Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.03.2018 року у справі №331/2663/17

Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 331/2663/17

провадження № 61-10897св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С.

Ф.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс Яхт-клуб Корсар", обслуговуючий кооператив "Корсар 2012",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс Яхт-клуб Корсар" на постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів:

Крилової О. В., Онищенко Е. А.,

Трофимової Д. А., від 21 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс Яхт-клуб Корсар" (далі - ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар"), обслуговуючий кооператив "Корсар 2012" (далі - ОК "Корсар 2012") про визнання недійсним договору.

Позовна заява мотивована тим, що вони (кожен окремо) є власниками нежитлових приміщень першого, другого та мансардного поверхів у будівлі спального корпусу № 2 літ. Б-2 за адресою: АДРЕСА_2 та членами ОК "Корсар 2012". 28 січня

2015 року між ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" та ОК "Корсар 2012" укладено договір про надання послуг з утримання нежитлових приміщень, споруд і прибудинкової території, відповідно до якого ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" зобов'язалося за завданням замовника забезпечити нерухоме майно водо-, тепло-, електропостачанням, каналізаційними послугами, охороною, відеоспостереженням, послугами по озелененню та утриманню території та майна СОК загального користування, а також іншими послугами, пов'язаними з експлуатацією (утриманням) нерухомого майна, території та майна СОК загального користування, а замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати виконавцю вказані послуги.

Зазначали, що положення договору суперечать вимогам законодавства, вимогам розумності і справедливості, ущемляють їх права та інтереси, зокрема, є несправедливими умови договору, відповідно до яких замовник

(ТОВ "Корсар 2012", членами якого вони є) зобов'язаний відшкодувати 78% податку на нерухоме майно, яке належить виконавцю на праві власності і використовується ним для надання послуг, тобто свій обов'язок сплати податку виконавець поклав на замовника. Крім того, такими, що суперечать Закону України "Про захист споживачів", є умови договору, якими виконавець поклав на замовника обов'язок зі сплати витрат на утримання свого персоналу (сплата заробітної плати), оренди приміщення для офісу виконавця, оплати банківських послуг, купівлі мастильних матеріалів, екологічного податку. Посилаючись на вищевикладене, позивачі просили визнати недійсним договір від 28 січня 2015 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у складі судді Світлицької В. М. від 18 вересня 2017 року у задоволенні позову

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що загальними зборами членів ОК "Корсар 2012" 27 січня 2015 року було прийнято рішення про необхідність укладення договору на обслуговування нерухомого майна на території кооперативу з ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" та надання повноважень голові ОК "Корсар 2012" Циганкову С. П. на підписання вказаного договору. Вказане рішення було прийнято одностайно 17 членами кооперативу, в тому числі за участю позивача ОСОБА_2.

Таким чином договір був укладений від імені кооперативу уповноваженою на це особою. Умови договору були узгоджені його сторонами, виконувалися на протязі двох років з дня його укладення, що свідчить про те, що замовник прийняв такі умови і погодився з ними. Крім того, позивачі не надали доказів делегування їм повноважень на звернення до суду із позовом від імені

ОК "Корсар 2012", вони не є сторонами оспорюваного договору, а тому відсутні підстави для задоволення їх позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір про надання послуг з утримання нежитлових приміщень, споруд і прибудинкових територій, укладений 28 січня 2015 року між

ОК "Корсар 2012" та ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар".

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги, що з протоколу загальних зборів членів кооперативу не вбачається, що текст договору був предметом обговорення і оголошувався на зборах, а тому відсутні підстави вважати, що голова кооперативу був уповноважений на укладення саме оспорюваного договору, який містить несправедливі умови щодо сплати кооперативом, членами якого є позивачі, витрат, які не стосуються утримання нежитлових приміщень, споруд і прибудинкових територій, належних позивачам.

Висновок суду першої інстанції про відсутність повноважень членів кооперативу звертатися до суду із цим позовом є помилковим, оскільки оспорюваний правочин порушує їх права, оскільки вони є споживачами зазначених послуг та несуть відповідні витрати, а правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не є його сторонами, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що договір був підписаний уповноваженими на це особами, виконувався протягом тривалого часу, що свідчить про прийняття сторонами тих умов, які були предметом договору. При цьому 27 січня 2015 року на загальних зборах члени кооперативу одноголосно прийняли рішення про укладення оспорюваного правочину, зі змістом якого вони були обізнані, що свідчить про те, що їх волевиявлення було направлено на підписання саме цього договору. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про порушення прав та інтересів позивачів як споживачів послуг кооперативу, оскільки вони такими не є. Умови договору відповідають вимогам чинного законодавства, а тому немає підстав для визнання його недійсним.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду 14 березня 2018 року відкрито провадження у вказаній справі, а ухвалою цього ж суду від 17 жовтня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (кожен окремо) є власниками нежитлових приміщень першого, другого та мансардного поверхів у будівлі спального корпусу № 2 літ.

Б-2 за адресою: АДРЕСА_2.

Зі статуту ОК "Корсар 2012" вбачається, що він був зареєстрований

29 березня 2013 року. Засновниками кооперативу є 20 осіб, в тому числі й позивачі у справі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Згідно з пунктом 2.1 статуту, кооператив створений з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативу, на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю. Метою діяльності кооперативу також є ефективне управління, експлуатація та належне утримання нежитлових приміщень і споруд, що належать на праві власності членам кооперативу, на території комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

28 січня 2015 року між ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" та ОК "Корсар 2012" укладено договір про надання послуг з утримання нежитлових приміщень, споруд і прибудинкової території, відповідно до якого ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" зобов'язалося за завданням замовника забезпечити нерухоме майно, в тому числі яке належить позивачам, водо-, тепло-, електропостачанням, каналізаційними послугами, охороною, відеоспостереженням, послугами по озелененню та утриманню території та майна СОК загального користування, а також іншими послугами, пов'язаними з експлуатацією (утриманням) нерухомого майна, території та майна СОК загального користування, а замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати виконавцю вказані послуги.

Відповідно до визначення термінів в договорі, спортивно-оздоровчий комплекс (далі - "СОК") -- комплекс будівель та споруд, рухомого майна, які розташовані за адресою

АДРЕСА_2. Територія та майно СОК загального користування (або об'єкти загального користування) - земельна ділянка, на якій знаходиться СОК, та інше майно (рухоме та нерухоме), що належить Виконавцю та (або) іншим особам, і яким можуть користуватися Замовник, власники Нерухомого майна, члени їх сімей, їх відвідувачі.

Нерухоме майно - нежитлові приміщення Будівлі спального корпусу №1 (літ. А-2) та Будівлі спального корпусу №2 (літ. Б-2), які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України, а також статті 3 ЦПК України

2004 року визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити частин 1 , 2 статті 203 ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частин 1 , 2 статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, однак передбачає можливість оскарження правочину зацікавленою особою, яка не є стороною договору, законні інтереси якої порушує цей правочин.

Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Умовою звернення до суду є заінтересованість особи, яка повинна мати правовий характер, тобто полягати у тому, що рішення суду має мати правові наслідки для особи. Особа має довести, що їй належать законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, а також зазначити який саме інтерес її порушено та у чому він полягає. Якщо особа звернулася до суду за захистом інших осіб без відповідної правової підстави, то це свідчить про відсутність у особи законного інтересу і є підставою для відмови у задоволенні вимог.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про кооперацію" обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Відповідно до преамбули Закону України "Про кооперацію" Закону України "Про кооперацію" визначає правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні. Порядок управління кооперативом, у тому числі порядок укладення кооперативом договорів з третіми особами визначається саме приписами Закону України "Про кооперацію", оскільки у цих правовідносинах він є спеціальним Законом.

Відповідно до положень статті 8 Закону України "Про кооперацію" статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин діяв статут

ОК "Корсар 2012", затверджений рішенням загальних зборів членів кооперативу від 01 вересня 2014 року.

Відповідно до пункту 2.1 статуту ОК "Корсар 2012" метою діяльності кооперативу є ефективне управління, експлуатація та належне утримання нежитлових приміщень і споруд, що належать на праві власності членам кооперативу на території комплексу, розташованого за адресою:

АДРЕСА_2

Серед прав, наданих кооперативу пунктом 2.2 статуту, є укладення договорів, необхідних для здійснення діяльності, пов'язаної із метою створення і діяльності кооперативу.

Кооперація базується на таких основних принципах, зокрема, рівного права голосу під час прийняття рішень (стаття 4 Закону України "Про кооперацію").

Основними правами члена кооперативу, зокрема, є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління (стаття 12 Закону України "Про кооперацію").

Положеннями статті 15 Закону України "Про кооперацію" визначено, що вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу.

Статтею 92 ЦК України передбачено, що юридична особанабуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частина 2 статті 97 ЦК України).

Звертаючись до суду ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 посилалися на те, що умови договору, укладеного 28 січня 2015 року між ОК "Корсар 2012" з боку ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар", є несправедливими, оскільки передбачені у ньому послуги стосуються витрат, які повинен нести сам виконавець - ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар".

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачі фактично посилалися на порушення прав та законних інтересів ОК "Корсар 2012" з боку ТОВ "СОК Яхт-клуб Корсар" щодо невідповідності умов укладеного між юридичними особами договору принципам добросовісності та справедливості, внаслідок чого порушуються їх права як членів ОК "Корсар 2012". При цьому останні не оскаржували дії самого ОК "Корсар 2012", органів чи інших учасників цього кооперативу щодо укладення оспорюваного правочину.

З наведеного вбачається, що позивачі, звертаючись до суду із позовом, намагалися захистити свої права та законні інтереси як члени кооперативу.

Разом з тим, як випливає з рішення Конституційного Суду України

від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, позивачі можуть захистити в суді свої права та законні інтереси як члени кооперативу у випадку їх порушення самим кооперативом, його органами чи іншими учасниками.

Отже, за вказаних обставин, для оспорення правочину, укладеного між кооперативом, членами (засновниками) якого є позивачі, та третьою особою, повинен бути наявний обсяг повноважень на здійснення представницьких функцій від імені такого кооперативу, які позивачі, звертаючись до суду із позовом, не надали.

Таким чином, суд першої інстанції, установивши, що позивачі не надали суду доказів делегування їм повноважень на звернення до суду від імені

ОК "Корсар 2012" з позовом про визнання недійсним договору про надання послуг з утримання нежитлових приміщень, споруд і прибудинкової території від 28 січня 2015 року, що свідчить про відсутність у них права на оспорення цього правочину, сторонами якого вони є, і відсутність порушеного охоронюваного законом інтересу, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні їх позовних вимог.

Передчасність висновку суду першої інстанції про відповідність оспорюваного договору від 28 січня 2015 року вимогам цивільного законодавства України на правильність висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку із відсутністю у позивачів відповідних повноважень та законного інтересу для звернення до суду із цим позовом не впливає.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив помилку в застосуванні процесуального та матеріального закону та дійшов помилкового висновку про наявність у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 повноважень для звернення до суду із цим позовом.

Згідно з статтею 413 ЦК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс Яхт-клуб Корсар" задовольнити.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року скасувати і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду

м. Запоріжжя від 18 вересня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта