Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.06.2018 року у справі №428/3418/17

Постанова

Іменем України

23 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 428/3418/17

провадження № 61-31495св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Укрзовніштрейдінвест",

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 рокуу складі колегії суддів: Авалян Н. М, Кострицького В. В, Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Укрзовніштрейдінвест" (далі - ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест") про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що з 10 лютого 1992 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем, з 25 січня 2011 року працював на посаді токаря 6-го розряду. З березня 2015 року відповідач перестав нараховувати працівникам заробітну плату, тому він був змушений 08 квітня 2015 року звільнитися із займаної посади за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), про що зроблено запис в його трудовій книжці. При звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку і не виплатив заробітну плату. 30 березня 2015 року Сєверодонецький міський суд Луганської області видав судовий наказ про стягнення на його користь з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з березня 2014 року по грудень 2014 року в розмірі 8 345 грн. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в розмірі 1 454 грн, компенсацію втрати частини заробітної плати за відпрацьований з березня 2014 року по квітень 2015 року час у зв'язку з порушенням строків її виплати - 8 113 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 квітня 2015 року по 31 березня 2017 року - 71 880,18 грн, а всього - 81 447,18 грн.

За заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 12 вересня 2017 року ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з січня 2015 року по квітень 2015 року в розмірі 1
454 грн, компенсації втрати частини заробітної плати за відпрацьований з березня 2014 року по квітень 2015 року час у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 8 113 грн залишено без розгляду.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року у складі судді Журавель Т. С. позов задоволено. Стягнуто з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 квітня 2015 року по 19 жовтня 2015 року в розмірі 92 866,41 грн, який визначено без утримання податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на користь держави судовий збір в розмірі 928,66 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач не провів розрахунку з позивачем в день його звільнення з роботи, тобто 08 квітня 2015 року, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 квітня 2015 року по день ухвалення рішення суду. У наданому відповідачем сертифікаті № 7566 про форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили), виданому 26 травня 2017 року Луганською регіональною Торговельно-промисловою палатою на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44 (5) (далі - Регламент № 44 (5)), не міститься обставин непереборної сили для ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" під час здійснення господарської діяльності та дотримання законодавства щодо справляння і сплати податків та обов'язкових платежів, виплати заробітної плати, тому він не може вважатися доказом підтвердження дії обставин непереборної сили як підстави для звільнення відповідача від обов'язку виплатити позивачу заробітну плату при звільненні. Крім того, наданий відповідачем Науково-правовий висновок щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю, при звільненні працівників, спричиненого впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, який було видано фахівцями в галузі права та підписано віце-президентом Торгово-промислової палати України, не взято судом до уваги, оскільки єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Постановою Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року апеляційну скаргу ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" задоволено, рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що місцевий суд помилково не взяв до уваги надані відповідачем докази на підтвердження відсутності вини підприємства у несвоєчасному проведенні розрахунку з позивачем внаслідок існування форс-мажорних обставин. Висновком Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Луганської області та здійснення у зв'язку з цим антитерористичної операції) з 25 травня 2014 року для ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест", що унеможливило виконання обов'язку, передбаченого статтями 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівників.

Зазначений висновок складений на бланку Торгово-промислової палати України, підписаний віце-президентом Торгово-промислової палати України, виданий згідно з чинним законодавством, у зв'язку з чим є належним доказом, який встановлює не тільки факт настання обставин непереборної сили, але і його вплив на реальну можливість виконання відповідачем зобов'язання здійснити своєчасний розрахунок з позивачем, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за невиконання такого зобов'язання.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2018 року ОСОБА_1 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року, а рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 жовтня 2017 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно послався на висновок Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 як доказ відсутності вини відповідача у невиплаті заробітної плати, не врахував, що згідно зі статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, а не висновок.

Відповідачем не доведено і судом апеляційної інстанції не встановлено обставин непереборної сили, які стали причиною невиконання відповідачем свого обов'язку перед працівником.

У червні 2018 року ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 31 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Сєвєродонецького міського суду Луганської області.

20 червня 2018 року справа № 428/3418/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що з 10 лютого 1992 року ОСОБА_1 працював у ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на посаді слюсаря-ремонтника у відділенні по виробництву гранульованого карбоніту на умовах, передбачених контрактом, а з 25 січня 2011 року - на посаді токаря 6-го розряду.

Наказом ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 08 квітня 2015 року № 66-к ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі статті 38 КЗпП України.

При звільненні з роботи відповідачем не було проведено остаточного розрахунку з позивачем.

Судовим наказом Сєверодонецького міського суду Луганської області року від 30 березня 2015 року у справі № 428/2659/15-ц з ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але невиплачену заробітну плату в сумі 8
345 грн.

Згідно з довідкою ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 23 лютого 2017 року № 47, виданою ОСОБА_1, невиплачена заробітна плата за січень-квітень 2015 року складає 1 454 грн, а саме за січень 2015 року - 574 грн, лютий 2015 року - 0
грн, березень 2015 року - 279 грн, квітень 2015 року - 601 грн. Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з березня 2014 року по квітень 2015 року складає 8 113 грн.

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих Пенсійним фондом України, ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" нарахувало позивачу заробітну плату за грудень 2014 року в сумі 610 грн, січень 2015 року - 609,09
грн, лютий 2015 року - 0 грн, березень 2015 року - 293,93 грн, квітень 2015 року - 641,20 грн.

Згідно з довідкою ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 08 квітня 2015 року № 9 позивач фактично відпрацював у грудні 2014 року 5 робочих днів, у січні 2015 року - 3 робочих дні.

В довідці ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від 08 квітня 2015 року № 8 зазначено, що позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати з причини зупинки виробництва через припинення поставок сировини у 2014 році: з 12 по 19 травня, з 01 липня по 19 листопада, з 26 по 28 листопада, з 8 по 31 грудня, у 2015 році: з 08 січня по 27 лютого, з 2 березня по 8 квітня.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в частини 1 статті 47 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статтею 117 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частина 1 статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кореспондується з вищевказаною нормою КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством відносин з приводу відшкодування майнової шкоди положення цивільного законодавства можуть поширюватися на ці відносини.

Враховуючи позовні вимоги у даній справі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Вказаний правовий висновок наведено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" протягом терміну дії статті 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Порядок, підстави та строк видачі сертифікатів про настання форс-мажорних обставин встановлений Регламентом № 44 (5).

Відповідно до пункту 3.3 Регламенту № 44 (5) сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ, за затвердженими Президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промислової палати України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з пунктом 6.2 Регламенту № 44 (5) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що протягом терміну дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, є сертифікат (висновок, довідка, підтвердження) Торгово-промислової палати України, який видається по конкретному договору, контракту, податковим та/чи іншим зобов'язанням, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Згідно з копією сертифіката № 7566 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого 26 травня 2017 року Луганською регіональною торговельно-промисловою палатою на підставі статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Регламенту № 44 (5), було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): збройний конфлікт або погроза такого конфлікту, акти тероризму, диверсії, руйнування електромереж на території Луганської області; ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" щодо зобов'язання виготовити та поставити діоксид вуглецю рідкого вищого ґатунку у кількості 3 850 тон у термін до 31 грудня 2014 року за контрактом від 23 грудня 2013 року № 16-КОМ-12-13, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінвест", які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання - 30 квітня 2014 року; дата закінчення - тривають на 26 травня 2017 року, дату встановити неможливо.

Крім цього, згідно з науково-правовим висновком від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, складеним фахівцями ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на бланку Торгово-промислової палати України, підписаним віце-президентом Торгово-промислової палати України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які унеможливлювали виконання обов'язку, передбаченого статтями 47, 116 КЗпП України, а саме проведення розрахунку з кожним звільненим працівником в день звільнення, зокрема 08 квітня 2015 року. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест", вони об'єктивно впливають на його зобов'язання, передбачені статтями 47, 116 КЗпП України, та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставою для звільнення ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" від відповідальності за невиконання зобов'язань, передбачених статтями 47, 116 КЗпП України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги та відхиляючи науково-правовий висновок від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 як доказ відсутності вини ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" у несплаті заробітної плати позивачу, місцевий суд не звернув уваги на положення пункту 3.3 Регламенту № 44 (5), яким передбачено засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) як сертифікатом, так і висновком, виданим Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку науково-правовому висновку Торгово-промислової палати України від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, який засвідчує, що ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" внаслідок впливу форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме у зв'язку з виникненням терористичної загрози на території Луганської області та проведенням антитерористичних заходів, було позбавлене можливості виконати зобов'язання перед звільненими працівниками. Таким чином, встановивши, щона час звільнення позивача з роботи у ТОВ СП "Укрзовніштрейдінвест" виникли обставин непереборної сили, які засвідчені висновком від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтями 116, 117 КЗпП України, для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та правильно відмовив у задоволенні позову.

Аргументи заявника про те, що апеляційний суд безпідставно посилався на Науково-правовий висновок від 27 вересня 2017 року № 3029/2/21-10.2 як доказ відсутності вини відповідача у невиплаті заробітної плати, не заслуговують на увагу, оскільки стосуються необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Луганської області від 08 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов