Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №295/6774/17

Постанова

Іменем України

19 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 295/6774/17

провадження № 61-38963св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Управління поліції охорони в Житомирській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2018 року у складі судді Зосименка О. М. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів:

Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Позовна заява мотивована тим, що наказом Управління Державної служби охорони при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УДСО при УМВС України в Житомирській області) від 10 листопада 2014 року за № 2879 "Про порушення функціональних обов'язків охоронником дільниці цивільної охорони УДСО при УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1" на нього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани та прийнято рішення про підготовку подання щодо його звільнення.

При притягненні до дисциплінарної відповідальності роботодавцем був порушений встановлений законом порядок, оскільки з оскаржуваним наказом його не ознайомлювали, письмові пояснення не відбиралися, а наказ ґрунтувався на скаргах осіб, на підставі яких були проведені службові розслідування та за наслідками яких він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, в подальшому цими особами були відкликані та ними не визнавались. Строк для звернення до суду з позовом, встановлений статтею 233 КЗпП Українивін пропустив з поважних причин у зв'язку з тим, що 01 березня 2015 року його призвали на військову службу, а 25 березня 2016 року він був звільнений в запас та перебував на лікуванні до 19 червня 2016 року, в подальшому проходив реабілітацію до 13 липня 2016 року, після чого звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та отримав інформацію про оскаржуваний наказ.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати зазначений наказ.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачу було відомо про існування оскаржуваного наказу 14 листопада 2014 року, тому тримісячний строк на його оскарження закінчився 14 лютого 2015 року, а 01 березня 2015 року позивача було призвано на військову службу. Суд першої інстанції вважав, що позивачем не наведено поважних причин пропуску процесуального строку звернення у період з дня коли йому стало відомо про існування оскаржуваного наказу, а саме з 14 листопада 2014 року до моменту закінчення тримісячного строку, тому суд дійшов висновку про пропущення позивачем зазначеного строку без поважних причин, у зв'язку з чим у задоволенні позову відмовив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Житомирській області про визнання незаконним та скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення відмовлено з інших підстав.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем були порушені функціональні обов'язки під час охорони громадського порядку в кафе "Кварц" м.

Житомира та гуртожитку № 2 Житомирського державного технологічного університету, останній неналежним чином виконував покладені на нього трудові обов'язки, а тому оспорюваний наказ про застосування до позивача заходів дисциплінарного характеру є законним та обґрунтованим.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що посилання позивача на заяви ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, якими останні відкликають свої скарги, а також пояснення ОСОБА_6 під час розгляду іншої справи про те, що вона власноручно не писала скаргу від 23 жовтня 2014 року не має правового значення для вирішення цього спору, оскільки зміст вказаних заяв, які датовані 29 грудня 2014 року, свідчить про те, що останні в своїх пояснення не ставили питання про звільнення позивача з роботи, проте вони не спростовували сам факт порушення позивачем своїх функціональних обов'язків, як і пояснення ОСОБА_6.

Також безпідставним суд апеляційної інстанції визнав посилання позивача на порушення відповідачем вимог статті 149 КЗпП України саме не відібрання у нього пояснень з приводу вчиненого дисциплінарного порушення та не ознайомлення з наказом від 10 листопада 2014 року № 2879, які спростовуються актами від 08 листопада 2014 року та від 11 листопада 2014 року. Позивач був особисто присутній двічі:

14 листопада 2014 року та 24 листопада 2014 року на засіданні об'єднаного комітету профспілки УДСО при УМВС України в Житомирській області, на якому розглядалось подання адміністрації про звільнення позивача з посади охоронника дільниці за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків та оголошувався оспорюваний наказ.

Крім того, колегія суддів вважала, що не виконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами У зв'язку з чим, посилання позивача на порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарного стягнення також визнала помилковим. При цьому послалась на правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2801цс15 від 19 жовтня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованим й таким, що ухвалені з неправильним застосуванням норм чинного законодавства. Посилався на те, що роботодавцем був порушений встановлений законом порядок притягнення його до дисциплінарної відповідальності, оскільки з оскаржуваним наказом його не ознайомлювали, письмові пояснення не відбиралися, а наказ ґрунтувався на скаргах осіб, на підставі яких були проведені службові розслідування та за наслідками яких він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, в подальшому цими особами були відкликані та ними не визнавались. Строк для звернення до суду з позовом, встановлений статтею 233 КЗпП Українивін пропустив з поважних причин у зв'язку з тим, що 01 березня 2015 року його призвали на військову службу, в подальшому був направлений в зону АТО, де приймав участь у бойових діях, а 25 березня 2016 року він був звільнений в запас та перебував на лікуванні до 19 червня 2016 року, в подальшому проходив реабілітацію до 13 липня 2016 року, після чого звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та отримав інформацію про оскаржуваний наказ.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано з районного суду указану цивільну справу.

У вересні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління поліції охорони в Житомирській області на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просило вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 листопада 2012 року був прийнятий на посаду охоронника 1-го розряду окремого загону цивільної охорони "Варта" УДСО при УМВС України в Житомирській області (правонаступником якого є Управління поліції охорони в Житомирській області) (а. с. 36).

24 жовтня 2014 року до УДСО при УМВС України в Житомирській області надійшла скарга від директора кафе "Кварц" ОСОБА_6 про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх функціональних обов'язків охоронника.

Наказом УДСО при УМВС України в Житомирській області від 28 жовтня 2016 року № 2736 за вказаною скаргою було призначено службове розслідування та 10 листопада 2014 року по матеріалам вказаного службового розслідування щодо встановлення факту неналежного виконання ОСОБА_1 функціональних обов'язків був складений висновок. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що 22 жовтня 2014 року охоронник ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої функціональні обов'язки, а саме не вжив жодних дій по припиненню правопорушення та не намагався припинити бійку між відвідувачами кафе, чим порушив пункт 5 функціональних обов'язків охоронника дільниці цивільної охорони "Варта" УДСО УМВС України в Житомирській області по охороні об'єкта кафе "Кварц", які передбачають, що у разі нападу на підохоронний об'єкт, виникнення безпосередньої загрози життю та здоров'ю охоронника, інших працівників та осіб, які перебувають на території об'єкта, що охороняється, застосувати проти порушників у встановленому порядку заходи фізичного впливу та спеціальні засоби, з якими ОСОБА_1 був ознайомлений особисто 02 жовтня 2014 року. Зазначені обставини підтверджуються власноручно написаними поясненнями працівників кафе "Кварц" ОСОБА_7, ОСОБА_8, та працівників УДСО УМВС України в Житомирській області ОСОБА_9, ОСОБА_10 (а. с. 38,39,40,41,49).

07 листопада 2014 року до УДСО при УМВС України в Житомирській області надійшло звернення від студентського ректора Житомирського державного технологічного університету Савіцького В. В. та голови профспілки студентів даного університету Кончаківського А. П. від 05 листопада 2014 року щодо вжиття відповідних заходів до охоронника дільниці цивільної охорони ОСОБА_1, який, здійснюючи чергування в гуртожитку № 2 Житомирського державного технологічного університету, порушує покладені на нього функціональні обов'язки, перевищує свої повноваження та створює конфліктні ситуації з мешканцями гуртожитку (а. с. 51).

Наказом УДСО при УМВС України в Житомирській області від 07 листопада 2014 року за № 2871 було призначено службове розслідування за скаргою від 05 листопада 2014 року на дії ОСОБА_1 (а. с. 55).

10 листопада 2014 року складено висновок за матеріалами вищевказаного службового розслідування щодо встановлення факту неналежного виконання ОСОБА_1 функціональних обов'язків. Відповідно до указаного висновку, 27 жовтня 2014 року студентам Житомирського державного технологічного університету Савіцького В. В., (мешканцям гуртожитку № 2) охоронник цивільної охорони ОСОБА_1 зробив зауваження з приводу паління в приміщенні, однак студенти повідомили, що вони ідуть на вулицю, в спеціально відведене місце. При цьому

ОСОБА_1 склав рапорт, в якому було вказано, що ці студенти палили в гуртожитку і їм було зроблено зауваження охоронником. Також студенти зазначили, що ОСОБА_1 безпідставно звинуватив їх в бійці на 2-му поверсі гуртожитку, чим порушив функціональні обов'язки охоронника дільниці цивільної охорони "Варта" УДСО при УМВС України в Житомирській області по охороні об'єкта Житомирського державного технологічного університету № 2, неналежне та нетактовне спілкування з мешканцями гуртожитку (а. с. 65-67).

Вказані обставини підтверджуються власноручно написаними поясненнями студентів гуртожитку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

(а. с. 52-54).

Наказом начальника УДСО при УМВС України в Житомирській області

від 10 листопада 2014 року за № 2879 "Про порушення функціональних обов'язків охоронником дільниці цивільної охорони УДСО при УМВС України в Житомирській області ОСОБА_1" на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення функціональних обов'язків з припинення правопорушення під час охорони громадського порядку в кафе "Кварц", а також за неналежне виконання функціональних обов'язків під час чергування в гуртожитку Житомирського державного технологічного університету, з урахуванням раніше застосованих заходів дисциплінарного стягнення у вигляді догани прийнято рішення про підготовку подання на розгляд об'єднаного комітету профспілки щодо надання згоди на звільнення з посади (а. с. 5).

Зокрема, підставами для застосування зазначеного стягнення, стали вищевказані матеріали службових розслідувань та висновки

від 10 листопада 2014 року про не припинення ОСОБА_1 правопорушення під час охорони громадського порядку в кафе "Кварц"

м. Житомира та нетактовне, неналежне спілкування з мешканцями (студентами) гуртожитку № 2 Житомирського державного технологічного університету, чим останній порушив функціональні обов'язки. Надати

будь-які пояснення з цього приводу ОСОБА_1 відмовився, про що був складений відповідний акт від 08 листопада 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до вимог статті 139 КЗпП Українипрацівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно зі статтею 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

За змістом статті 147 КЗпП Україниєдиною підставою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення ним трудової дисципліни.

Відповідно до вимог трудового законодавства порушення трудової дисципліни визначається як невиконання або неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Наявність вини є обов'язковою умовою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Згідно статті 149 КЗпП Українипри обранні виду стягнення власник повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до положень статті 233 КЗпП Українипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України

від 06 листопада 1992 року (зі змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені статтями 228 223 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи, права і обов'язки сторін.

На підставі досліджених доказів, яким судом апеляційної інстанції була надана належна правова оцінка та з урахуванням зазначених вимог закону, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, в порушення вимог чинного законодавства, не встановив чи притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності дійсно було незаконним, чи були порушені його права та чи підлягають вони поновленню і безпідставно відмовив в задоволенні позову у зв'язку з пропуском строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, не з'ясувавши при цьому обставини винесення оспорюваного наказу, права та обов'язки сторін у справі. При цьому колегія суддів дійшла правильного висновку про відмову у задоволенні позову через безпідставність заявлених позивачем вимог.

Посилання касаційної скарги на те, що роботодавцем був порушений встановлений законом порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, а наказ ґрунтувався на скаргах осіб, на підставі яких були проведені службові розслідування та за наслідками яких він був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, в подальшому цими особами були відкликані та ними не визнавались, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, яким надана належна правова оцінка, й не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував покладені на нього трудові обов'язки, а тому оспорюваний наказ про застосування до позивача заходів дисциплінарного характеру є законним та обґрунтованим.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом апеляційної інстанції судового рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальних частині постанови суду.

При вирішенні справи суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович