обвинувачення не пред`являлось, тому необхідність у подальшому арешті майна відсутня.

27. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2007 року у справі № 2-1787/07 за позовом АКБ «Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було накладено арешт на все майно та всі грошові кошти, що належать ОСОБА_2 .

28. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави у справі № 2-273/08

від 31 січня 2008 року позов АКБ «Форум» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.

29. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКБ «Форум» заборгованість у розмірі 1 058 985, 71 грн та судові витрати у розмірі 1 730, 00 грн, а всього

1 060 715, 71 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 1121 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить

ОСОБА_2 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

31. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

33. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

34. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

35. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

36. Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», як власник майна, просило скасувати арешт на нерухоме майно за адресою:

АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови СУ ГУ МВС України в Полтавській області від 30 грудня 2008 року, а також скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2007 року у вигляді арешту.

37. На майно, власником якого наразі є ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», було накладено арешт в рамках кримінальної справи № НОМЕР_1, а також в межах розгляду Ленінським районним судом м. Полтави цивільної справи № 2-1787/07.

38. Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

39. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша

статті 321 ЦК України).

40. Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

41. У справі, яка переглядається, позивач оспорює арешт,накладений у межах кримінального провадження за правилами КПК України 1960 року. Згідно з пунктом 9 розділу XI «Перехідні положення» КПК України 2012 року, арешт майна, застосований до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжує свою дію до його зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

42. Ця правова норма узгоджується з приписами частини першої статті 5 КПК України 2012 року, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

43. Відповідно до статті 126 КПК України 1960 року, чинного на час накладення слідчим арешту на майно, власником якого є позивач, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Як було визначено в цій же статті, накладений на майно арешт підлягав скасуванню органом досудового слідства, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

44. Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям чинного КПК України, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

45. Зокрема, згідно із статтею 170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

46. Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

47. Після закриття чи закінчення розгляду кримінальної справи (кримінального провадження) відповідне втручання у право власності фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Такі правомірні очікування ґрунтуються на закріпленому у статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обов`язку держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність, утверджувати й забезпечувати права і свободи та надавати людині ефективний засіб їх юридичного захисту.

48. Спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його необхідно розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

49. Якщо арешт накладений на майно особи, щодо якої за КПК України

1960 року була порушена кримінальна справа, але надалі постанову про порушення кримінальної справи за тим же процесуальним законом суд скасував, не вирішивши питання про зняття зазначеного арешту, спір про звільнення цього майна з-під арешту необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 12 червня 2019 року у справі № 766/21865/17).

50. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до листа

СУ ГУ НП в Полтавській області від 24 листопада 2021 року в рамках кримінальної справи № НОМЕР_1 обвинувачення ОСОБА_1 не пред`являлось, тому необхідність у подальшому арешті майна відсутня.

51. При вирішенні спору апеляційний суд вищезазначеного не врахував, не надав належної оцінки наявності або відсутності підстав для скасування арешту, накладеного в рамках кримінальної справи № НОМЕР_1, про що 31 грудня 2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області Русіною К. О. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно нерухомого майна, власником якого є позивач.

52. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивач свої вимоги заявив лише до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та не визначив відповідачем стягувача - правонаступника ПАТ « Банк Форум» - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набуває певні права щодо арештованого майна боржника.

53. З висновком суду апеляційного суду про пред`явлення позову до неналежного відповідача погодитися не можна, виходячи із наступного.

54. Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

55. Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

56. Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

57. Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

58. Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

59. Питання, пов`язані із забезпеченням позову, зміною виду чи їх скасуванням вирішуються у порядку, передбаченому ЦПК України, і не можуть бути предметом розгляду в іншому провадженні.

60. Водночас за приписами частини першої статті 158 ЦПК України із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно) може звернутися виключно учасник справи. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі № 334/1250/22.

61. При вирішенні спору апеляційний суд належним чином не обґрунтував яким чином скасування арешту на нерухоме майно, накладеного ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2007 року, може негативно вплинути на права та обов`язки ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста», яке є правонаступником ПАТ «Банк Форум».

62. У матеріалах справи наявна ухвала Ленінського районного суду від 26 листопада 2007 року, прийнята у справі № 2-1787/07, якою накладено арешт на все майно та всі грошові кошти, що належать ОСОБА_2 . Зобов`язано Першу Державну нотаріальну контору не проводити відчуження нерухомого майна, що значиться за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке знаходиться на АДРЕСА_1 (т. 3, а.с . 201).

63. Слід також зазначити, що рішенням Ленінського районного суду

м. Полтави від 31 січня 2008 року у справі № 2-273/08 стягнуто з ОСОБА_2 на користь АКБ «Форум» заборгованість у розмірі 1 058 985, 71 грн, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - жилий будинок площею будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 1121 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , та визнано за банком право на продаж предмету іпотеки.

64. Під час вирішення спору апеляційним судом не надано оцінки тим обставинам, що державним реєстратором були внесені відомості до реєстру прав на нерухоме майно були внесені відомості про обтяження на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2007 року, водночас у матеріалах справи наявна ухвала Ленінського районного суду від 26 листопада 2007 року у справі № 2-1787/07, якою накладено арешт на все майно та всі грошові кошти, що належать ОСОБА_2 , а рішення про суті спору щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки прийнято Ленінським районним судом м. Полтави від 31 січня 2008 року у справі № 2-273/08.

65. Слід також зазначити, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 липня 2009 року у справі № 2-60/09 позов АКБ «Правекс-Банк» задоволено повністю.

66. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 26 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про передачу у власність жилого будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, розташованих

по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області

Полєжаєвим О. Є.

67. Визнано недійсним іпотечний договір № 0012/07/25-N/S-1 від 26 червня 2007 року укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 про передачу в іпотеку жилого будинку з надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані у по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області

Полєжаєвим О. Є.

68. Апеляційним судом при розгляді цієї справи вказаним обставинам не надано належної оцінки, а тому висновок апеляційного суду про те, що відповідачем у цій справі також має бути правонаступник ПАТ «Банк Форум» - ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», в інтересах якого накладено арешт і який у зв`язку з накладенням арешту набуває певні права щодо арештованого майна боржника, є передчасним. Водночас необхідно враховувати, що ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» не заявляло про порушення його прав.

69. Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

70. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

71. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів і встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

72. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням приписів матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір по суті.

73. Судові витрати сторін спору підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович