Ухвала

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 2-3392/11

провадження № 61-13352св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідачі: Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова, Генеральна прокуратура України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження за касаційними скаргами Генеральної прокуратури України та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2014 року у складі судді Мартинишин М. О. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р.

П.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) та Генеральної прокуратури України про зняття арешту з майна.

Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2011 року слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи відносно ОСОБА_5, було накладено арешт на будинок

АДРЕСА_1 на будинок, земельну ділянку за зазначеною адресою та інші речі, які знаходилися у вказаному будинку, зазначені

у пунктах 1-57 протоколу про накладення арешту на майно. Вважали, що накладення арешту на майно є безпідставним і неправомірним у зв'язку з тим, що зазначений будинок належить ОСОБА_5 на праві особистої приватної власності. Для обслуговування цього будинку ОСОБА_5 було передано у приватну власність земельну ділянку за указаною адресою.

ОСОБА_2 придбала за особисті кошти котел, для обслуговування будинку а також інше майно, яке зазначене у пунктах 3,4,6,8,10 протоколу про накладення арешту від 16 лютого 2011 року, а саме: холодильник двохкамерний "Самсунг", пральна машинка "АEG" 72630, шкіряний куточок світло-жовтого кольору, ванна джакузі "POOL SPA" та спальний гарнітур. При цьому ОСОБА_2 належить більярдний стіл, що був залишений на горищі в занедбаному стані попередніми мешканцями будинку та кольоровий телевізор "Шарп", який

ОСОБА_2 було подаровано на її день народження у 2006 році. Майно зазначене у пунктах 5,7,9,11 вказаного протоколу від 16 лютого 2011 року, а саме: холодильник "Самсунг" ДА 990630 ОВ, телевізор кольоровий марки "Соні", шкіряний куточок темно-зеленого кольору та гарнітур модель належить

ОСОБА_3, яка разом із сином ОСОБА_6 з 2004 року зареєстровані та проживають у будинку по АДРЕСА_1 та користуються зазначеним майном. Також просили зняти арешт із золотих виробів, зазначених

у пунктах 14-57 протоколу від 16 лютого 2011 року, які належить їм та їхнім дітям на праві особистої приватної власності, що були ними придбані за власні кошти, подаровані їм, успадковані та які були вилучені, але у подальшому їм повернуті. Накладений арешт на вказане майно, позбавляє їх можливості повноправно здійснювати свої права власника, на власний розсуд володіти, користуватись та розпоряджатись належним їм майном.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили суд зняти арешт з зазначеного будинку, земельної ділянки та вказаного майна, що було накладено згідно протоколу про накладення арешту від 16 лютого 2011 року.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Івідмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення районного суду мотивовано тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вказане у пунктах

1-57 протоколу про накладення арешту на майно є їх особистим майном суду не надали. При цьому суд посилався на те, що позивачі не вказали конкретного майна, указаного в зазначеному протоколі, з якого вони просять зняти арешт. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13 вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з під арешту. В порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством, коли арешт на майно накладено в кримінальному провадженні, розглядаються заяви боржників на обґрунтованість арешту майна.

Також суд вважав, що обраний позивачами спосіб звернення до суду не відповідає статті 16 ЦК України, оскільки останні звернулися до суду не за захистом свого права, яке підлягає захисту судом шляхом звільнення майна з під арешту, а тому такі вимоги визнав безпідставними.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, задоволено частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2, яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3, задоволено.

Звільнено з під арешту, зазначене в протоколі про накладення арешту на майно від 16 лютого 2011 року, складеного слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України у зв'язку з розслідуванням кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 наступне майно:

1/2 частину земельної ділянки площею 0.10 га для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, належну на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого 22 березня 2000 року (пункт 1 протоколу);

1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, загальною площею 372 кв. м, житловою площею 122,4 кв. м, належного на праві власності ОСОБА_2 на підставі витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим 05 липня 2004 року № 4038736 (пункт 1 протоколу);

шкіряний куточок (диван, два крісла) виготовлені зі шкіри світло-жовтого кольору;

каркас дивану та крісел виготовлені з дерева темно-коричневого кольору, приблизна вартість 35 000,00 грн (пункт 6 протоколу);

спальний гарнітур (ліжко, трюмо, із дзеркалом та дві тумби) виготовлений із деревини темно-коричневого кольору модель LS Kontrol STS серія 246, приблизна вартість 15 000,00 грн (пункт 11 протоколу);

телевізор проекційний кольоровий діагональ 60 дюймів, марки "Соні" приблизна вартість 16 000,00 грн (пункт 7 протоколу);

котел опалювальний фірми "Buderus Logano 124" вартістю 30 000,00 грн

(пункт 13 протоколу).

ланцюг з металу жовтого кольору з шилдіком ЗАТ "Сардонікс" (маса 8,2 гр

код 282, вартість 836 грн) (пункт14 протоколу);

годинник з металу жовтого кольору "CORNAVIN" (пункт 15 протоколу);

підвіску з металу жовтого кольору з каменем червоного кольору по центру (пункт 16 протоколу);

перстень з металу жовтого кольору з шилдіком "Львівський державний ювелірний завод" (маса 2,66 гр. ) (пункт 17 протоколу);

підвіску з металу жовтого кольору круглої форми зі знаком "Лева" (пункт 18 протоколу);

підвіску з металу жовтого кольору круглої форми з обличчям жінки (пункт 19 протоколу);

перстень з металу жовтого кольору з каменем синього кольору, з шилдіком "Львівській державний ювелірний завод" (маса 3,79 гр) (пункт 20 протоколу);

підвіску з металу жовтого кольору у вигляді "Риби" з шилдіком "Одеській ювелірний завод" (маса 1,96) (пункт 21 протоколу);

перстень з металу жовтого кольору з червоним каменем по середині з шилдіком "ЕЮЗ" (маса 8,06 гр) (пункт 22 протоколу);

Кільце з металу жовтого кольору з шилдіком "Львовское ПО "Ювелирпром" (пункт 23 протоколу);

перстень жовтого металу із чорною прямокутною вставкою та білою прямокутною (пункт 24 протоколу);

перстень жовтого металу із вставками камінців білого кольору (пункт 25 протоколу);

перстень із жовтого металу із вставками білого кольору (пункт 26 протоколу);

перстень жовтого металу із надписом Москва 80 (пункт 27 протоколу);

перстень жовтого металу із вставкою рубінового кольору (пункт 28 протоколу);

перстень жовтого металу із вставкою рубінового кольору (пункт 29 протоколу);

перстень жовтого металу із вставками каміння білого кольору та перлинами (пункт 30 протоколу);

кільце жовтого кольору (пункт 31 протоколу);

кулончик у вигляді підкови із металу жовтого кольору (пункт 32 протоколу);

кулончик із зображенням жінки із металу жовтого та білого кольору (пункт 33 протоколу);

перстень жовтого металу із 3 вставками камінчиків білого кольору (пункт 34 протоколу);

кулончик у вигляді ромба із металу жовтого кольору (пункт 35 протоколу);

ланцюжок з металу жовтого кольору із 3-ма рулончиками 1-хрестик, 2-овальпої форми, 3-овальної форми із вставками білого кольору (пункт 36 протоколу);

перстень жовтого кольору із вставками двох камінчиків білого кольору (пункт 37 протоколу);

хрестик із застібкою жовтого кольору (пункт 38 протоколу);

ланцюжок із металу жовтого кольору із хрестиком жовтого кольору Ісуса Хреста білого кольору (пункт 39 протоколу);

кульчики жовтого металу із вставкою металу білого кольору (пункт 40 протоколу);

кульчики жовтого металу із вставкою металу білого кольору (пункту 41 протоколу);

ланцюжок із металу жовтого кольору (пункт 42 протоколу);

хрестик із металу жовтого кольору із вставкою металу із білого кольору

(пункт 43 протоколу);

кулончик круглої форми із зображенням стрільця жовтого кольору (пункт 44 протоколу);

ланцюжок із металу жовтого кольору (пункт 45 протоколу);

шпильку із металу жовтого кольору із камінчиком жовтого кольору (пункту 48 протоколу);

кулончик круглої форми із металу жовтого кольору (пункт 50 протоколу);

ланцюжок із металу жовтого кольору (пункт 51 протоколу);

браслет із металу жовтого кольору (пункт 52 протоколу);

сережку із металу жовтого із білою вставкою та вставкою металу білого кольору (пункт 53 протоколу).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що з урахуванням положень

статті 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, житловий будинок АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, і з врахуванням статті 79 СК України, відповідно до якої частки майна дружини та чоловіка є рівними, 1/2 частина спірного житлового будинку належить на праві власності ОСОБА_2, у зв'язку з чим вона підлягає виключенню з протоколу накладення арешту на майно від 16 лютого 2016 року.

Наказом департаменту землеустрою та планування забудови міста від 02 грудня 1999 року № 322, державним актом про право приватної власності на землю, виданим 22 березня 2000 року, підтверджується безоплатна передача у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, тобто, зазначена земельна ділянка безоплатно набута ОСОБА_2 у власність за час шлюбу внаслідок приватизації нею земельної ділянки, що перебувала у її користуванні, цільове призначення якої - обслуговування житлового будинку.

Спільна сумісна власність подружжя належить подружжю, незалежно від того, на чиє ім'я видано і оформлено документи.

Щодо іншого майна, зазначеного в протоколі накладення арешту на майно

від 16 лютого 2011 року, з якого позивачі просили зняти арешт та свої вимоги обґрунтовували з посиланням на положення частини 2 статті 57 СК України, указуючи, що частина ювелірних виробів була придбана ними за їх власні кошти, частина з них була подарована, апеляційний суд вважав, що ювелірні вироби є особистою приватною власністю позивачів, право власності на які належить виключно їм, а тому ювелірні вироби (коштовності) підлягають звільненню з під арешту.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано товарні чеки на підтвердження придбання шкіряного куточку (диван, два крісла) виготовлені зі шкіри світло - жовтого кольору, каркас дивану та крісел виготовлені з дерева темно - коричневого кольору, приблизна вартість 35 000,00 грн (пункт 6 протоколу), спального гарнітуру (ліжко, трюмо, із дзеркалом та дві тумби), виготовленого із деревини темно - коричневого кольору модель LS Kontrol STS серія 246 серія 246, приблизна вартість 15 000,00 грн (пункт 11 протоколу, телевізора проекційний кольоровий діагональ 60 дюймів, марки "Соні" приблизна вартість 16 000,00 грн (пункт 7 протоколу) та опалювального котла фірми "Buderus Logano 124" вартістю 30 000,00 грн (пункт 13 протоколу), вважав, що зазначене майно є їх особистою власністю, а тому воно підлягає звільненню з під арешту.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Генеральна прокуратура України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у справі.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства.

При цьому посилалася на частину третю пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5

від 03 червня 2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. Вважала, що обставини справи, вимоги закону унеможливлюють вирішення судом спору про звільнення майна з-під арешту у порядку цивільного судочинства.

За правилами частини 1 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Ураховуючи те, що арешт на майно ОСОБА_5 накладено у кримінальному провадженні, питання про його зняття необхідно вирішувати за правилами кримінального судочинства у суді, який-ухвалив вирок.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та

ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не надано належну оцінку доказам, не враховано пояснення свідків, не застосовано статтю 30 ЗК України 1990 року, не враховано вимоги статті 59 КК України. Зазначали, що з 1997 року до березня 2005 року вони проживали окремо, фактично припинивши шлюб, у зв'язку з чим ОСОБА_2, вважала, що придбаний нею будинок є її особистим майном, тому просила суд застосувати до спірних правовідносин статтю 28 КпШС, яку не було застосовано судом, та не наведено у рішенні мотивів відхилення цих доводів.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 6 статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Про передачу справи на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил предметної юрисдикції.

Керуючись частиною 6 статті 403, частинами 1 та 4 статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова та Генеральної прокуратури України про зняття арешту з майна передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В.Білоконь

Є.В. Синельников

С.Ф. Хопта

Ю.В. Черняк